Теорія, методологія та менеджмент глобального громадянського суспільства. Реферат

Сучасне розуміння процесів міжнародних, міждержавних відносин, загальнолюдської (планетарної), цивілізаційно-регіональної та внутрішньо-національної інтеграції, формування глобального громадянського суспільства та відповідних цивілізаційно-регіональних і національних його моделей висувають перед наукою і практикою принципово нові завдання

Процеси глобалізації, що набрали ходи на межі ХХ – ХХІ століть, переважно на ґрунті економічної інтеграції та визрівання загальнолюдського, планетарного розуміння екологічних, технологічних і техногенних проблем, потребують політологічного осмислення і політичного оформлення нової суспільної архітектури світової спільноти, яка все більше набуває ознак глобального за формою побудови і внутрішнім змістом суспільства. І в цьому зв’язку надзвичайно важливими є дослідження та аналіз не тільки процесів формування і становлення структур глобальної держави (глобальні парламент, уряд, суд), але й особливостей становлення і розвитку елементів і структур глобального громадянського суспільства.

Донедавна суспільні науки робили доволі обмежені спроби вийти на міжнародний рівень досліджень зазначеної проблематики, насамперед в межах теорії міжнародних відносин та геополітики [6; 7]. Останнім же часом в процеси осмислення проблем глобалізації втрутилась нова наука – глобалістика, яка прагне більш-менш системно дослідити особливості становлення глобального суспільства.

Але й тут можемо констатувати певну фрагментарність і недостатню оформленість об’єкта і предмета досліджень, а також методологічної і методичної бази цієї нової галузі знань. Про це свідчить, зокрема, переважання кількості праць, присвячених вивченню специфіки глобалізації в економічній сфері і, значно меншою мірою, у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, мас-медіа та загально-філософських і соціально-політичних проблем управління глобальною суспільною сферою [4].

Відтак стає очевидним, що сучасне розуміння процесів міжнародних, міждержавних відносин, загальнолюдської (планетарної), цивілізаційно-регіональної та внутрішньо-національної інтеграції, формування глобального громадянського суспільства та відповідних цивілізаційно-регіональних і національних його моделей висувають перед наукою і практикою принципово нові завдання [2; 3; 5].

Політологія ХХ століття зосереджувалася переважно на проблемах окремого суспільства, зорганізованого в певну державу-націю з паралельним співіснуванням у межах даного суспільства відповідної національної моделі громадянського суспільства. Зрозуміло, що держава-нація і національна модель громадянського суспільства не можуть існувати одна без одної – вони взаємозалежні.

Але, оскільки вже настав час говорити про політологію глобального світу, яка має досліджувати закономірності функціонування і розвитку політичної сфери і політичного життя планетарного суспільства на глобальному, цивілізаційно-територіальному, державно-національному, регіональному і локальному рівнях, то виникає й потреба дослідження громадянського суспільства на відповідних рівнях.

Загалом глобальне громадянське суспільство пропонуємо розглядати як планетарну сукупність усіх громадян світу, їх вільних об’єднань і асоціацій, пов’язаних суспільними відносинами, що перебувають за межами новостворюваної глобальної держави (наддержавних, міждержавних і державно-національних політичних структур), її директивного регулювання і регламентації, що гарантуються й охороняються політичними структурами глобального світу.

Виходячи з такого розуміння, можемо сформулювати основні функції глобального громадянського суспільства, які полягають у забезпеченні життєдіяльності соціальної, соціокультурної і духовної його сфер, їх самовідновлення і спадкоємності. По суті, можемо стверджувати, що глобальне громадянське суспільство складає систему суспільних інститутів і відносин, які не залежать від структур глобальної держави (наддержавних, міждержавних і державно-національних), що лише формуються, та водночас вони мають створити умови для самореалізації і всього людства, і окремих націй, і соціальних груп та індивідів. Таке розуміння формальних і неформальних структур дає підстави говорити про такий специфічний об’єкт дослідження політології, як глобальне громадянське суспільство.

