Автор: Сергій Горбачов, директор Спеціалізованої школи ім. Івана Багряного №148 м. Києва.
Буря, яка піднялася в тих ваших інтернетах щодо розміщення портретів можновладців, якась не зовсім буря: квола та недолуга...
Ну не буде тих портретів: і що, гарно це? Ні, не гарно, я вважаю: бо як звичайна людина буде тоді знати, кому вона завдячує поточним щастям?
Ось, наприклад, міністр освіти обурюється тим, що у деяких школах розміщують його портрети: мовляв, не треба цього робити.
А я за те, щоб портрет пана міністра обов'язково був присутній у кожній школі.
На кращому місці - і з підписом: "Завдяки турботі пана міністра наша школа отримала аж половину від потрібної кількості підручників для 4 та 7 класів - і з затримкою всього лише у півроку".
Або, ось пан президент прилюдно обіцяв, що продасть фабрику на теренах супостата. І цитатку обіцянки - під портрет.
Що, хіба не продав? Ти диви... дивно: обіцяв же...
Або народний (прости, Господи) депутат, що підробив офіцерське посвідчення: і його портрет також: з копією фальшивих документів - і цитатою "героя", що його переслідують "політично вмотивовано".
Чи мер міста, який обіцяв (ну там воно на місцях видно, хто й що саме обіцяв): і також - перелік обіцянок - з актуальним виконанням...
Ну й таке інше: персон на портрети в школах у нас вистачить ще на довгі роки
Вважаю, що діти та батьки мають знати своїх героїв. Хіба ні?
