Дизайн інститутів по-українськи та що з цим робити…
Після рішення Верховного Суду за позовом Микити Андрєєва, яке обнулило склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, точаться гарячі дискусії на тему: «Нам НАЗЯВО як орган не потрібне, бо воно здирає гроші з бідних університетів за акредитацію освітніх програм».
Дехто пропонує повернути функцію акредитації назад до МОН, дехто наголошує, що акредитацію мають проводити незалежні організації, а НАЗЯВО – «монстр-монополіст».
За нинішнього стану інститутів в Україні діяльність МОН, НАЗЯВО та незалежних агентств з акредитації не буде ефективною внаслідок корупції, непотизму, телефонного права, реалізації схем та імітації діяльності.
Будь-яка українська структура швидко перетворюється на кубло з викачування коштів призначеними на посади вертухаями. Тобто, на жаль, з моменту створення будь-якого органу з функціями регулювання він одразу привласнюється верхівкою для реалізації приватних та корпоративних інтересів.
Єдиний шлях – акредитуватися в європейських організаціях. У крайньому випадку університети отримають досвід євробюрократії та хоч так розпочнуть рух до євроінтеграції. Так, це дорого, але іншого шляху для покращення якості інститутів немає.
Хоча і в європах імітація та недоброчесність – поширена практика, проте вже час долучитися до великих можливостей євронародів. Допоки цього не зробимо, наша система вищої освіти стагнуватиме.
Автор: Світлана Вовк, викладач.
