Автор: Інна Совсун, народний депутат України, член фракції політичної партії «Голос».
Наріжний камінь демократії – змінність влади та ротація людей на виборних посадах.
Наріжний камінь якості вищої освіти – демократія та самоврядування академічної спільноти.
Саме цими аксіомами ми керувалися, коли у 2014 починали реформу вищої освіти. Саме тому ми заклали у новий закон обмеження на перебування на посаді ректора у два терміни й мінімізували вплив МОН на процес виборів та призначення ректорів.
На жаль, коли я працювала в Міносвіти, не встигла побачити цю норму в дії та застати довгоочікуване нове покоління ректорів. Це мало статися останніми роками, однак люди, які попри все бажають залишитися за кермом, а дехто біля годівниці, вигадали – як обійти обмеження.
Якщо не можна очолювати університет більше, ніж два терміни, то треба просто... створити новий університет – шляхом реорганізації старого! В одному університеті так переобрався ректор, яких очолював цей виш з 1991 року!
Колеги з ВР подали законопроєкт, щоб закрити цю лазівку, але до нього миттєво створили 4 альтернативних, аби нейтралізувати зміни, і освітній комітет має їх розглянути.
Не можу описати цензурними словами, як я втомилася бачити, що реформи починаються – і зупиняються. Як набридло рухатися в ритмі «крок вперед – крок назад»!
Ми мали б удосконалювати механізм виборів, посилювати спроможність академічної спільноти до самоврядування, покращувати управлінські процеси в університетах. Замість цього – ми знову маємо витрачати час і ресурси, щоб захистити хоча б те, що вдалося зробити 8 років тому, і не дати відкотитися назад до часів Табачника.
До речі, думаю, ви чули, що проти Табачника відкрили справу за колабораціозм? З нетерпінням чекаю, коли правоохоронці постукають у двері до його друзів, і, крім Шкарлета, передаю привіт Сулімі.
Я вірю, що депутати з освітнього комітету ухвалять правильне рішення, підтримають законопроєкт #8050, а ми в залі за нього проголосуємо.
Утім, це лише перший крок до нового покоління ректорів та ректорок, які мають втілювати освітню реформу. На жаль, університетські спільноти ще надто вразливі у самоврядуванні, й часто піддаються тиску, переобираючи тих, хто вже при владі та хто обіцяє нічого не змінювати й нікого не чіпати.
Тому наступним кроком після закріплення обмеження терміну перебування ректора на посаді – має стати розробка вимог до кандидатів і кандидаток, можливо, їхнє затвердження якоюсь міжнародною наглядовою радою.
