Зараз будь-які можливості фінансової підтримки наших викладачів закладів вищої освіти та вчених НАН з боку зарубіжних країн є дуже важливими. Інше питання, як виміряти ефект від такого роду підтримки?
Можливо, потрібно співставляти кількість грантів, запропонованих позицій з кількістю тимчасово переміщених працівників, дослідників НАНУ та дослідників інших організацій, і приватних також (якщо умови грантів дозволяють). Чому дорівнює ця цифра зараз?
Пройшло майже 3 місяці війни. Мігрувало вже більше 5,5 млн населення країни. Яка частка з цих 5,5 млн – це науково-педагогічні працівники та вчені? У нас є така аналітика? Хто її акумулює, хто аналізує? МОН?
Усе, що ми можемо зараз, так це порівняти кількість таких грантів та запропонованих позицій (хоча це також непроста робота) з загальною кількістю працівників вище. Таких у нас близько 150 тисяч (науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти та дослідників НАНУ).
Як впливає кількість отриманих грантів та позицій і на що впливає взагалі? На фінансову стійкість наших закладів вищої освіти та НАН? Хто та коли взагалі рахував це?
Здається, що ініціативи щодо грантів та запропонованих позицій – це тимчасовий порятунок кожного окремого вченого. Питання: «Якщо кількість отриманих грантів завтра буде 185 тисяч, це добре чи погано? Як це вписується у політику кожного закладу вищої освіти та держави? Хто та коли про це відверто та змістовно казав?»
Такого року тимчасове працевлаштування, чи то у рамках науково-дослідної роботи, чи викладацької – це привід для викладачів та вчених підвищити свою кваліфікацію, по суті, отримавши безцінні професійні контакти, які потім стануть у нагоді їм особисто та закладам вищої освіти в Україні.
Де частіше працевлаштовуються наші викладачі та вчені зараз? Яка частка отриманих науково-дослідних та викладацьких тимчасових позицій? Яка тривалість тимчасових контрактів?
МОН України та НАНУ вже варто було б підготувати відповідний аналітичний звіт або як мінімум пресрелізи на цю надважливу тему. Те, що Європейська комісія ще 23 березня запустила портал для наших учених – це дуже добре, але де є результативна аналітика щодо таких заходів з нашого боку?
Завтра це питання поставлять, наприклад, зі Світового банку у відповідь на можливий запит України щодо грошей на підтримку нашої вищої освіти та науки. Без чіткого уявлення цієї ситуації такого роду запит буде складно задовільнити.
Головне – без цих показників утримати систему вищої освіти та науки дуже складно. Це стосується управлінців будь-якого рівня, від завідуючого кафедрою до ректора закладу вищої освіти та, звісно, очільника МОН України.
Інституційним партнерам наших закладів вищої освіти така аналітика також була б дуже корисною, бо це вже складова стратегії інтернаціоналізації наших закладів вищої освіти в умовах війни. Можливо, МОН могли б відпрацювати такий звіт у співпраці з НАНУ?
Автор: Олександр Костюк, д. е. н., доктор управління бізнесом (DBA), професор, головний редактор міжнародного наукового журналу «Корпоративна власність та контроль».
