Osvita.ua Блоги І. Примаченко: корисні методи Стенфорду
І. Примаченко: корисні методи Стенфорду

Стенфорд - це не тільки знамениті викладачі та неймовірні студенти, це неформальна побудова навчання

І. Примаченко: корисні методи Стенфорду

Автор: Іван Примаченко, засновник платформи Prometheus.

Стенфорд це не тільки знамениті викладачі та неймовірні студенти. Стенфорд - це, у першу чергу, неформальні принципи, на яких побудований весь навчальний процес. Вважаю, що ці методи стануть у нагоді при навчанні кожному - в тому числі далеко за межами Стенфордського кампусу.

1. Високі стандарти - університет вимагає від студентів постійно розширювати їх кордони можливого. Читати на пари по 200 сторінок в день? Легко. Вивчити для цілком не технічного курсу ази програмування, коли більшість студентів на курсі ніколи не кодили? Чому б і ні. Взяти для командного проекту інтерв'ю у фахівців світового рівня, перед цим знайшовши і вмовивши їх на це - звичайно. Головне не дати правильну відповідь - головне зробити хорошу спробу і вчитися на своїх помилках. Ранок починається з аналізу децентралізації в Перу, продовжується обговоренням особливостей людського мозку, що викликають проблеми з навчанням, а вже після обіду ми створюємо нову освітню гру і обговорюємо як масштабувати інновації на мільярди людей по всьому світу з людиною, яка це вже робила. Поступово до цього звикаєш, і будь-який, найшаленіший виклик починає сприйматися зі спокійною цікавістю: ще й не таке робили. Знаменита Стенфордська підприємливість та інноваційна сміливість зароджується з цього.

2. Водночас, студенти в Стенфорді ніколи не лишаються наодинці з цими викликами. Надскладні завдання означають надзвичайно активну підтримку з боку викладачів, асистентів та інших студентів. У розпорядженні студентів, як правило, не тільки лекції, а й дискусії, основний і розширений списки літератури, величезні добірки допоміжних ресурсів. Не зрозумів лекцію - читай книгу. Не зрозумів цю книгу - обговори з колегами. Студентів спонукають до максимальної самостійності, але завжди поспішають прийти на допомогу. У класі не буває дурних запитань - на кожне з них буде дана вичерпна відповідь. За потреби викладачі і асистенти будуть пояснювати незрозумілу тему стільки, скільки буде потрібно - було б бажання.

3. Навчання не буває пасивним - воно або активне, або не є навчанням. Лекції, у класичному сенсі цього слова, тут намагаються мінімізувати. Лекція з активним включенням студентів в обговорення краща. А ще краще час від часу переривати лекцію, щоб студенти могли розбитися на групи і обговорити кейс. Але ідеально не просто слухати чи обговорювати, а навчатися діючи. Тому майже обов'язковою частиною кожної дисципліни є практичний проект. Чи відразу кілька, що робляться агресивними спринтами. Обговорили роботу зі стейкхолдерами на прикладі міської системи водопостачання в Індії - і гайда пропонувати публічні політики для вирішення проблеми ранніх шлюбів у Гвінеї.

4. У Стенфорді стимулюється конкуренція між студентами. Справа не у банальній гризні за оцінки - тут її дуже мало. У хід йдуть тонші, але й ефективніші методи. Уявіть собі клас з розробки освітніх ігор. Більшість студентів ніколи не робила нічого подібного. Всього за два тижні потрібно пройти шлях від ідеї до повноцінної гри. Зрозуміло, що студенти не очікують від себе чогось видатного в цих пекельних умовах - хоч би вчасно здати проект. Але на всіх етапах розробки ігри вони мають співпрацювати з іншими студентами, тестувати і рецензувати їх ігри. Варто лише одній команді в класі втілити цікаву ідею чи технічне рішення, й інші не хочуть відставати від них і роблять над собою надзусилля. Виходить така собі гонка освітніх досягнень. Не за оцінки, а за повагу з боку інших студентів і викладачів.