Узагальнюючи, назвемо ознаки глобального громадянського суспільства:

відокремлена від новостворюваної глобальної держави (наддержавних, міждержавних і державно-національних утворень) сукупність структур, яка складається з громадян, їх добровільних асоціацій і об’єднань, соціальних груп, націй тощо;
вільні відносини між суб’єктами глобального громадянського суспільства;
поцінування громадянських прав і прав націй та народів вище за глобальні (наддержавні і міждержавні) угоди та державно-національні закони;
забезпечення прав і свобод особистості, можливостей реалізації її інтересів і прагнень, політичного, ідеологічного, релігійного, етнічного та інших видів плюралізму;
наявність приватної власності, вільної конкуренції, вільних відносин обміну діяльністю та її продуктами між незалежними власниками, тобто ринку;
саморегуляція відносин між людьми, їх асоціаціями і добровільними об’єднаннями на основі соціальних і психічних норм – регуляторів суспільного життя;
розмаїття соціальних, інтелектуальних, наукових, культурних та інших ініціатив;
збереження національних, соціальних та інших традицій, культури тощо.

Особливим предметом політології глобального світу в контексті вивчення глобального громадянського суспільства, на нашу думку, мають бути:

теоретичні і практичні аспекти архітектури і функціонування глобальних (міжнародних неурядових і транснаціональних) громадських організацій;
проблеми становлення структур і елементів глобального громадянського суспільства та взаємовідносин між ними;
специфіка становлення глобальної, цивілізаційно-регіональної, національної (етнічної) та локальної суспільної свідомості;
вплив формальних (наддержавних і міждержавних) та неформальних (міжнародних неурядових і транснаціональних) глобальних організацій на становлення, функціонування і розвиток глобального громадянського суспільства та його національних моделей;
вплив особливостей становлення, функціонування і розвитку окремих суспільств, організованих в держави-нації і національні моделі громадянського суспільства, на глобальний розвиток людства, зокрема на становлення і розвиток глобального громадянського суспільства та інших держав-націй і відповідних національних моделей громадянського суспільства;
вплив окремих особистостей, еліт, соціальних груп на розвиток глобального громадянського суспільства та людства в цілому.

Визначившися з глобальним громадянським суспільством як особливим предметом політології глобального світу, необхідно розібратися з методикою та методологією досліджень проблем становлення і розвитку глобальної спільноти в означеному вище контексті.

На нашу думку, підходи у дослідженні особливостей глобального суспільства і, зокрема, глобального громадянського суспільства, не повинні кардинально відрізнятися від аналогічних підходів, напрацьованих в традиційній політології [1].

У цьому випадку принципова різниця полягає лише в тому, що, на додаток до політичних проблем суспільства, організованого в державу-націю і відповідну національну модель громадянського суспільства, додаються проблеми взаємин цього суспільства з іншими суспільствами у поєднанні з системним ефектом глобального управління і комплексної взаємозалежності країн світу, що глобалізується.

Отже, методика політології глобального світу, на нашу думку, має розглядатися як арсенал комплексних методів вивчення й аналізу функціонування політичної сфери глобального суспільства у поєднанні з економічною і духовною його сферами.

У цьому зв’язку логічно зазначити, що методика дослідження глобального громадянського суспільства є сукупністю комплексних методів вивчення й аналізу структур та елементів глобального громадянського суспільства і зв’язків між ними, які виникають і розвиваються в процесі функціонування суспільної сфери.

У свою чергу, методологія дослідження глобального громадянського суспільства має розглядатися як сукупність пізнавальних принципів дослідження глобального громадянського суспільства у поєднанні з дослідженням проблем новостворюваної глобальної держави (наддержавних, міждержавних і державно-національних політичних структур), а також структур і елементів регіонального, місцевого (локального) управління і самоврядування, що фактично є технологією використання названих вище методів вивчення й аналізу.

Ця технологія повинна бути концептуально та ідеологічно вибудованою, має об’єднувати методи класичних політологічних досліджень з методами, процедурами і процесами, технічними прийомами і засобами дослідження, аналізу, перевірки й оцінювання здобутих даних, які використовуються суміжними науками, насамперед теорією міжнародних відносин [7].

Умовно методи дослідження глобального громадянського суспільства можна поділити на такі групи:

загально логічні: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, теоретичне моделювання;
теоретичні: мисленнєвий (віртуальний) експеримент, математична формалізація, аксіоматичний метод, гіпотетичний перехід від абстрактності до конкретності;
соціологічні: вивчення документів (контент-аналіз), анкетування, інтерв’ю, експертне опитування, спостереження, вивчення соціальних настанов, соціально-політичний експеримент;
соціально-психологічні: вивчення документів (контент-аналіз), когнітивне картування, соціометричне опитування, тестування, шкалування, спостереження, соціально-психологічний експеримент;
порівняльно-історичні: історичного опису, конкретно-історичного аналізу, порівняльний, періодизації, хронологічний ретроспективний;
емпіричні (експлікативні): практичний експеримент, аналіз статистичного матеріалу, контент-аналіз, івент-аналіз, конкретне моделювання;
системно-функціональні: системний метод, декомпозиція, композиція, інституціональний та функціональний методи, структурно-функціональний аналіз;
прогностичні: висновки за аналогією, метод простої екстраполяції, дельфійський метод, метод побудови сценаріїв, аналіз детермінант і змінних, спектральний аналіз, комп’ютерна симуляція;
діяльнісні (теорії прийняття рішень): раціональний, послідовних порівнянь, змішано-скануючий, теорії груп, ігрова теорія тощо.

