Професійна діяльність та її структура. Реферат

Професійна діяльність - предмет психологічного вивчення. Структура професійної діяльності

Проблема готовності у контексті професійного становлення особистості - одна з найважливіших для загальної і педагогічної психології. Не існує однозначного розуміння сутності і функцій зазначеного поняття, яке набуло останнім часом в концептуальному апараті психології відносно самостійного і високого наукового статусу. Проте відмінності у визначенні поняття готовності, що мають місце у різних авторів, дають підстави говорити про суперечливість існуючих точок зору, а звідси і про неузгодженість процедур перенесення цього поняття в експериментальну площину.

Значення поняття готовності, яке актуальне сьогодні для педагогічної психології, передовсім для педагогіки і психології вищої школи, вимагає переосмислення його змісту і функцій на методологічному і експериментальному рівнях. Дослідження цього напрямку базуються на вивченні і психологічному обґрунтуванні засобів навчання й удосконалення системи підготовки спеціалістів.

Гостро стоїть питання розв'язання проблеми психологічної готовності майбутнього вчителя, розвитку у нього адекватних змістові педагогічної діяльності особистісних якостей і властивостей. Розробка методів формування у майбутніх вчителів професійно важливих якостей залишається найбільш уразливим місцем в системі професійної підготовки майбутніх кадрів.

Процес переосмислення функції освіти на гуманістичних засадах, що передбачає орієнтацію змісту освіти на актуалізацію можливостей особистості, перетворення останньої на суб'єкт навчальної діяльності, здатної до свідомого професійного самовизначення, саморозвитку, вільного вибору свого життєвого шляху, вимагає певних змін у розбудові загальної стратегії організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, в тому числі і в ділянці вирішення проблеми формування в учнівської молоді готовності до професійної праці у тій чи іншій галузі трудової діяльності.

Підготовку до професійної діяльності треба розглядати у контексті розвитку особистості. В зв'язку з цим основу формування готовності до професійної діяльності розглядають не тільки як розвиток операційно-технічних умінь та навичок, а й такий визначальний параметр готовності як комплексна здібність. Комплексна здібність розглядається як утворення, що складається з мотиваційної (схильність до певної діяльності) та інструментальної (інтелектуальні і емоційні механізми регуляції діяльності) сторін.

Готовність як інтегральне утворення особистості, що полягає у вибірковій спрямованості на педагогічну діяльність, виникає на ґрунті позитивного ставлення і скеровується відповідними потребами та мотивами до даної діяльності.

Про сформовану готовність можна говорити лише за умови розвинутості у суб'єкта емоційного ставлення, вміння адаптувати свою поведінку відповідно до ситуацій, що виникають, вміння будувати процес спілкування, сформованості таких педагогічних здібностей як мислення, уявлення, спостережливість, комунікативних умінь і широкого набору професійно значущих властивостей: емоційної стабільності, самоконтролю, щирості, доброти, наполегливості і т. д.

Професійна діяльність - предмет психологічного вивчення

Основну суть професійної діяльності розкриває поняття " професія". Єдиного визначення цьому поняттю нема, бо воно многозначне, і включає в себе різні сутності: соціальну, економічну, правову, психологічну і фізіологічну. Є кілька означень:

• а) "... професія – спільність всіх людей, зайнятих даним видом праці" (2, ст.. 109);
• б) "професія – це довго існуючий комплекс трудових обов'язків" (3, ст. 17);
• в) професія – "необхідна для суспільства і обмежена (внаслідок розподілу праці) область прикладання фізичних і духовних сил людини, яка дає йому можливість існування і розвитку" (2, ст. 109);
• г) "професія – деяка об'єктивна і при цьому цілком регламентована організація дій особистості" (3, ст. 19);
• д) професія характеризується як "система знань, умінь і навичок, присутня певній людині" (2, ст.. 109).

У людини, яка виконує професійну діяльність (суб'єкта праці) можна виділити такі властивості: особистісні, психологічні, фізіологічні, анатомічні, індивідуально-типологічні.

При вивченні професійної діяльності треба враховувати:

• Закономірні зв'язки між діяльністю індивіда і діяльністю суспільства. Ці зв'язки розкриваються загальною соціологією через знання про закони розвитку суспільства, знання про механізм дій і форм прояву цих законів в діяльності особистостей і соціальних груп (4).
• Закономірності і тенденції формування і зміни професійної напрямленості суб'єкта праці і фактори, що їх визначають: інтереси, мотиви, ціннісні орієнтації, особистісні установки, воля і т. д.
• Закономірності формування і зміни психічних процесів: сприймання, увага, пам'ять, мислення і т. д.
• Індивідуально-типологічна своєрідність і його прояви в поведінці людини.
• Вивченням явищ 1-4 займається загальна психологія і диференціальна психологія.
• Функціональні можливості організму суб'єкта праці (фізіологія праці і медицини) (1).

Регулятором поведінки людини в діяльності є суб'єктивне відображення людиною заданої об'єктивної реальності. Для психології найбільш важливим є вивчення характеру, форм і динаміки цього відображення, і факторів, які обумовлюють конкретні типи відображення в конкретній діяльності. Можна виділити 2 групи таких факторів: об'єктивні і суб'єктивні (суб'єктні).

