У рефераті розглядаються сучасні тенденції розвитку сім’ї, визначено проблемні зони її життєдіяльності, причини та фактори, що зумовлюють якість шлюбу та його тривалість. Встановлено вплив на характер міжособистісних взаємин, задоволеність шлюбом, міжособистісної симпатії і привабливості, подружньої сумісності та інших чинників
Сім’я - одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.
Одночасно сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпериживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.
Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психологами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонування сім’ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні погіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункійний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволеності, подавленні почуттів, співзалежності.
Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу і сім’ї вимагає невідкладного втручання зі сторони суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, тенденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і програми допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демографічної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбутнє інституту сім’ї.
Результати наукових досліджень, досвід роботи в психологічній консультації з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї:
Нормам, які вкоренились, характерні авторитарна, домінантна поведінка батьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, використання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості.
Значна частина молоді орієнтована на повторний шлюб і позашлюбні зв’язки (у випадку, якщо шлюб невдалий).
До сімей, які включені в “групу ризику” можна віднести:
На фоні описаних тенденцій відбувається зниження цінності сім’ї, її значення для особистості.
В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, інндивідуально-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціонально-рольову структуру.
Неузгодженість функцій і ролей збільшує незадоволеність шлюбом.
Встановлено, що багато з молодого, середнього і літнього подружжя незадоволені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаштовують.
Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задоволеності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власними лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відбитись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків.
В практиці психологічного консультування шлюбнорозлучних сімей постає необхідність звертатись до діагностики задоволеності шлюбом. Виходячи із теоретичних і експериментальних даних, нами були виділені критерії, за допомогою яких ми визначали задоволеність шлюбом:
Крім того, були виділені соціально-психологічні фактори, які впливають на задоволеність шлюбом: вік, стать, тривалість дошлюбного знайомства, подружній стаж, кількість дітей.
З метою виявлення стабільності, задоволеності шлюбом було проведено експериментальне дослідження подружніх пар в віці від 20 до 60 років. Вибіркову сукупність складали 486 респондентів.
Як показало дослідження: більшість чоловіків і жінок (57%) в віці 20-30 років виявили середній рівень задоволеності шлюбом, 28% - низький рівень, 14% - високий рівень. Найменше задоволені партнери участю подружжя в домашніх справах, сексуальними відносинами, матеріальним станом, емоційним відносинами і інтенсивністю спілкування.
У віковій групі 31-45 років - 56% мали середній рівень задоволеності шлюбом, 33% - низький, 12% - високий. Найбільш значимими факторами визначення задоволеності в сім’ї в цій віковій групі є сексуальні відносини, виховання дітей, спільна участь у веденні домашнього господарства.
У віковій групі 46-60 років - 52% виявили середній рівень задоволеності, низький рівень задоволеності - 40%, високий - 8%. Менше всього задоволене подружжя інтенсивністю і змістом спілкування в сім’ї, сексуальними відносинами.
Виявлена залежність між задоволеністю шлюбом і тривалістю шлюбного стажу, кількістю дітей в сім’ї, освітою.
Значимим фактором для задоволення шлюбом є психологічний клімат в сім’ї, в якому виховувався кожен із подружжя. Несприятливий психологічний клімат сім’ї підвищує вірогідність незадоволеності в шлюбі.
63% опитаних на запитання, чи повинна подружня пара жити міцним шлюбом до смерті одного із подружжя, відповіли “напевно”, 21% відповіли “обов’язково”, а решта 16% відповіли “ні”. Такий бар’єр перед руйнуванням шлюбу, який опирається на соціальну норму, свідчить про зменшення соціального контролю над подружніми парами, ліберальним відношенням до розлучення. Незадоволеність сімейними відносинами в подружжя відразу породжувала сумніви в тривалості шлюбу і зменшувала суб’єктивний бар’єр перед його руйнуванням.
Фактор альтернативності шлюбу визначався за двома критеріями:
За даними дослідження, жінки більш критично оцінюють взаємини із чоловіком, їм частіше приходить думка про розлучення. Більше 63% опитаних думали про можливість розлучення, конкретна альтернатива у вигляді повторного шлюбу була у 27% чоловіків і 13% жінок. Існування потенційного супутника життя істотно зменшує бар’єр перед руйнуванням шлюбу, але не завжди понижує супроводжуючі розлучення стреси, почуття вини і сорому.
Одним із факторів, що впливає на стабільність шлюбу є міжособистісні стосунків подружжя.
За визначенням М.В.Гамезо міжособистісні стосунки, це повна система взаємодій, контактів, зв’язків. Суттєвим механізмом, що забезпечує встановлення, збереження і розпад взаємин є психологічна сумісність. Вона показує максимальну суб’єктивну задоволеність партнерів одне одним при високих енергетичних затратах та взаємній ідентифікації (М. М. Обозов). Є різні точки зору на подружню сумісність, але дослідники сім’ї спільні в думці: схожість в поглядах, духовна та сексуальна гармонія забезпечують стабільність сім’ї, створюють сприятливий психологічний клімат і свідчить про психологічну сумісність.
Складовим компонентом будь-яких міжособистісних стосунків є міжособистісна симпатія та привабливість.
Дослідження проведене дозволило вирішити критерії симпатії та привабливості у шлюбі:
Міжособистісна симпатія завжди взаємна та корисна і створює свою специфіку: індивідуальну своєрідність стосунків та умов, які визначають прихильність і привабливість двох особистостей.
