Т. Лютий: журнал «Русин» дискредитує критерії Scopus?

«Русин»: дискредитація критеріїв Scopus та Web of Science чи стимул до їх активнішого освоєння?

Т. Лютий: журнал «Русин» дискредитує критерії Scopus?

Автор: Тарас Лютий, доцент Сумського державного університету.

Наукометричні підходи в гуманітаристиці та орієнтація формалізованого оцінювання української науки на наукометричні бази Scopus та Web of Science є полем гарячих дискусій останні десять років. І не схоже, щоб кінець суперечкам настане у найближчий перспективі.

Запеклі противники для демонстрації хибності цих критеріїв часто наводять приклад такого собі журналу «Русин», який присвячений історії окремих українських територій, і видається в ...Томську. І дійсно: політична заангажованість та нетипові комбінації наукометричних показників видно неозброєним оком. Та покладатись лише на перше враження не варто, особливо для глобальних висновків. Тому витратив трошки часу, щоб систематизувати відкриту інформацію та власні думки стосовно цього контроверсійного видання.

Журнал «Русин» досить успішно виконує своєрідне завдання: оприлюднення результатів досліджень щодо культурних та політичних перипетій слов’янського (як на мене, просто українського) населення на території Румунії та Австро-Угорської імперії. Мені видається, що це маніпуляція, бо термін «руський» від західних країн до України часто застосовувався, і тому підстав виокремлювати русинів замало. Маніпуляція проста і дієва, бо румунських та австро-угорських документів з термінами  “ruthenian” (“rusyns”) знайти можна достатньо. Але то вже питання не до мене, а до фахових-істориків.

Оцінку реальної якості досліджень я залишу історикам. В одному впевнений: просто сказати «неякісне» або «мурзілка» не вийде. І загальний корпус опублікованих статей з розумом структурований, і окремі статті зроблені не на «відчепись»: технічний рівень, посилання, аналіз (або вдале маскування під нього). Наратив русинів просувають не такі вже й аматори. Не вірю, щоб автори з Москви та Санкт-Петербурга на грантові кошти уряду РФ були випадковими, і не вірю, щоб вони робили відверту халтуру у такому важливому питанні. Немає нічого більш небезпечного, ніж недооцінка ворога.

Розвінчання, спростування і «декадемізацію» цього дискурсу, на мою думку, треба вести як всередині України з метою попередження сепаратизму, та, головне, на Заході. Справді, різниці між жителями Слобожанщини та Лемківщини куди менше, ніж між фламанцями та валлонцями у Бельгії. Тому внутрішнє різноманіття не створює жодних протиріч з довгою історією, які б заважали жити у одній країні. І цей меседж з академічних кіл України має звучати не менш потужно, ніж це виходить у журналу «Русин».

Наукометричні дані журналу «Русин» зі Scopus

Період

2011-2019

Документів

544

Індекс цитувань

241

SJR 2018

0.253

SNIP 2018

0.877

CiteScore 2018

0.34

H-index

7

Not cited docs

352


H-index = 7 – це взагалі ні про що. У мене 10. Цитувань 241 – це також ні про що. У мене 167. Далі подивимось розподіл цих наявних 242 цитувань

Rusin

151

Bylye Gody

25

Vestnik Tomskogo Gosudarstvennogo Universiteta, Filologiya

11

Journal of Social Studies Education Research

7

Stratum Plus

5

EurAsian Journal of BioSciences

4

Studia Slavica et Balcanica Petropolitana

4

International Journal of Psychosocial Rehabilitation

2

Решта, по 1 разу

26

Як бачимо, дві третини – самоцитування, а решта цитування аналогічними проектами класом нижче. А це означає, що кватирль Q1 даного журналу не говорить ні про що. Наукометричні інструменти в історичних науках дають одну з найбільших похибок, оскільки цитувати аналогічні свіжі дослідження в історичних науках, судячи з усього, майже не прийнято.

Тим не менше, за всіма зовнішніми ознаками контент журналу «Русин» виглядає відчутно респектабельніше, ніж контент журналів, що подаються зараз на категорію «Б» переліку ДАК. Мав не так давно нагоду у цьому переконатись. «Русин» же вимоги не ігнорує + вміло розіграна карта «локальних студій», що знижує поріг входження.

