Корекція тривожності в підлітковому віці: психолого-педагогічні умови. Реферат

У рефераті подано відомості про психолого-педагогічні умови корекції тривожності в підлітковому віці

Підвищена тривожність – це проблема, з якою підліток не завжди здатен впоратись самостійно, потребуючи активної доброзичливої підтримки і допомоги, насамперед, психологічної. Тому прояви тривожності у поведінці підлітків активізують питання своєчасної діагностики її причин та планування адекватних заходів корекційного впливу, ефективність якого, безумовно, залежить від скоординованості зусиль психолога та батьків.

Залучення батьків має важливе значення для успішного подолання емоційних проблем у підлітка. Освіта батьків щодо питань психологічних закономірностей формування характеру підлітка під впливом того чи іншого стилю виховання допоможе зробити процес психокорекції більш ефективним.

Бажано, щоб психологічна допомога відбувалась за замовленням батьків та їх готовністю дотримуватись наступних умов [2]:

Терплячість та послідовність у реалізації рекомендацій.
Здатність ставати на бік підлітка, дивитись на себе його очима.
Доброта, чуйність, природність у стосунках з підлітком.
Контроль за власними почуттями і вчинками.
Оптимізм та настанова на позитивний результат.

Рекомендації психолога не нав’язуються як незмінна доктрина і тим більше не деталізуються на всі випадки життя. Скоріше, це напрямок або шлях розв`язання проблем, що виникають у підлітків. До того ж, результати будуть помітними не одразу, а поступово, разом зі змінами ставлення батьків до дітей, перебудовою системи сімейних стосунків.

Для того, щоб знизити тривожність у підлітка, необхідно [3]:

підтримувати в дитині позитивне само-сприйняття (підбадьорювати, заохочувати, демонструвати впевненість у її можливостях);
забезпечувати ситуації з гарантованим успіхом;
виховувати вміння обґрунтовано ставитись до результатів власної діяльності, не боятись невдач, помилок, сприймати їх в якості корисного особистого досвіду;
формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших;
розвивати орієнтацію на засіб діяльності;
навчити враховувати недосконалість людини та мати з цим справу;
розширяти і збагачувати навички спілкування із дорослими та однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок та думок інших людей.

Підтримувати підлітка – значить вірити у нього. Іноді бажані уявлення про якості дитини затьмарюють погляд дорослих на підлітка та ніяк не співвідносяться із його реальними настановами та можливостями. Варто уважно придивитись до підлітка аби побачити те, що йому насправді потрібно.

Батьківська підтримка – це процес:

а) в якому батьки зосереджуються на позитивних рисах підлітка з метою зміцнення його самооцінки;
б) який допомагає підлітку повірити у себе та свої здібності;
в) який допомагає уникнути помилок;
г) який підтримує підлітка у невдачах.

Замість того, щоб акцентувати увагу на помилках, батькам доведеться вербально і невербально демонструвати свою впевненість у його можливостях та підтримувати те, що він робить.

І найголовніше – необхідно довіряти підлітку, визнавати за ним право на власний вчинок, на нагороду або покарання за нього. Звісно, дорослий може (і повинен) надавати пораду, але ні в якому випадку не можна звинувачувати підлітка, якщо він не скористався цією порадою. Довіряючи підлітку, потрібно довіряти і його вибору. Щирі та глибокі контакти підлітка із дорослими потрібні не для контролю, а для допомоги, не для втручання у справи дитини, а для емоційної підтримки. Якщо підліток десь "нажив" емоційний зрив, його щось непокоїть, він став знервованим, роздратованим, не треба з’ясовувати причини, вимагати кращої поведінки, а просто піти йому назустріч, зайвий раз похвалити, підтримати.

Для того, щоб показати віру в підлітка, батьки повинні мати мужність та бажання зробити наступне [1]:

забути про минулі невдачі дитини;
допомогти дитині відчути впевненість у власних силах;
дозволити підлітку почати "з нуля", сприраючись на те, що батьки вірять у нього та його здатність досягти успіху;
пам’ятати про минулі успіхи та повертатись до них, а не до невдач.

Критикуючи підлітка, не треба забувати сказати, що ви впевнені у його можливостях, що цінуєте його і тим більше засмучені такою ситуацією. Необхідно пам’ятати, що обговорюючи з підлітком його поведінку, батьки повинні намагатись підкреслювати, що в цілому задоволені ним як особистістю. Цим дорослі надають підлітку можливість зрозуміти, що можна робити помилки, але батьків набагато більше цікавлять його успіхи, а не невдачі.

Батьки повинні користуватись тими словами, які працюють на розвиток "Я-концепції" підлітка. Впродовж дня батьки мають для цього декілька можливостей. Перша полягає у демонстрації підлітку задоволення від його досягнень або зусиль. Інша можливість – навчити підлітка долати виникаючі труднощі, сформувавши установку: "Ти можеш це зробити".

Виховання впевненості в собі у підлітка полягає у розвитку адекватних його можливостям претензій та само-оцінок. Необхідно викликати у підлітка почуття симпатії до самого себе, самоповаги, виховувати сміливість ризикувати (в межах розумного) та бути самим собою без загрози "втратити обличчя".

Деякі поради батькам з формування адекватної самооцінки у підлітків [2]:

Не захвалюйте підлітка, але й не забувайте заохочувати його; схвалення, як і покарання, мають відповідати вчинку.
Заохочуйте підлітка до прояву ініціативи, але також покажіть, що й інші можуть мати де в чому переваги.
Показуйте на власному прикладі адекватність ставлення до успіхів і невдач; оцінюйте вголос власні можливості та результати дій.
Порівнюйте підлітка не з іншими, а із ним самим (тим, яким він був вчора та, можливо, буде завтра).

Для цього необхідно набратись терпіння, винахідливості, такту і, головне, пам’ятати: будь-які спроби підвищити самооцінку тривожного підлітка повинні засновуватись на чесності, довірі та безумовної любові дорослих.

І на завершення, щоб тривожність стала конструктивною, необхідно навчити підлітків навичкам саморегуляції, тобто вмінню аналізувати тривожні ситуації, наперед планувати свою поведінку у подібних випадках, бачити помилки та надалі брати їх до уваги.

Конструктивна тривожність на відміну від деструктивної завжди спрямована на подолання чітко визначеної перешкоди, і дорослий у цьому випадку може допомогти підлітку зрозуміти, що ж, власне, це за перешкода та як її можна здолати.

Отже, своєчасна діагностика стресових факторів та причин емоційної напруженості і тривожності у підлітків, розробка рекомендацій для батьків щодо створення сприятливого емоційного клімату в сім’ї є важливими завданнями практичного психолога, виконуючи які він розраховує на позитивну та активну позицію найближчого оточення підлітка. Адже тільки спільними зусиллями психолога та батьків створюються сприятливі умови для ефективної психокорекції високої тривожності у підлітків.

Література

Гиппенрейтер Ю. Б. Общаться с ребенком. Как? – М.: Черо, 2001. – 240 с.
Теплякова Т. Г., Пономаренко Л. П. Содержание, формы и направления деятельности практического психолога образования. – Одесса, 2001. – 65с.
Прихожан А. М. От тревожности к уверенности // Школьный психолог. – 2001. – № 15.

Дата публікації: 24.03.2012