Акмеологічна служба: структура і завдання, напрямки діяльності. Реферат

Статус, структура і завдання акмеологічної служби. Напрямки діяльності і функції акмеологічної служби

Статус, структура і завдання акмеологічної служби

Структурні підрозділи психолого-акмеологічних служб можуть бути різнорівневими, тобто створюватися в конкретних приватних, державних організаціях, об’єднаннях, відомствах, але при цьому можлива і навіть доцільна їх інтеграція в холдінгові або відомчі психолого-акмеологічні служби, які координують діяльність "низинних" підрозділів, забезпечуючи їхню роботу науково та методично. Беручи до уваги той аспект, що в Росії такі служби вже діють протягом 5 років коротко проаналізуємо їхню структуру в системі державної служби Російської Федерації.

Дана психолого-акмеологічна служба передбачає дворівневу організацію:

• на федеральному рівні – адміністрація Президента РФ, федеральні відомства;
• на регіональному рівні – адміністрації регіонів.

Створення психолого-акмеологічних служб рекомендовано і на муніципальному рівні. Тобто при самих муніципалітетах або їх функціональних підрозділах. А також і на первинному рівні, безпосередньо в організаціях та установах.

Розглянемо основну мету психолого-акмеологічної служби. Головною метою психолого-акмеологічної служби є акмеологічне забезпечення особистісно-професійного розвитку людини. Опосередкованою метою психолого-акмеологічної служби є створення психологічно комфортних умов для досягнення успіху в професійній діяльності, а, відповідно і соціокультурне перетворення середовища життєдіяльності людини.

Більш частковими цілями психолого-акмеологічної служби є:

• забезпечення психолого-акмеологічної підтримки в особистісно-професійному розвитку;
• психологізація і педагогізація середовища як фактора успішності професійної діяльності спеціаліста;
• психолого-акмеологічне забезпечення системи підбору розстановки, атестування і підвищення кваліфікації кадрів.

Цілі акмеологічної служби конкретизуються в її завданнях.

До основних завдань психолого-акмеологічної служби відносяться:

• визначення психологічного змісту діяльності спеціалістів конкретної професійної галузі;
• вивчення умов і факторів середовища, які впливають на успіх професійної діяльності;
• дослідження процесу і результатів успішності професійної діяльності держслужбовця (по об’єктивному і суб’єктивному критерію: експертне оцінювання співвідношення виконуємих функціональних обов’язків посадовим і особистісним особливостям спеціаліста, виявлення проблемного психологічного поля);
• визначення особливостей особистісно-професійного розвитку конкретного спеціаліста, його особистісно-професійного профілю;
• виявлення резервних можливостей особистості з метою активізації особистісно-професійного потенціалу;
• технологічне забезпечення особистісно-професійного розвитку;
• розробка акмеограм і складання на їх основі програм особистісно-професійного самовдосконалення;
• проведення моніторингу особистісно-професійного розвитку кадрів;
• аналіз отриманих даних, їх теоретичне осмислення з метою виявлення закономірностей руху особистості до "акме", ступені "акме" і зони найближчого і найдальшого розвитку.

Напрямки діяльності і функції акмеологічної служби

Діяльність акмеологічної служби базується на таких трьох компонентах: науковому, прикладному та власне процесуальному. Проаналізуємо зазначені компоненти.

Науковий компонент полягає у розробці теоретичних і методичних основ розвитку особистості в процесі професійної діяльності на рівні психолого-акмеологічних знань, моделювання успішної професійної діяльності спеціаліста в залежності від специфіки професійної діяльності, її психологічного змісту.

Прикладний пов’язаний із відбором, розробкою технологій вивчення особистості в процесі діяльності, складання програм, рекомендацій особистісно-професійного розвитку спеціаліста, його професійної кар’єри.

Процесуальний компонент полягає в реалізації всіх перерахованих вище функцій і напрямків діяльності в практиці роботи служби.

