Автор: Леонід Булава, викладач Полтавського педуніверситету імені В. Г. Короленка.
Крайня централізація системи управління вищою освітою, що проявилася під час вступної кампанії-2017, призводить до когнітивного дисонансу між реальністю і декларованим курсом на децентралізацію життя країни.
Саме в цьому (і крайній недовірі до ВНЗ/ викладачів) - корінь проблем...
Замість того, щоб дозволити ВНЗ самим вирішувати проблеми (у т.ч. і набору здобувачів освіти, як це робиться в усьому світі), МОН береться за керівництво всім...
І справа не в тому, що не вистачає кваліфікованих кадрів: слава Богу, в останні роки там з'явилося кілька системних керівників. Справа саме в надмірній концентрації влади в одному центрі: МОН і власник, і розпорядник, і регулятор... Намагання всім керувати централізовано призводить до необхідності в ручному режимі реагувати на кожну дрібницю й суперечить правилам сучасного менеджменту.
Єдине право університетів - створювати власні Положення з дрібних бюрократичних питань (і то ... з оглядкою на те, «що рекомендовано у висновках останньої планової перевірки ДІНЗ в якомусь ВНЗ»).
Сподівання викладачів на свободу творчості, а ВНЗ - на самостійність, яке з'явилося за часів Квіта-Совсун, згашене в останні півтора роки. Викладачі стали більш розчарованими, байдужими, інколи - заляканими...
