Автор: Світлана Благодєтєлєва-Вовк, викладач.
Буря у склянці, що вчинилася через пост про язичницькі практики віддячення/задобрення вчителів квітами потребує вгамування. Поясню чому така "світла" вдячність протирічить сучасності і викривляє традицію.
Отже, віддячення - це форма обміну, що існувала в економіці дару для зростання і зміцненя суспільного капіталу та забезпечення спільного виживання у суворих умовах нестачі ресурсів. Люди, які займалися нетиповою для аграріїв діяльністю - надавали послуги, наприклад лікарі та вчителі, не мали інших засобів до існування і обмінювали свою працю на натуральні блага - яйця, курей, гусей, міру пшениці, тобто на все, чим віддячать люди добрі. Умовою віддячення мала бути повна тотожність вартості обмінюваної праці і ресурсу, тобто платнику не можна було залишатися у боргу. Але для кожного цей розмір залежав від власного достатку. Іншими словами, віддячення заможного і бідного селянина за однакову справу були різними за розміром, але тотожніми вартості послуги. Скажімо за навчання грамоті синів один мав віддячити свинею, а інший - тільки куркою, бо можливості щодо виживання у них були різні. Підношення ні в якому разі не мали його підірвати.
Сучасність, як занепад традиції, пов'язують з розквітом нерівноцінного обміну, який передбачає, що можна заробляти на ближньому. Окремого значення набувають фінанси, тобто закріплення вартості у грошах і обслуговування ними всіх обмінів.
Крім того, руйнування родової сім'ї внаслідок зростання ролі підприємливості та особистої свободи призвели до поступового зростання індивідуалізму. Центральним місцем у ньому є усвідомлення та захист особистих інтересів.
Продуктивність праці зросла на стільки, що змінилася цільова функція з виживання на розвиток - прогрес.
Виконання суспільно-важливих функцій також зазнали змін. Тепер компенсація витрат праці вчителя та лікаря відбувається через публічні фонди. Всі такі професіонали мають грошове забезпечення.
Таким чином, у нинішніх умовах не залишилося місця для віддячення. Ми давно не виживаємо і ресурсів у нас вдосталь, щоб прогодувати все суспільство, треба лише забезпечити справедливий їх розподіл.
Я розглядаю віддячення як форму корумпування і маніпуляції. Бо давно не залишилося щирих віддячувачів. Всі ми - егоїсти, дбаємо про власні інтереси, тобто передбачаємо, що "подарунок" посприяє у досягненні наших цілей. Щодо підношення квітів - задобрять вчителя і стануть символом заключення і виконання мініконтрактів доброго ставлення до дітей. Одночасно, для вчителя віддячення є сигналом про отримання влади над дитиною. Крім того, практикування квіткового звичаю сприймається вчителями як своєрідний соціальний привілей. Як і від будь-якого привілею, від нього дуже складно відмовитися, тому зацікавлені захищають його що є сили.
Традиція віддячення перетворилася на антисоціальну, бо, по-перше, капітал набув грошової форми, а по-друге, маніпуляція руйнує довіру.
Альтернатива - підвищення заробітної плати вчителів, ротація керівників та контроль за управлінням освітніми закладами, модернізація умов та змісту освіти.