5. Нарешті, у Стенфорді ніколи не забувають про те, що навчання - це весело. Френк Фукуяма розпочинає розбір кейсу про поліпшення бізнес-клімату в Медельїні з серіалу Наркос. Хтось з викладачів після пари збирає студентів на пиво і піцу. Інший приходить на лекцію то в халаті, то в шляпі шукача пригод. Після виснажливих пар студенти збираються пограти в настільні ігри з асистентами курсу. Хтось розпочав традицію приносити на кожну наступну пару традиційні солодощі різних країн.

Навчання - це складно. І саме тому так потрібно вчитися отримувати від нього щире задоволення.

Оригінал

Освіта.ua
08.05.2019

Популярні блоги
Сергій Колебошин: PISA як точка відліку, а не паніки Результати PISA для багатьох виявилися шоком і «зрадою», хтось насміхався, комусь взагалі нецікаво
Семен Єсилевський: скільки вкладати в освіту? Україна належить до країн, де не простежується залежність якості освіти від витрат на неї
Ігор Лікарчук: конкурсна машина працює Чи потрібний державний конкурс «Учитель року» взагалі? А якщо потрібний, то для чого?
Микита Андрєєв: про проєкти двох цікавих документів Наївно було думати, що зі зміною влади зміниться спосіб мислення менеджменту середнього рівня
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Володимир
Автор описав те, до чого потрібно прагнути. І тут не тільки вуз, це прийнятно і для школи. Звичайно, це не буде школа з виснаженою матеріальною базою і злодійкуватим директором.
Тривога
Примаченко має добрий вигляд, але його « раболєпіє»не здорове! Пахне грантами Сороса. А Нуш ще відплачемо , діти ні читати ні писати в другому класі не вміють !!
Галина
Для Тривога: Якщо не вміють читати, то питання не зовсім до школи. Наскільки я пам’ятаю, основам читання вчили ще в садочку та батьки. Ми (моя дитина) йшли в школу в 6 років вже з навичками читання
Да Вінчі
Нуш - школа соціалізації чорних діток до умов Америки ! Ні про яку наукову, бізнесову підготовку не йдеться! Раби!!!
Коментувати
Tet-a-tet
Заздрісні і лукаві, зарозумілі і закостенілі.... Це про кого? Про тих, що написали нижче свої коменти. Самі не вчимося і другим заздримо. Нехай у Примаченка і не дуже здоровий вигляд, але пише цікаво і спонукає до роздумів. Та консерваторів це дратує, як і НУШ, як і приклади успішніших ніж ми. Звикли їздити на старих тарадайках і ніяк не хочемо сідати в лімузин, страшно відчути себе успішним. Ще наш "старший брат" образиться, що його перегнали. А тим часом розумна молодь вкладає гроші у свою освіту, та на жаль не в наші тупі ВНЗ, а в заграничні. Бо поки ми розмірковуємо, яка модель освіти краща Європа нас обганяє по усіх показниках. А ми плачмо, що у нас крадуть і чекаймо, хто ж то прийде і наведе "порядок".
qwerty_qwert
Сподіваюсь, у пункті першому не розклад занять майбутнього астрофізика чи філолога :)
с
Тримайся, хлопче! Висновок "Навчання - це складно!" зрозуміють одиниці. Просто у нас цінуються не ті, хто працює, а ті, хто накрав і краде. Ті, хто не створив нічого, окрім схем для розкрадання створеного іншими суспільного блага. Знайди справу життя і легше буде порсатися у багнюці несправедливості...
Worker
Для с: правильно! Але дуже цікаво, що ж зробив автор? Крім облизування грантів ?
Коментувати
Сильвер Сталона
Дайте адрес Примаченка- куда посылать подаяние!!! Уж вид шибко жалкий и ,наверное ,не кормили в Америке. Надобно помочь!
Досить рюмсати
Пане Приймаченко, Ви б ще й заплакали від «умиления и радости»! Як Гарно в Стенфорді? !!!! А за які шиші жирує Америка? За те що зіштовхнули лобами нас із Росією? Тепер ми все в три дорога купуємо в них: вугілля, тепловози, зброю... А вони втричі збільшили товарообіг із Росією. Питання:: а що Ви зробили для розвитку України із своєю Платформрою окрім очорнення всього вітчизняного.... Коли дбатимемо за своє???

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!