Автор: Дмитро Ламза, директор спеціалізованої школи № 210, м. Київ.
Дитина перед уроком запитала: «Дмитре Володимировичу, чому Ви такий засмучений? Щось сталось у Вас? Чим я зможу допомогти?» Я тихенько відповів: «Все добре! Головне, щоб всі були здорові!»
А серце моє обливається кров’ю, я не можу дивитися, скільки зусиль прикладають працівники школи, яку я очолюю, щоб виконати всі рекомендації МОН і МОЗ!
Наша команда максимально дотримується всіх вказівок, але люди - не роботи!
Технічний персонал переважно літнього віку (у середньому 60 років). Одній прибиральниці потрібно мити за нормою 500 квадратних метрів підлоги, а заробітну плату вона має 3700 грн. Скільки разів миється підлога, всі чудово знають. Тепер підрахуємо, скільки це квадратних метрів людина миє за день (2500 квадратних метрів)! І так кожного дня!
Де взяти людям сили? Працівники просто починають звільнятися! Здоров’я у людей не витримує!
А подивіться на вчителів! Скільки справ одночасно вони мають зробити: перевірити маски у дітей, вивести їх на подвір'я, завести в їдальню, перевірити, як діти рухаються школою по визначених напрямках, підготувати і провести урок, продезінфікувати парти, провітрити кабінет, проконтролювати, чи всі миють руки, а головне - дати знання.
Як так? Що це? Знущання? Хто зможе витримати такий темп роботи?
А тепер отримали листа від МОН і вчергове відчули ляпас по освітянській родині! Ще одне приниження директора!
Позиція МОН проста: ми тобі нічого не дали, але ти змушений зробити все бездоганно! А не зможеш - залякаємо, будемо шантажувати адміністративною і кримінальною від повільністю!
Боже! Що відбувається?
Залишається тільки молитися за людей, які працюють в освіті.
Хотілося б побачити хоч одного посадовця на місці вчителя чи прибиральниці.
Всього один робочий день!
А потім пишіть рекомендації...
За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 11.09.2020