Руслан Костогриз: як позбутися некомпетентних учителів?

Автор: Руслан Костогриз, студент.

Сьогодні в українських державних школах працює чимало некомпетентних учителів. Про це свідчать невтішні результати ЗНО, незадоволені навчанням учні та їх батьки.

Некомпетентність вчителя може виражатися в досить різноманітних аспектах: один вчитель чудово знає свій предмет, але не може втримати увагу учнів весь урок, у той час як інший – має прогалини в знаннях свого предмету, але завдяки своїм ораторським здібностям не дає учням сумувати протягом уроку. Але низка вчителів і погано знають свій предмет, і учнів не поважають, і навіть української мови не знають. Саме таких учителів, на моє глибоке переконання, треба якнайшвидше позбутися.

У сучасних реаліях звільнити вчителя не так просто: має бути вагома причина. Урешті-решт, у мене є ідея, як законним способом можна позбутися некомпетентних учителів.

Останнє речення попереднього абзацу могло спричинити занепокоєння у деяких вчителів, а тому пропоную трішки відійти від теми.

Як відомо, українські суди дуже перевантажені, іншими словами, на кожного суддю зараз припадає більше справ, ніж повинно. А великий попит лише на хороший товар. Якби люди не довіряли суддям, то й «перевантаженості» не було б. Як висновок, в українських судах працюють виключно компетентні судді.

А знаєте чому так? А тому що, щоб стати суддею, наявність диплому про вищу юридичну освіту є лише однією з вимог, оскільки необхідно пройти кілька етапів добору, а саме: 1) відбірковий іспит, який відбувається у формі анонімного тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у сфері права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата; 2) спеціальну підготовку кандидата на посаду судді, яка включає теоретичну та практичну підготовку судді в Національній школі суддів України; 3) кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання. Кому цікаво, більш детально про ці етапи добору ви можете почитати в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», а також у відповідних положеннях Вищої Кваліфікаційної Комісії Суддів

Цікаво, чому ж, аби стати суддею, треба проходити такий жорсткий відбір? А це тому, що суддя – дуже відповідальна посада для суспільства, саме від нього багато чого залежить, й тому цю посаду не повинен займати абихто.

Тепер давайте повернемось до нашої теми.

Я вважаю, що вчитель – це теж дуже важлива посада, не менш значима, ніж посада судді. Від учителя залежить багато чого, зокрема рівень освіченості, ступінь вихованості майбутнього покоління та низка інших аспектів.

То якщо і вчитель, і суддя – дві рівноцінні надважливі посади для суспільства, чому ж тоді судді проходять такий відбір, а вчителі – ні? Мені дуже прикро, що наявність диплому про вищу педагогічну освіту сьогодні є достатньою умовою для роботи в школі, а, на мою думку, це має бути лише необхідною умовою. Після вищенаведених міркувань, приходжу до висновку, що непогано було б і для вчителів запровадити деякий конкурсний відбір, аналогічний тому відбору, що проходять кандидати на посаду судді.

Так ось. Тепер по суті. Відповідно до моєї ідеї, аби стати вчителем, людина повинна отримати ліцензію на здійснення педагогічної діяльності. Аби отримати цю ліцензію, необхідно пройти конкурсний відбір, який складається з чотирьох етапів. До конкурсного етапу можуть допускатися всі особи, які мають вищу освіту ОКР «Бакалавр» будь-якої спеціальності. Це дасть можливість стати вчителем тим людям, які в юності випадково помилились із вибором професії. Кожен етап має оцінюватись у 100 балів. До наступного етапу допускаються люди, які набрали не менше 75 балів на попередньому етапі, інакше людина вилітає з конкурсного відбору. Тепер детальніше пройдемося по кожному з етапів