До першої групи відносяться:

• соціальні,
• виробничо-технічні,
• економічні,
• організаційні і
• санітарно-гігієнічні характеристики професійної праці.

До другої:

• особистісні,
• професійно-психологічні,
• психофізіологічні і
• індивідуально-типологічні якості суб'єкта праці.

Для з'ясування того, як у свідомості суб'єкта праці відображається задана об'єктивна реальність і який її вплив на трудову поведінку і на результати праці людини, використовуються психологічні ознаки праці, які розробив Є. А. Климов:

• усвідомлення соціальної цінності результату праці. Рівень усвідомлення залежить від рівня знань суб'єкта праці про вимоги до результатів праці; від відношення до справи, від емоційних проявів суб'єкта праці в діяльності;
• усвідомлення обов'язковості виконання дорученої справи в заданих нормах;
• свідоме застосування знарядь і засобів досягнення професійних цілей. Наявність цієї ознаки залежить від: рівня теоретичної підготовки, рівня сформованості професійних умінь і навичок, адекватності емоційних проявів відповідно рівню професійної готовності суб'єкта праці;
• усвідомлення міжособистісних відносин. (глибина знань і розуміння суб'єктом праці внеску інших людей в створення тих матеріальних і духовних цінностей, які він використовує в своїй професійній діяльності).

Отже, взаємозв'язок мотиваційних, когнітивних, операторних і афективних компонентів діяльності суб'єкта праці зумовлений його соціальними установками, професійною напрямленістю і підготовленістю та індивідуально-типологічними особливостями.

Структура професійної діяльності

Будь-яка професійна діяльність - це складна динамічна система, до складу якої входять численні елементи. Серед них слід виділити основні, які визначають успіх діяльності:

• конструктивна (конструктивно-змістова, конструктивно-оперативна, конструктивно-матеріальна);
• організаторська діяльність;
• комунікативна. (за Н. В. Кузьміною) [ 6]

Педагогічна діяльність є окремий випадок професійної діяльності, але вона має свою специфіку, а тому і свою власну структуру. До складу структури педагогічної діяльності за А. І. Щербаковим входять такі компоненти:

• конструктивні;
• організаторські;
• орієнтаційні;
• комунікативні;
• інформаційні;
• розвиваючі;
• мобілізаційні;
• дослідницькі.

На думку А. І. Щербакова найбільш важливою є інформаційна функція, яка базується на глибокому і вільному володінні навчальним матеріалом, методами і прийомами його викладання та ін.

Розвиваюча функція відображає єдність навчання, виховання і розвитку і забезпечує управління основними компонентами діяльності учня (мислительний, емоційний, вольовий та ін. компоненти).

Орієнтаційна функція формує в учнів ідеї і ідеали, мотиви поведінки і соціальні дії. Мобілізаційна функція активізує знання і життєвий досвід для формування у них пізнавальної самостійності. Вчитель повинен мати науковий підхід до педагогічних явищ, вміти висунути гіпотезу і т. д., тобто бути творцем, в певній мірі дослідником. Це забезпечує дослідницька функція.

В своїй професійній діяльності вчителю приходиться вибирати і компонувати навчальний матеріал відповідно віковим особливостям і можливостям учня, планувати і будувати педагогічний процес; планувати структуру своїх дій і дій учня; створювати (проектувати) навчально-матеріальну базу для проведення навчально-виховних дій. З названими діями зв'язана конструктивна функція педагогічної діяльності.

Організаторська функція полягає у включенні учнів до різного виду діяльності, організації класу, учнівського колективу і т. д. Комунікативна функція означає співпрацю і спілкування з іншими людьми: учнями, батьками, іншими вчителями.

Названі функції не можуть здійснюватися окремо, кожна сама по собі. Вони утворюють тісний зв'язок і є основою професійної діяльності.

Література

1. Є. М. Іванова. Основи психологічного вивчення професійної діяльності, М., 1987.
2. Є. А. Климов Як вибирати професію. М., 1984.
3. Гуревич К. М. Професійна придатність і основні властивості нервової системи. М., 1970.
4. Робоча книга соціолога. Г. В. Осипов, М. Н. Руткевич та ін., М., 1983.
5. Климов Є. А. Людина як суб'єкт праці і проблеми психології // Вопросы психологии, 1984, №4.
6. Кузьмина Н. В. Очерки психологии труда учителя. Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности. Изд-во Ленинг. ун-та, 1967.
7. Щербаков А. И. Психологические основы формирования учителя в системе высшего педагогического образования. Л., "Просвещение", 1967.
8. Навчальний процес у вищій педагогічній школі (за загальною редакцією ак. О. Г. Мороза)., Київ, 2001.
9. Вірна Ж. П. Професійна ідентифікація: побудова і валідизація тесту кольорових відношень (для діагностики усвідомлення професійного образу) // Практична психологія та соціальна робота, 2002, № 3.
10. Л. В. Кондрашова, Моральна психологічна готовність студента до вчительської діяльності, Київ, "Вища школа", 1987.
11. Смирнова Е. Э. Пути формирования модели специалиста с высшим образованием. -- Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1977.

Дата публікації: 02.04.2012