Окресливши загальні теоретичні засади архітектури і внутрішніх зв’язків глобального громадянського суспільства, мусимо усвідомити, що практичні засади його функціонування мають не менш важливе значення, ніж теоретичне осмислення та аналіз концептуальних основ життя такого суспільства. Відтак політичний менеджмент глобального громадянського суспільства має розглядатися як загальна і головна функція його управління (самоуправління). Отже, назвемо основні типи політичного менеджменту глобального громадянського суспільства:

програмово-цільовий (відповідно до мети спрямування, часу дії та наслідків реалізації управлінських впливів);
ієрархічно-територіальний (згідно з ієрархічно-територіальним рівнями і просторами суспільного управління);
ієрархічно-регулятивний (з врахуванням особливостей та ієрархії об’єктів суспільного управління);
об’єктно-процедурний (в залежності від базових сфер суспільства та притаманних їм методів (процедур) управління);
функціонально-галузевий (на підставі врахування особливостей основних сфер суспільної діяльності).

Програмово-цільовий тип політичного менеджменту, відповідно до мети спрямування, часу дії і наслідків реалізації управлінських впливів, містить такі види політичного менеджменту:

стратегічний політичний менеджмент (спрямований на здійснення довготермінових планів розвитку глобального громадянського суспільства, його структур, окремих національних моделей; міжнародних, регіональних, національних та інших громадських організацій тощо);
тактичний політичний менеджмент (пов’язаний з вирішенням поточних проблем управління глобальним громадянським суспільством, його структурами, окремими його національними моделями; міжнародними, регіональними, національними та іншими громадськими організаціями — щоправда, в межах загальної стратегії розвитку цих суб’єктів глобального громадянського суспільства);
технічний політичний менеджмент (забезпечує безпосереднє управління використанням наявних ресурсів структур глобального громадянського суспільства: правових, політичних, матеріальних, інформаційно-комунікаційних тощо, необхідних для реалізації відповідних функцій суб’єктів цього суспільства).

Ієрархічно-територіальний тип політичного менеджменту, згідно з ієрархічно-територіальними рівнями і просторами суспільного управління, включає в себе такі види політичного менеджменту:

глобальний політичний менеджмент (всесвітній рівень управління глобальним громадянським суспільством);
цивілізаційно-територіальний політичний менеджмент (рівень управління сукупністю національних моделей глобального громадянського суспільства, об’єднаних спільними цивілізаційними ознаками — західна, православна, ісламська, конфуціанська, індуїстська, буддистська, африканська, латиноамериканська, японська цивілізації);
національний політичний менеджмент (рівень управління національною моделлю глобального громадянського суспільства);
регіональний політичний менеджмент (рівень управління структурами глобального громадянського суспільства, розташованих на територіях, що мають спільні економічні, соціальні, екологічні, етнічні та інші інтереси, межі яких можуть і не збігатися з державними кордонами);
локальний політичний менеджмент (рівень місцевого управління і самоврядування міста, селищної, сільської ради та відповідних структур глобального громадянського суспільства).

Ієрархічно-регулятивний тип політичного менеджменту, враховуючи особливості та ієрархію об’єктів суспільного управління, включає в себе такі види політичного менеджменту:

політико-державний менеджмент (поширюється на всю суспільну сферу шляхом ухвалення і реалізації виконання – в межах певного суспільства – міжнародних угод, національних конституцій, законів, постанов тощо, а також методів соціально-економічного та соціально-психологічного впливу на суспільну свідомість і поведінку суб’єктів глобального громадянського суспільства);
політико-адміністративний менеджмент (охоплює своїм впливом регіонально-територіальні чи суспільно-галузеві суб’єкти глобального громадянського суспільства (соціально-демографічні, професійні, конфесійні та інші структури) шляхом ухвалення і реалізації адміністративно-правових, суспільно-політичних, економічних рішень та використання відповідних методів адміністративного-правового, соціально-економічного і соціально-психологічного впливу);
політико-організаційний менеджмент (забезпечує управління і регламентацію нормативно-правовими, соціально-економічними та соціально-психологічними методами внутрішньої діяльності структур глобального громадянського суспільства: керівних органів формальних і неформальних громадських організацій, політичних партій, суспільно-політичних, економічних, екологічних та інших рухів, виборчих та політичних кампаній, релігійних і професійних організацій тощо).