• 1 етап – тест із української мови. Цей етап має складатись із тестів на знання граматики української мови та написання твору, аби перевірити, як потенційний вчитель вміє висловлювати свої думки. Вважаю, що вчитель будь-якого предмету має вільно володіти українською мовою. Зараз існує чимало вчителів, які розмовляють російською мовою, ще й при цьому наголошують, що немає значення, якою мовою вести урок. Тож, хто не набирає 75 балів з української мови – залишає конкурсний відбір.
• 2 етап – тест на визначення моральних якостей кандидата, іншими словами, тест психолога. Цей етап має складатись із психологічних тестів та співбесіди з психологом. Зараз працює дуже багато вчителів похилого віку. Безумовно, вони чудово знають свій предмет, але враховуючи те, що вони виховувались в інший час, як наслідок, мають погляди на життя, які відрізняються від життєвого бачення покоління Z. Це може суттєво зашкодити учням. Тест психолога якраз і зможе відсіяти таких кандидатів. Отже, хто не набирає 75 балів на тесті психолога, зможе вдруге пройти відбір лише за рік.
• 3 етап – тестування із свого предмету. Тест має включати 50% завдань із шкільної програми того предмету, а інша половина – завдання, які виходять за межі шкільної програми. Тобто, якщо це тестування з математики, то половина завдань мають бути з усіх розділів вищої математики, якщо це тест із історії України, то він має перевірити також і знання історичних фактів, які не передбачені шкільною програмою. Це має бути для того, щоб коли допитливий учень поставив деяке питання, що виходить за межі шкільної програми, учитель не розгубився й зміг би відповісти. Хто не набирає 75 балів на тестуванні зі свого предмету –зможе спробувати свої сили наступного року.
• 4 етап – пробний урок. До цього етапу доходять обрані, тому він має бути найскладнішим. Складність у тому, що тему для уроку вчитель має дізнатись за 30 хвилин до його початку. Адже гарний вчитель повинен вміти провести гарний урок без підготовки. Тут вчитель вже зможе продемонструвати свою методику, свої ораторські здібності та врешті-решт усю свою педагогічну майстерність. Оцінювати урок мають троє осіб. Оцінка за урок рахується як середнє арифметичне серед оцінок трьох оцінювачів. Хто не дотягнув до 75 балів за пробний урок – протягом року має можливість вдосконалити свою педагогічну майстерність та спробувати пройти відбір наступного року. Хто набрав 75 балів за 4 етап – нарешті отримує ліцензію на здійснення педагогічної діяльності. У ліцензії має бути вказана кількість балів: вона може бути від 300 до 400.

Отже, ті, хто хочуть здійснювати педагогічну діяльність з того навчального року, коли така система була б гіпотетично запроваджена, мають отримати ліцензію. Мають отримати ліцензію всі: й ті, хто тільки закінчив ВНЗ, й ті, хто вже викладав. Конкурсний відбір має проходити в липні. Також у липні всі школи мають вказати кількість вакантних місць вчителя кожного предмету. Ті вчителі, які отримали ліцензію, можуть подати документи до 5 шкіл із вказаними пріоритетами від 1 до 5. Далі все відбувається аналогічно правилам вступної кампанії. На цьому зупинятись не буду. Таким чином, якщо кількість вакантних місць буде меншою, ніж кількість ліцензій, то наявність ліцензії ще не гарантуватиме, що людина стане вчителем у тому році. У наступних навчальних роках конкурсний відбір будуть проходити лише ті, хто планує почати викладати, оскільки в інших вчителів уже буде ліцензія. Тобто конкурсний відбір буде масштабним лише в перший рік запровадження такої системи.

Я вважаю, що зарплата вчителя має залежати від кількості балів у ліцензії, нагадаю, ця кількість може бути від 300 до 400. Так, має залежати монотонно, (тобто, чим більше балів, тим більша зарплата), але нелінійно, оскільки зарплата у того, хто має 400 балів, буде всього на 33% більша ніж у того, хто має 300 балів. Потрібно щоб залежність зарплати від кількості балів була квадратичною, тобто зарплата була б пропорційною квадрату кількості балів. Тоді той, хто має 400 балів, буде отримувати на 78% більше, ніж той, хто має 300 балів. Це стимулюватиме під час конкурсного відбору набрати якомога більше балів, а не лише подолати поріг в 75 балів.

Дуже хочу, щоб чиновники прислухались до моєї ідеї та запровадили її, можливо, не з наступного навчального року, а в найближчі роки, оскільки це потребує значного часу та зусиль. Тоді в школах будуть працювати лише вчителі з великої літери й учні нарешті стануть отримувати задоволення від навчання.