Люди, які вимагають скасування ЗНО, зазвичай наводять три причини. Як я не намагався, я не можу зрозуміти цих причин...
1) Перша причина. ЗНО треба скасувати, бо школярі не в однакових умовах. Кажуть, частина 11-класників мусила покинути свої домівки, а частина не зазнала такої біди...
Щоправда, в Україні ніколи не було однакових умов в школах. Завжди існував чималий розрив між різними типами шкіл, містом та селом та багато інших неоднакових умов. За останні два роки дистанційної шкільної освіти ці розриви лише поглибились. І ніколи це не ставало причиною для скасування ЗНО. Мені пишуть абітурієнти та їхні батьки, які зараз полишили домівки і не навчаються в школі, і питають, як їм бути, адже вони готувались до ЗНО і хочуть здавати саме його.
2) Друга причина. ЗНО небезпечно проводити. Так, так само небезпечно проводити вступні іспити та будь-які очні екзамени. Тільки чому це стало причиною, щоб скасувати ЗНО? Це лише причина, щоб відтермінувати вступну як таку, якщо доведеться, і провести її не в липні, а пізніше, у підготовлених безпечних умовах із використанням ЗНО для усіх вступників. Можна скоротити кількість завдань, можна робити кілька хвиль тощо. Але це має бути зовнішнє тестування, для усіх вступників: і для бюджетників, і для контрактників.
3) І ось тут одна з основних причин. ЗНО треба скасувати, бо його в червні, як плановано, швидше за все провести не вдасться. А значить, і ЗНО, і сама вступна зсунуться. І якщо зсунуться пізніше, ніж серпень-вересень, то вступники вступлять за кордон, і українські університети отримають значно менше абітурієнтів. А значить, буде скорочення фінансування з усіма подальшими ефектами.
Ну що ж, у мене дві новини.
Перша. Як і до вторгнення окупантів 24 лютого, так і після нього, першою причиною, через яку українські громадяни вступали до закордонних університетів, було бажання знайти благополучніше майбутнє (читай прихована міграція), і після 24 лютого воно доповнилось бажанням поїхати подалі від повномасштабної війни.
Другою причиною було бажання знайти кращі університети, ніж ті, які є в Україні. Ця причина також лише посилюється. Люди не вступають за кордон через те, що в Україні є ЗНО. ЗНО не було, не є і навряд чи колись стане причиною, хоч би скількись вагомою, при прийнятті рішення поїхати навчатись у закордонному університеті.
Іншими словами, скасування ЗНО, а також відтермінування вступної, ніяк не зупинить виїзд за кордон. І моя основна новина для тих, хто за роки при посадах досі не розуміється на мотиваціях вступників: за кордоном уже десятки тисяч українських школярів, лише в одній Варшаві +10 тис школярів та дошкільнят.
Мені важко сказати, скільки загалом 11-класників виїхало до інших країн за останній місяць. Але це точно десятки тисяч. І цей процес не зупиниться скасуванням ЗНО. Натомість скасування ЗНО, намагання зарахувати усіх підряд (аби тільки взяти кількістю) лише послабить українські університети.
Новина друга. Урізання фінансування буде. І скасування ЗНО ніяким чином його не зменшить. Я прекрасно розумію, що ініціатори скасування ЗНО думають, що їхні університети це не зачепить або зачепить менше. Їм останнім часом дуже щедро виділялось фінансування за різними програмами. Що ж, дзвоніть у казну частіше, можливо, зрозумієте, що ваша наближеність до влади не допоможе.
Намагання спрощувати умови вступу, щоб зарахувати навіть тих вступників, хто не готовий здобувати вищу освіту ані за рівнем своїх знань, ані за рівнем свого ставлення до навчання, – це помилка. Вона дуже дорого обійдеться нам усім. Просто зараз це непомітно, не помітно те, як будуть навчатись ці студенти, як їм будуть ставити оцінки просто так, як їх врешті випустять без знань...
І вони, ось такі випускники, будуть відбудовувати Україну...
Автор: Єгор Стадний, ексзаступник міністра освіти й науки, віцепрезидент з бакалаврських програм KSE.