Виходячи із цілей і завдань психолого-акмеологічної служби, визначені та обґрунтовані такі основні напрямки її роботи:

• інформаційно-аналітичний;
• організаційно-проектувальний;
• акмеолого-технологічний;
• науково-дослідницький.

Інформаційно-аналітичний напрямок роботи психолого-акмеологічної служби пов’язаний із:

• збором і аналізом різнорівневої інформації про діяльність і взаємодію організацій, її кадровий потенціал;
• здійсненням різного виду експертних оцінок;
• проведенням моніторингу (кадрового, рейтингового);
• здійсненням розробки прогнозів і прогнозованих сценаріїв;
• виявленням "вогнищ", які провокують напруженість в діяльності і відносинах, понижують ефективність.

Вважається, що цей напрямок є ключовим через те, що отримана інформація використовується для інших напрямків психолого-акмеологічної служби.

Організаційно-проектувальний напрямок призваний забезпечувати вирішення ряду актуальних і специфічних завдань організації.

В рамках даного напрямку здійснюється:

• супроводження кадрової роботи (підбір, розстановка, атестація персоналу, формування резерву на висування, планування професійної кар’єри);
• формування корпоративних відносин;
• розробка проектів соціального розвитку, подолання кризових явищ, ефективного іміджу організації;
• планування і реалізація діяльності по зв’язкам із громадськістю і засобами інформації.

Акмеолого-технологічний напрямок пов’язаний із такою роботою:

• подоланням психологічних труднощів у працівників і керівників організації;
• супроводженням їхнього особистісно-професійного росту (психоконсультування, корекційна та тренінгові робота);
• вирішення конфліктів.

У рамках даного напрямку здійснюється психологічне і акмеологічне консультування, яке використовується для розвитку професіоналізму спеціалістів і керівників. Робота по даному напрямку є найчастіше індивідуальною.

Науково-дослідницький напрямок передбачає наступне:

• збагачувати досвід роботи психолого-акмеологічних служб і впроваджувати його в практику;
• розробляти нові методи, алгоритми і технології вирішення професійних завдань;
• сприяти росту професійної майстерності спеціалістів та керівників самих акмеологічних служб.

У діяльності акмеологічної служби реалізуються функції: зворотного зв’язку, оціночна, психотерапевтична, комунікативна, прогностична, стимулююча, конструктивна, профілактична, пропедевтична, просвітницька, інформаційна.

Використання отриманих в процесі роботи акмеологічних служб даних доцільне в таких областях:

• розробки професіограм і акмеограм спеціалістів – обґрунтування функціональних психолого-проесійних вимог до особистості спеціаліста даної сфери;
• підбір, відбір і атестація кадрів – розробка системи критеріїв, показників і рівнів продуктивності професійної діяльності спеціалістів;
• ротація кадрів – виявлення рольових позицій кадрів різних рівнів, моніторинг особистісно-професійного рівня;
• перетворення професійного середовища, оптимізація умов професійної діяльності.

Слід зазначити, що беручи до уваги специфіку завдань, які вирішує акмеологічна служба інформація про роботу психолого-акмеологічних служб може бути як відкритою так і сугубо конфіденційною (закритою).

Конфіденційною вважається інформація, яка торкається статусу і свободи особистості і містить таку інформацію:

• результати індивідуальної психологічної діагностики;
• дані, які відображають сутність і зміст особистісних психологічних проблем і труднощів суб’єкту діяльності;
• будь-яку іншу інформацію, оголошення якої може принести суттєву шкоду особистості чи організації.

Ступінь доступності іншої інформації про роботу психолого-акмеологічної служби визначається керівником організації чи відомства. Слід також брати до уваги, що результати роботи психолого-акмеологічної служби мають хоча і науково обґрунтований, але все-таки рекомендаційних характер. тому робота служб не повинна принижувати інтереси посадових осіб і не знімає з них персональної відповідальності.

Література

1. Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д., Савченко И. П., Шаповалов В. А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю. Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
2. Головатый Н. Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.
3. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.
4. Кравченко А. И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр "Академия", 2002.
5. Павловский В. В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.
6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.

Дата публікації: 22.05.2012