Індивіди, які відчувають взаємні антипатії та притягання один до одного, при міжособистісних стосунках приймають до уваги упередження та слабкості, які притамані кожному із них. Чим більшу симпатію відчувають індивіди, тим більш здібні вони до поблажливості, а отже і до більшої згоди один з одним.
Симпатія робить індивіда більш відкритим для стосунків, а антипатія навпаки, “закривають” їх один від одного.
При наявності у партнерів взаємної симпатії, психологічної привабливості в сім’ї формуються відносини, які характеризуються:
Взаєморозуміння передбачає не тільки адекватне сприйняття рис особистості партнера, його потреб, цінностей, але й можливість прогнозу поведінки.
Наявність схожості в цінносних орієнтаціях викликає більшу згоду між індивідами в їх відношеннях до світу, до оточуючих, до самих себе. Ймовірність згоди з привабливою особистістю завжди більше, ніж з непривабливою, оскільки привабливість включає не тільки симпатію, але й “фізичне” притягування. Згода в поглядах та оцінках посилює баланс міжособистісних стосунків.
Велике значення для стабільності міжособистісної симпатії має зовнішня та сексуальна привабливість, яка скорочує інтимну дистанцію між шлюбними партнерами.
Наявність вищезазначених показників приводить до успішності міжособистісними стосунками в подружніх парах.
В ході дослідження проведеного нами було встановлено, що партнери, які виявляли глибоку міжособистісну симпатію та привабливість були задоволені своїм шлюбом і міжособистісними стосунками. В подружніх парах, незадоволених своїми стосунками, відмічається зниження симпатії, неврівноваженість, зайва критичність, постійне прагнення “взяти верх” над іншими, відчуженість, підозрілість, недовіра партнеру, скритість у вираженні почуттів, планів, думок. Крім того слід зазначити, що симпатія і привабливість сприяє зменшенню труднощів та перешкод, які виникають в подружньому житті, пом’якшує сімейну адаптацію, полегшує кризові періоди сім’ї, змінюють сімейні стосунки.
Виявлено, що симпатія та привабливість (високий рівень) більш властивий вступаючим в шлюб (55%) ніж подружнім парам. Низький рівень симпатії та привабливості виявили 30% подружжя й лише 7% вступаючих в шлюб.
Однак, слід зазначити, що симпатія та привабливість у вступаючих в шлюб і сімейних парах детермінована дією різних чинників. Симпатія і привабливість у вступаючих в шлюб підтримується за рахунок емоційного компоненту кохання, палкого кохання, яке характерне дошлюбному періоду, а також синдрому “соціальної бажаності” або “маски”, що веде до програвання чужих ролей, маскування недоліків іншими якостями, не властивими особистості, впливу дії мотиву підтримки “ідеалізованого образу партнера”.
У подружніх парах привабливість і симпатія зумовлена дією соціально-психологічних факторів: подружньої сумісності, задоволеності шлюбом, сексуальною гармонією, зовнішньою і особистою привабливістю.
Також були отримані дані, про те що рівень зовнішньої привабливості в подружніх парах тим вищий, чим більше співпадають фізичні дані шлюбних партнерів.
Важливим показником міжособистісної симпатії та привабливості виступає сексуальна привабливість, високий рівень якої був виявлено у 37% шлюбних пар, середній рівень спостерігається в більшості респондентів (45%), низький рівень у 18%.
Аналізуючи особливості прояву сексуальної привабливості у чоловіків та жінок слід відмітити, що рівень сексуальної привабливості у жінок значно вищий ніж у чоловіків (за оцінкам партнерів). Однак, оцінюючи сексуальну привабливість чоловіків виявлено переоцінку себе, як сексуального партнера з боку чоловіків в порівнянні з оцінкою їх жінками.
Отже, проведене дослідження дало змогу описати тенденції розвитку сім’ї та проаналізувати важливі соціально-психологічні фактори, що впливають на стабільність шлюбу і ефективне його функціонування.
Важливим завданням, яке стоїть перед дослідниками сім’ї, є вивчення внутрішніх ресурсів, які дадуть можливість підвищити неформальну стабільність сім’ї.
Адекватно оцінивши ситуацію, яка склалась: послаблення сім’ї, її нездатність адаптуватись до змін життя, різке погіршення фізичного і психічного здоров’я, зростаюча міжособистісна ізоляція, постає питання про розробку термінових заходів по наданню допомоги сім’ї у всіх її напрямках Кардинальні міри зі сторони держави повинні передбачити не лише економічні і соціальні заходи, але і створення служб психологічної допомоги сім’ї.
Таким чином, турбота про сім’ю є проблемою великої політики, а значні зміни в функціонуванні сім’ї являються стержнем структурних, політичних, економічних, демографічних реформ в Україні.
Література
1. Алёшина Ю.Е. Цикл развития семьи: Исследования и проблемы / Вестник МГУ. Психология. Сер 14., 1987, № 2, С. 60-72.
2. Кратохвил С.В. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. М., 1990.
3. Ковалёв С.В. Психология современной семьи.
4. Кратохвил С.В. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. М., 1990.
5. Эйдемиллер Э.Т., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. Л., Медицина, 1990.
6. J. Bradshow. Bradshow on: The Family a revolutionary Way/ Self-Discovery. Houston, Texas, 1988.
Дата публікації: 30.11.2010