Спираючись на дані репрезентативних соціологічних опитувань показано, що в громадській думці немає єдності щодо ідеалу бажаної для України політичної системи
За допомогою психосемантичних досліджень виявлені чотири основні критерії оцінки існуючої політичної системи пересічними громадянами: "відповідність існуючих норм суспільно-політичного життя ідеалам соціальної справедливості", "демократичність політичних інститутів та ефективність їх діяльності", "легітимність засобів і способів реалізації влади", "ступінь стабільності".
Зроблено висновок про те, що в той час як політики та політологи особливого значення надають реформуванню інституційної підсистеми політичної системи, пересічні громадяни більше переймаються тим, чи буде реформована і у який саме спосіб зміниться її нормативна підсистема.
Головною метою формування нової політичної системи у проекті концепції її реформування проголошено перехід до справжньої, дієвої народної демократії. За взірець тут виступають демократії західного зразка. Політичні системи, подібні до західних демократій, найбільше приваблюють наших співвітчизників. Кількість тих, хто хотів би утвердження в Україні політичної системи саме такого зразка, складає 44% [1].
Відновлення політичної системи, подібної до тієї, що була в СРСР, прагне дещо менша кількість громадян - 32%, хоча кількість тих, хто дотримується думки, що Радянська політична система була демократичнішою, ніж існуча в Україні зараз, за даними опитування, проведеного Інститутом соціальної та політичної психології, становить 43%.
Бажаючі консервувати існуючу політичну систему перебувають в абсолютній меншості. Їх усього 6%. І це, не зважаючи на те, що кількість тих, хто вважає, що політична система України й досі зберігає родимі плями системи радянської, соціалістичної складає майже 40%.
З наведених даних випливає, що в громадській думці немає єдності щодо того ідеалу, до якого має рухатися політична система України. Громадська думка у цьому питанні залишається поляризованою за незначної переваги тих, хто схильний орієнтуватися на західні демократії.
Як же громадяни оцінюють рух України до цього ідеалу? Кількість оптимістів, які вважають, що "політична система України поступово наближається до демократій західного типу", становить 17%. Кількість тих, хто вважає, що "Україна впевнено прямує шляхом демократії", що "в нашій країні неухильно розбудовується правова держава" є ще меншим, і становить близько 13%. Більшість же наших громадян переконані, що "в українському суспільстві все виразнішими стають ознаки стагнації, застою". Таку думку поділяє 56% опитаних.
А як же громадяни оцінюють існуючу політичну систему, до якого типу вони її відносять, якими критеріями оцінки вони при цьому послуговуються? Як відомо, в основі різноманітних типологізацій політичних систем, які пропонуються політологами, може лежати специфіка або системних якостей, або політичної природи досліджуваних об'єктів [2].
З точки зору особливостей її загальносистемних якостей система політичних інститутів сучасної України може бути охарактеризована у межах різних типологій за допомогою наступних критеріїв:
З точки зору особливостей політичної природи існуючої в сучасній Україні системи політичних інститутів для оцінки політичної системи можуть бути використані такі критерії:
За характером політичного режиму, як відомо, політична система суспільства найчастіше ідентифікується за наявністю таких ознак:
Як бачимо, політична система суспільства може бути оцінена за досить багатьма параметрами. Багато з наведених вище оцінок звучить у ЗМІ, використовується пересічними громадянами.
Однак категорії буденної свідомості, на відміну від категорій наукових, являють собою синкретичні, розпливчасті узагальнення, а в якості їх носія можуть виступати не тільки вербальні ярлики, що були вироблені політологами, але й образи, символи, поетичні метафори. Вивчення цих категорій, аналіз уявлень громадян про політичну систему суспільства є важливим, оскільки її образ значною мірою визначає реальну поведінку громадян (електоральну, економічну тощо).
Дослідження, проведене співробітниками Інституту соціальної та політичної психології АПН України за допомогою спеціальних психосемантичних методів дозволило виявити основні смислові критерії, за допомогою яких населення оцінює існуючу в Україні політичну систему.
Перший, найсуттєвіший критерій оцінки громадянами існуючої політичної системи полягає у визначенні ступеня її соціальної справедливості. За допомогою цього критерію громадяни намагаються визначити, в чиїх інтересах діє існуюча політична система, чиї інтереси вона захищає. Зміст першого критерію оцінки визначається смисловим протиставленням, яке можна було б сформулювати так: "Відповідає ідеалам соціальної справедливості - не відповідає таким ідеалам".
На одному полюсі згаданого смислового протиставлення зосередились наступні судження:
З судженнями із наведеної вище групи погоджувалась переважна більшість опитаних. Антитезою цієї групи суджень став такий вислів: "Найголовніші політичні проблеми в країні вирішуються відповідно до волі більшості громадян". На жаль, саме із цим судженням не погодилися найбільша кількість тих, хто дав ствердну відповідь стосовно першої групи висловлювань. Кількість тих, хто вважає, що найголовніші політичні проблеми в сучасній Україні не вирішуються відповідно до волі більшості громадян, становить 77%.
