Євген Ніколаєв: як я побував держслужбовцем у Міносвіти

Деякі питання опрацьовувалися б ефективніше, якщо б над ними можна було міркувати разом

Євген Ніколаєв: як я побував держслужбовцем у Міносвіти

Автор: Євген Ніколаєв, кандидат економічних наук, освітній експерт.

Нове досягнення: побував держслужбовцем!

Сім місяців пропрацював на посаді державного експерта директорату вищої освіти і освіти дорослих МОН. Настав час рухатися далі!

Плюси:

  • Багато чудових людей поруч. Дякую щиро!
  • Плюс один аспект функціонування вищої освіти, із яким я тепер безпосередньо обізнаний.
  • Жодного разу не побачив на роботі алкоголю й не почув сексистських анекдотів «нижче пояса» (привіт, КНЕУ!).

Мінуси:

  • В умовах карантину ефективніше було би частину роботи виконувати дистанційно, але таких нагод практично не було.
  • Загальмована й глючна система внутрішнього електронного документообігу міністерства.
  • До мого робочого столу не знайшлося шафки із шухлядками.

Користуюсь чудовою нагодою поділитися дечим зі скарбнички набутого досвіду.

Напевно, найважливіша робота директорату, до якої я був причетний — це розробка змін до нормативно-правової бази і моніторинг реалізації чинних норм законодавства. Величезна хиба — у тому, що ця робота не тотожна аналізові та розробці політики у параметрах визначення проблеми, що є важливою для певних спільнот, опрацювання варіантів рішень, прогнозування впливу цих рішень на проблему та її стейкголдерів.

Основним документом «аналізу політики», на жаль, залишається текст проєкту нормативно-правового акту. Його аналітичний супровід у вигляді пояснювальної записки із прогнозом впливу (канцелярит) зазвичай хибує на глибині й чесності аналізу: наслідки нормативного акту для стейкголдерів, що зазначаються у документі, мають бути повністю або щонайменше здебільшого «позитивними» (а в житті так не буває).

Проблеми або, точніше, тематика проєктів НПА, із якими я працював, визначаються вимогами закону чи указу Президента. Наприклад, відповідно до частини п’ятої статті 38 Закону України «Про фахову передвищу освіту» (канцелярит) необхідно розробити порядок відшкодування членам наглядових рад коледжів їхніх витрат на проїзд і проживання, коли вони приїздять на засідання цієї наглядової ради. Очевидно, не найактуальніша проблема зараз, коли наглядові ради коледжів ще не утворені, а більшість подібних засідань відбувається в онлайні. Проте відповідний акт Кабміну розробити треба, оскільки це вимога закону. А тому до неї щомісяця прилітає «контроль» — окремий практично автоматичний лист-нагадування від Секретаріату Кабміну, що на нього кожного місяця слід надсилати відповідь: «Ми стараємось, шеф, документ готується!» Така от варіація теми «цикл розробки політики по-українськи».

Це не означає, що в результаті цього циклу приймаються неякісні документи. Проєкт кожного НПА уважно вивчає та коментує кілька фахівців різних профілів (фінансисти й юристи — обов’язково). Одержується і там, де це можливо, ураховується думка інших профільних міністерств і відомств. Результат — компроміс між думками фахівців різних міністерств із урахуванням різноманітних об’єктивних та суб’єктивних обмежень (у тому числі й обмежень у часі, наявному у розробника для подання проєкту НПА далі по інстанціях).

Наприклад, ми маємо дуже добре пропрацьовані, позбавлені серйозних помилок і нелогічностей (однак, на жаль, викладені складною мовою) правила прийому абітурієнтів (канцелярит) в університети (хоча частина батьків, які влітку телефонують на гарячу лінію МОН, з цим не погодяться).