Також ситуація з «Русин» не означає, що Scopus як критерій виконання стандартів дискредитовано зовсім. Бо це все одно, що говорити про дискредитованість самої ідеї правоохоронної системи через наявність окремих злочинів. Вимоги до наукових видань від Scopus, що викладені за посиланням, є універсальними і не залежать від галузі. Регулярність виходу, технічна якість статей, видимість в Інтернет, рецензування поданих рукописів – що з переліченого не є обов’язковим для кожного наукового журналу?

Шанси пропаганди «Русинів» були б менші, коли б Scopus Evaluation Team мала змогу звернутись до тих представників України, кого в Evaluation Team можуть вважати експертами. Тому абсолютно логічно було б не ховати голову у пісок, а підтягувати власні видавничі стандарти і щосили «англізовувати» українську історію та інші суміжні галузі. Без перебільшення це питання національної безпеки.

Raw Data

https://www.dropbox.com/s/txjpf0xjragfqqx/Rusin_scopus_all_Papers.csv?dl=0

https://www.dropbox.com/s/0lytbknjan46149/Rusin_scopus_2020.csv?dl=0

Освіта.ua
23.04.2020

Популярні блоги
С. Новікова: ЗНО з математики для вступників-медиків При вступі на всі спеціальності галузі знань «Охорона здоров'я» другим предметом є математика
В. Громовий: в освіті вже пройдена межа незворотності Негативний відбір і зворотна селекція в освіті тривають, адже йдуть кращі, а «лава запасних» практично порожня
Є. Стадний: ідея збільшення ваги атестата хибна по суті Чим більше враховуватимуть атестат, тим меншими будуть шанси дітей з хорошими знаннями з суворіших шкіл
Д. Бабурін: реальність освіти за ширмою рейтингової шкали За ширмою рейтингової шкали 100-200, яку нам кожен рік презентує УЦОЯО, ховається реальний стан освіти в Україні
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Дмитро
Шановний пане Тарасе Лютий! Я не погоджуюся із вашими останнім абзацем, що потрібно «англізовувати» українську історію . Це не фізика, або математика, що її досягнення будуть цікаві і жителям США, Японії і т.д. Історик якщо вони працюють у сфері дослідження історії України більшості мають зацікавлювати внутрішнього споживача (вчителів історії, школярів, щоб виховувати патріотичне покоління). Скільки в Україні людей володіє на достатьому рівні ангілйською мовою, щоб вільно читати наукові статті? Чи буде цікава тема із історії України про локального діяча історичного, який має певні досягнення на певній території (священника, поміщика, або звичайного селянина) для Європи, або загалом світу. Да я із вами погоджуюся потрібно перевіряти статті, щоб не писали всякої нісемітниці. Але до будь яких нововедень потрібно підходити із розумом, а не мавпувати все як у Європі.
:)
Для Дмитро: Дмитре, Ви трохи заплутались. 1. Згадані журнали видаються як наукові. 2. особа, яка не володіє іноземною не є науковцем, бо малограмотні науковці то тільки у відсталих країнах. 3. Попи, селяни, школярі та аматори мають читити науково-популярні журнали, вони ж не купують фахові хірургічні скальпелі щоб різати хліб і робити бутерброди.
Дмитро
Я трішки про інше. Якщо науковець працює в нуіверситеті, де навчають майбутніх вчителів. Для кого він має впершу чергу писати (для вчителів, учнів).Друге даний науковець досліджує історію даного регіонального містечка, де знаходиться даний університет.Чи буде цікаві дані історичні розвідки для інших країн. Який із журналів закордонних безкоштовно забажає ці статті опублікувати. Да я не веду із вами суперечку за точні дисципліни, де якщо науковець досліджу розломи металів.. це сприйметься на ура і у Німеччині і США. А якщо дослідник досліджує історію регіональну.. да цю плюс цеглинка для історії держави загалом. А толк для європейців, або американців друкувати таку річ( І якщо даний викладач виховує майбутніх вчителів, які у більшості своїй не володіють на високому рівні англійською мовою, щоб прочитати ці статті. То який зиск від праці такої(
Дмитро
Я про інше, що ми маємо показувати свої надбання і у нас на Батьківщині! Науковці не знаю ангійську наші, як ви розповідаєте. Дуже багато просто користуються послугами перекладачів і все(((А якщо повністю англонізувати науку.. ми зробимо недоступною науку в нашый країні.А скажіть будь ласка скільки відсотків людей в Україні знають взагалі англійську мову.. я вже не кажу досконало. якщо набереться третина українців, які зможуть зрозуміти хоч суть статтей, то це буде добре..
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!