Автор: Анатолій Недоля, доцент, Запорізький національний університет.
У часи інтернету та цифрових технологій деякі викладачі досі працюють по-старому. Вони або не в змозі змінити підходи, або не володіють ІТ засобами, або не мають таких технічних можливостей.
Неодноразово спостерігав, як студенти вклеюють надрукований текст або переписують інформацію зі смартфону у зошити. Цей процес можна коротко порівняти з цифро-аналоговим перетворювачем. На запитання: «Навіщо це?» вони кажуть, що самі не бачать у цьому сенсу, але це вимога викладачів, які вважають, що так краще запам’ятовується інформація.
Можна посперечатися з таким твердженням, але студентам таке навчання не цікаве і вони починають шукати інші спеціальності або заклади вищої освіти. І це тому, що їхні очікування щодо навчання не виправдалися. Особливо така ситуація типова для гуманітарних спеціальностей. Погоджуюсь, що намалювати картину, не взявши в руки пензля, важко, хоча у вік технологій і це можливо зробити за допомогою сучасних програм.
Але ж написати статтю журналісту чи вірш філологу можна не тільки за допомогою ручки – для цього існує планшет чи лептоп. Та консерватизм у засобах навчання або відсутність бажання змінюватися і навчатися самому виглядає таким собі анахронізмом, коли у часи цифрових технологій все ще використовують такі собі цифро-аналогові перетворювачі.
Звичайно, не всі процеси можна замінити комп’ютерними технологіями, але бажано хоча б зробити навчання цікавим для студентів, які володіють цими навичками майже з народження. Інакше не дивуйтесь, що студенти не відвідують заняття або взагалі відраховуються, бо їм цей процес стає не цікавим.