З іншого боку, подеколи при підготовці документа його розробникам доступний недостатній обсяг експертизи. Знайдіть змістовні відмінності між методичними рекомендаціями із розробки стандартів вищої освіти та методичними рекомендаціями із розробки стандартів освіти для коледжів. Другий документ приймався пізніше за перший. Але я в ньому не бачу урахування особливостей «передвищого» рівня освіти, його відмінностей від вищої освіти та віддзеркалення досвіду, набутого під час розробки — та й застосування! — стандартів вищої освіти відповідно до першого документа. Наприклад, якщо не знати, як застосовувати таксономію Блума, то з цих документів зрозуміти це складно, хоча цьому питанню приділено чимало уваги. І ще. Коли хтось скаже, що матриця відповідності між компетентностями й результатами навчання (обов’язковість якої передбачена цими документами) є безглуздям, оскільки компетентності і результати навчання — це одне й те саме?

Трапляється й ситуація, коли сьогодні у нормативний документ вносяться деякі зміни, та при цьому вже зараз відомо, які зміни вноситимуться у другому раунді редагування цього акта (але їх дійсно не можна внести зараз) і що в третьому раунді змін документа буде необхідно розробити й прописати повністю іншу його концепцію.

У внутрішніх документах міністерства освіти інколи немає любови до гарної української мови, позбавленої впливу русизмів. Наприклад, при звільненні я оформлював акт про прийняття-передання справ і майна, тоді як у наданому мені зразку було написано «акт прийому-передачі…».

Іноді забувають про якісне літературне редагування текстів і документів, що оприлюднюються.

Один із найтоксичніших видів поточної роботи — підготовка письмових листів-відповідей на різноманітні звернення й запити громадян. Звернень надходить дуже багато щодня, вони мають різний ступінь розумності й, деколи, маразматичності. Але всі потребують коректної, ввічливої відповіді, а деякі — неабиякої додаткової роботи із з’ясування деталей проблеми.

У цьому зв’язку надсилаю окремий промінець «добра» народним депутатам, які із задоволенням «форвардять» кожне звернення громадянина на відповідне міністерство. І надходить звернення плюс до нього, окремими листами, прохання від 1-2-… народних депутатів розглянути звернення й відписати кожному депутату про результати розгляду. І ти готуєш одну відповідь громадянину плюс деяку кількість листів однакового змісту кожному окремому депутату. Мій рекорд – шість однакових листів, коли моєму колезі до цього ж звернення довелося писати ще до десятка однакових відповідей. За статистикою, два-три однакових листи від депутатів — звична справа; до 10 листів — іноді трапляється; кажуть, рекорд — 60 відповідей на одне звернення. Кожна відповідь — це окремий лист. Суто технічне опрацювання одного листа народному депутатові у загальмованій системі електронного документообігу — 10-15 хвилин часу, візи кількох осіб та підпис заступника міністра. Опції «відписати всім разом однією кнопкою», зрозуміло, немає.

Найемоційнішою, у доброму сенсі, для мене виявилась робота влітку на гарячій телефонній лінії міністерства з питань (теоретично) вступної кампанії до університетів. Теоретично, бо насправді люди питають про все що завгодно. Сприймають телефон гарячої лінії зі «вступної кампанії» як консультації щодо запису дитини до дитсадочка, вирішення проблем у середній школі, порядку звільнення вчителів, укладання строкових трудових договорів, безлічі будь-яких інших питань. Мені приємно, втім, що багатьом вдалося допомогти консультацією чи порадою.

Прикрий досвід з гарячої лінії — людина не може вирішити те чи інше питання в університеті, телефонує у МОН. Я розумію, що це питання має вирішити саме університет, телефоную туди як працівник МОН і — о, диво! — чарівний дзвінок із міністерства змушує університет оперативно вирішити питання по суті. А без дзвінка ви не розумієте, що ви самі маєте все робити як слід?..

Найкумедніше питання, що запам’яталося. Є пільга при вступі до університетів для осіб, один з батьків яких помер унаслідок поранення, одержаного під час бойових дій. Телефонує приймальна комісія і каже, що абітурієнт приніс документ, згідно з яким його батько у 2019 р. помер у 90-річному віці, причина смерті, зазначена у відповідному документі — поранення, отримане під час Другої світової війни. Чи має особа право на цю пільгу?