Оскільки наведені вище судження певною мірою відображають певні, насамперед неписані, правила і норми поведінки, можна вважати, що маємо справу з намаганням громадян оцінити за їх допомогою нормативну підсистему існуючої в Україні політичної системи. Той факт, що саме ця група суджень посіла перше місце, вказує на особливу суб'єктивну значущість для пересічних громадян саме нормативної підсистеми.
Підвищена чутливість громадян саме до нормативної підсистеми скоріше за все пов'язана з невиконанням існуючих законів, хоча вони й визнані Радою Європи як одні з кращих, оскільки декларують широке коло прав людини, прав нацменшин, свободу слова, засобів масової інформації. Саме відчуття невдоволеності, стурбованість суперечністю, розбіжністю між конституційною та реально існуючою системою політичних відносин висунуло нормативну підсистему, образно кажучи, в центр суспільної уваги.
Суто декларативний характер конституційно закріпленої системи політичних відносин підкреслюють і закордонні автори: "Існує дивний елемент символічних прикрашуючих шат, котрі бентежать і вводять в оману західних спостерігачів: конституції, парламенти, вибори, референдуми, місцеве самоврядування і т. ін. Ті, хто з ними стикаються, лише згодом розуміють, наскільки все це є нісенітницею і наскільки інструментальну роль воно виконує …" [3].
Другий критерій, що визначає сприймання громадянами політичної системи, швидше за все оцінює демократичність політичних інститутів та ефективність їх діяльності. Саме цей смисл, на нашу думку, найбільш точно відображає те спільне, що могло стати підставою для об'єднання в одну групу таких суджень:
Кількість респондентів, які не погодилися із висловленими судженнями, як правило у двічі, перевищувала кількість тих, хто поділяє наведені оцінки. Оскільки у більшості з наведених суджень йдеться про державу, партії, громадсько-політичні об'єднання, можна зробити висновок, що за допомогою другого критерію населення намагається оцінити інституційну підсистему політичної системи.
Третій критерій оцінки громадянами політичної системи являє собою оцінку легітимності засобів і способів реалізації влади - насамперед примусу та насилля. Назву цього критерію визначив зміст виявленої в процесі психосемантичного дослідження смислової опозиції.
На одному з її полюсів зосередилися такі судження:
Протилежний полюс згаданої смислової опозиції був представлений одним судженням: "Л. Кучма є всенародно обраним Президентом України".
По суті, маємо критерій, що оцінює функціональну підсистему - основу політичного режиму. Цікаво, що комунікативна підсистема в уявленнях населення виявилися нероздільно пов'язаною з підсистемою функціональною, що ще раз підвереджує майже цілковиту відсутність в країні по справжньому незалежних ЗМІ. Останнім, суб'єктивно найменш значущим критерієм оцінки політичної системи, виявився ступінь її стабільності.
Цей критерій презентували наступні судження:
Проведене дослідження дозволило виявити структуру уявлень громадян про політичну систему і співставити її з тими, що існують в політології. (Нагадаємо, що у політології немає єдності у визначенні структури політичної системи. Кількість її елементів варіює від дослідження до дослідження). Виявлена за допомогою психосемантичних методів структура уявлень громадян про політичну систему виявилася дуже близькою до структури тих авторів, які пропонують виділяти у політичній системі суспільства інституціональну, нормативну, функціональну, та комунікативну підсистеми.
В ситуації реформування політичної системи представники різних політичних сил пропонують свої варіанти та шляхи відповідних трансформацій. Конкурентоспроможність пропонованих проектів та концепцій, їх життєздатність багато в чому визначається ступенем їх привабливості, рівнем їх відповідності тому, що прийнято називати менталітетом народу. Успіх реформування політичної системи врешті-решт залежатиме й від того, як буде сприйнята ця реформа.
Співставлення особливостей сприймання політичної системи політиками та населенням дає підстави стверджувати, що в той час як політики особливого значення надають реформуванню інституційної підсистеми політичної системи і сперечаються з приводу доцільності посилення ролі партій як інструменту реалізації політичних інтересів та обмеження всевладдя державно-бюрократичного апарату, пересічні громадяни більше переймаються тим, у який спосіб буде реформована нормативна підсистема політичної системи. Найбільше їх хвилює, аби новостворена політична система була справедливою, здатною відображати інтереси більшості громадян.
Література
1. Результати всеукраїнського репрезентативного опитування проведеного факультетом соціології та психології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка спільно з Департаментом політичних наук університету штату Айова (США) // "День", 14.06. 01, с. 1.
2. Україна посткомуністична: суперечності та перспективи соціально-політичного розвитку //ж. "Політична думка" № 1, 1993, с. 18 – 21.
3. Штомпка П. Социология социальных изменений / Пер. с англ. под ред. В. А. Ядова. - М.: Аспект пресс, 1996. - С. 181.
Дата публікації: 28.05.2012