Об’єктно-процедурний тип політичного менеджменту, в залежності від особливостей базових сфер суспільства та характерних їм методів (процедур) управління, включає такі види політичного менеджменту:

політико-правовий менеджмент (забезпечує правове регулювання життя глобального громадянського суспільства через діяльність структур новостворюваної глобальної держави: наддержавних, міждержавних і державно-національних органів, що ухвалюють закони, постанови та інші правові акти);
політико-економічний менеджмент (регулює економічні засади функціонування глобального громадянського суспільства, детермінує економічні інтереси, економічні відносини, визначає економічну діяльність суб’єктів глобального громадянського суспільства);
політико-соціальний менеджмент (полягає в регулюванні соціальної сфери глобального громадянського суспільства, узгодженні соціальних відносин, інтересів і потреб особистостей, соціальних груп та інших суб’єктів глобального громадянського суспільства);
політико-гуманітарний менеджмент (спрямований на забезпечення прав людей в культурній, етнонаціональній, освітній, інформаційній, науковій та інших сферах діяльності).

Функціонально-галузевий тип політичного менеджменту, на підставі врахування особливостей основних сфер суспільної діяльності, включає такі види політичного менеджменту:

політико-кадровий менеджмент (опікується питаннями управління людськими ресурсами, проблемами мотивації, організації та контролю громадської діяльності людей);
політико-інтелектуальний менеджмент (полягає в управлінні розпізнаванням, аналізом знань про суспільне життя, виробленням ефективних дій суб’єктів глобального громадянського суспільства та створенням нових знань про суспільну сферу через організацію і проведення відповідних наукових досліджень);
політико-технологічний менеджмент (реалізується через вироблення і реалізацію нових технологій функціонування та взаємовідносин елементів і структур глобального громадянського суспільства);
політико-маркетинговий менеджмент (зорієнтований на організацію, узгодження і взаємодію внутрішнього середовища суб’єкта глобального громадянського суспільства з умовами ринку (політичного, економічного, соціального, інтелектуального тощо) шляхом реалізації властивих цьому суб’єктові конкурентних переваг);
політико-інноваційний менеджмент (передбачає вироблення планів і програм інноваційної громадської діяльності, здійснення узгодженої інноваційної політики суб’єктів глобального громадянського суспільства, розгляд нових проектів і технологій, створення і організацію діяльності цільових робочих груп тощо для підвищення ефективності функціонування зазначених суб’єктів);
політико-фінансовий менеджмент глобального громадянського суспільства (полягає в управлінні фінансовими потоками і ресурсами суб’єктів глобального громадянського суспільства та новими інвестиційними проектами, в громадському контролі за суспільним фондовим портфелем, сприянні нагромадженню фінансових ресурсів цих суб’єктів, перетворенню їх на прибутки з додатковими дивідендами).

Насамкінець зазначимо, що глобальний світ перебуває лише в процесі становлення. Це стосується структур і новостворюваної глобальної держави, і структур глобального громадянського суспільства. У цьому зв’язку запропонована концепція дослідження і управління глобальним громадянським суспільством є рухом на випередження і не є чимось остаточно концептуально і практично вивіреним. Але ми маємо предмет для обговорення і можемо йти вперед у вивченні таких непростих, поки що фрагментарних і доволі неоднозначних тенденцій, які демонструє сучасна версія глобалізації.

Література

Бебик В. Політологія для політика і громадянина. - К., 2004.
Бебик В. Інформаційно-комунікаційний менеджмент глобального суспільства: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз. - К., 2005.
Бебик В. Освіта у глобальному суспільстві: проблеми і перспективи // Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті інтеграції України в європейський простір вищої освіти (за ред. В. Бебика). - К., 2004. - С. 18 – 25.
Зуев А., Мясникова Л. Глобализация: аспекты, о которых мало говорят // МЭиМО. - 2004. - №8. - С. 54 – 60.
Иноземцев В. "Nation-building": к истории болезни // МЭиМО. - 2004. - №11. - С. 14 – 21.
Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география. - М., 2002.
Цыганков П. Теория международных отношений. - М., 2003.

Дата публікації: 06.03.2011