Ще один класний досвід — участь у робочій групі, що розробила рекомендації із запровадження змішаного навчання в університетах і коледжах. Остання доба (до 23 години увечері й з 07 години наступного ранку!) термінового фінального редагування тексту у чотири-шість рук у віддалено-синхронному режимі гуглодокументів — це було щось).

Втім, було мало нагод для групової роботи з колегами. Деякі питання опрацьовувалися би значно ефективніше, якщо би над ними можна було поміркувати разом.

Не конче опанував — і не хотів цього робити — письмо канцеляритною мовою (якби старанно опанував — писав би вище не «університети», «абітурієнти» і «студенти», а виключно «заклади вищої освіти», «вступники до закладів вищої освіти» і «здобувачі вищої освіти»).

Не можу вигадати гарне завершення цього допису). Тому напишу просто: кінець тексту!

Оригінал

Освіта.ua
30.11.2020

Популярні блоги
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
І. Лікарчук: вчитися мають ті, хто хоче здобути освіту Повна загальна середня освіта повинна бути не обов’язковою, а загальнодоступною
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Аристарх
Цитата: "Жодного разу не побачив на роботі алкоголю й не почув сексистських анекдотів «нижче пояса» (привіт, КНЕУ!)." Запитання: Яку кафедру ви прорекламувати??
Tet-a-tet
Не забуду як наше МОНУ замість інститиуту інновацій якихось наук, де працювало понад 700 людей, створило два менших з такою ж чисельністю-змісту НУШ і ще якесь,вибачте, що забув. От тоді я зрозумів, що бюрократія непереможна, навіть якщо міністром стає п.Гриневич.І те,що Ви написали, п.Ніколаєв, лише підтверджує наскільки є самовідновлюваною бюрократія і дармоїдство. Змінюються Президенти, міністри,депутати, але чиновники непереможні, як сиділи і паразитували на бюджеті, так і продовжують. Головне, щоб папірці з так званими "звітами" було кому писати. Зате педагогу підняти зарплату немає з чого.І все цифруємо та цифруємо, але всі як сиділи по кабінетах, так і сидять. А може як шведський король пересядемо на велосипеди? Хоч для здоров’я буде користь? А ще краще на самокати,більше м’язів працюватиме.
Андрій
Не ображайтеся пане Євгене, але ваше зізнання в тому, що ви "Не конче опанував — і не хотів цього робити — письмо канцеляритною мовою" підтверджує нагальну необхідність реформування цих директоратів і потребу звільнення працівників. Більше того, навіть сама ідея конкурсу показово неефективна, бо якщо експертом директорату мав бути фахівець, то як можна було взяти на роботу людину, яка навіть фахової термінології не знає?
Володимир
Нудна була робота.
Обычный человек
Я, как обычный человек, удивлён некоторыми " первыми попавшимися" моментами. 1. " Наглядові ради коледжів"- что это и зачем??? 2. Таксономия Блума- зачем ???? 3." Ступінь маразматичності деяких запитів громадян"- да вы же сами такие нормативные акты понавыдумывали,что один противоречит другому и хрен в них разберёшься,даже имея высшее образование! 4. Правила приёма в вузы- это вообще нормативно очень сложный момент. Из серии" что хотим,то и воротим" 5.Если подобные отделы сегодня же закрыть- заметит ли это кто- нибудь,кроме тех,кто там работает и получает ни за что большие бабки?
реальність
Для Обычный человек: якщо закрити подібні відділи із горбатого нормотворення, то тисячі освітян почнуть вільно дихати! Цей допис - гарний приклад, як приосвітня бюрократія жиріючи зжирає вже 29 років саму освіту, заміщуючи її сенс стосами паперів, метод.рекомендацій, вказівок, положень та інших "покращень" ...
Коментувати