Схеми аналізу уроків за різними аспектами. Орієнтовна схема комплексного аналізу уроку. Орієнтовні схеми аналізу уроків відповідно до поставленої мети. Орієнтовна схема самоаналізу уроку. Методичні рекомендації вчителю щодо самоаналізу уроку. Психологічний аналіз уроку. Соціологічний аналіз уроку
Вимоги до сучасного уроку:
1. Урок спрямований на високі кінцеві результати, на підвищення рівня якості й ефективності навчання, на всебічний розвиток особистості.
2. Урок - відносно самостійна ланка у системі навчання.
3.Урок будується як цілісна система взаємодії учителя і учнів на основі співробітництва.
4. Урок будується на основі:
5. Кожен урок має таке дидактичне призначення:
6. На уроці комплексно розв'язуються завдання освіти, виховання і розвитку.
7. Урок має раціональну структуру.
8. Зміст навчального матеріалу відповідає основним принципам (науковість. зв'язок із життям, системність, наступність тощо).
9. Застосовуються різноманітні форми проведення уроку.
10. Використовуються нестандартні форми проведення уроку.
11. Здійснюються диференціація й індивідуалізація навчання.
12. Забезпечуються між предметні зв'язки.
13. Учитель розвиває навчальну, пізнавальну діяльність учнів і керує нею, здійснюючи стимулювання, організацію, контроль, оцінювання діяльності, озброює учнів прийомами самостійної роботи, формує навички самоконтролю.
14. Для проведення уроку створені необхідні умови: матеріальні, морально-психологічні, гігієнічні, естетичні.
15. Урок проводиться за планом - творчим робочим документом учителя.
16. Проводячи урок за планом, учитель готовий пере структурувати його в разі потреби.
17. Висока результативність уроку.
18. Учитель самоаналізує проведення і результати уроку.
Схеми аналізу уроків за різними аспектами
Орієнтовна схема повного аналізу уроку
1. Тип і структура уроку:
2. Зміст та методика повторення вивченого:
3. Вивчення нового матеріалу:
4. Методи навчання:
5. Засвоєння нового:
6. Завдання додому:
7. Характер діяльності вчителя:
8. Характер діяльності учнів:
9. Результати уроку:
Орієнтовна схема комплексного аналізу уроку:
1. Планування навчально-виховних цілей на основі програм та їхньої конкретизації за результатами консиліуму:
2. Оцінювання оптимізації змісту. Виділення основного, суттєвого. Виділення об'єкта міцного засвоєння. Повноцінність змісту уроку на різних етапах.
3. Вибір та застосування різних джерел повідомлення учнями нових знань.
4. Оптимальне поєднання різних методів навчання під час уроку. Обґрунтованість вибору.
5. Використання різних прийомів роботи.
6. Виховання інтересу до навчання.
7. Культура праці вчителя та учнів.
8. Контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок (форми контролю, відповідність оцінювання рівня знань).
9. Характер домашнього завдання, його диференційованість.
10. Оцінювання самоаналізу та самоконтролю навчальної діяльності.
Орієнтовні схеми аналізу уроків відповідно до поставленої мети:
1. Мета: планування навчально-виховних завдань уроку та оцінювання їхньої оптимальності:
2. Мета: оцінювання оптимальності змісту уроку:
3. Мета: оцінювання оптимальності вибору методів, прийомів та засобів навчання:
4. Мета: перевірка, оцінювання знань, умінь, навичок:
5. Мета: як формуються загально навчальні вміння та навички на уроці:
6. Мета: вивчення способів активізації пізнавальної діяльності:
7. Мета: вивчення характеру взаємовідносин учителя й учнів:
8. Мета: реалізація принципів навчання на уроці:
а) Реалізація основних дидактичних принципів у змісті та методах навчання.
б) Реалізація принципів навчання на різних етапах уроку.
в) Показ реалізації одного з принципів навчання на уроці:
г) Які засоби, методи та прийоми були використані для реалізації принципу усвідомленості:
ґ) Чи можна говорити про єдність та взаємозв'язок принципів навчання на уроці.
9. Мета: організація пізнавальної діяльності на уроці
а) Організація сприйняття на уроці:
б) Формування понять на уроці:
в) Організація запам'ятовування:
Орієнтовна схема самоаналізу уроку:
Методичні рекомендації вчителю щодо самоаналізу уроку
В основних напрямках реформи загальноосвітньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки.
У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.
Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.
Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.
Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.
З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою:
Примітка:
зміст освіти складається з:
Рівні засвоєння знань:
Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні.
Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися.
Психологічний аналіз уроку
1. Загальна психологічна спрямованість уроку:
2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:
3. Організація пізнавальної діяльності на уроці:
4. Формування вмінь і навичок дітей:
5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:
6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці:
Соціологічний аналіз уроку:
Аналіз уроку з позицій формування вмінь:
Аналіз уроку з позицій розвивального навчання
Розвивальна мета.
Методи і прийоми.
Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, колективні, ігрові. Формування знань, умінь, навичок.
Поняття, змістове узагальнення, робота зони найближчого розвитку, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидактичних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій.
Формування способів розумових дій.
Доцільна навчальна діяльність, узагальнення, класифікація, судження, висновки, аналіз, синтез, формування само організаційних механізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова мотивація, самонавчання, самоствердження (Я-концепція), саморегуляція.
Принцип обліку індивідуальних особливостей. Індивідуальний підхід.
Рівнева диференціація.
Інші якості особистості.
Аналіз виховних аспектів уроку
Світоглядний напрямок
Особистість учителя (приклад), оптимізм, стосунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.
Навчальна праця на уроці.
Робоче місце, планування, активність, самостійність, повага до істини, старанність.
Виховання дисципліни.
Виховання учнів, дотримання порядку, відповідальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактовність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на: довірі, успіхові, інтересах.
Особистий підхід на уроці.
Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога дітей, оцінювання дітей.
Схема аналізу уроку іноземної мови
Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактично правильно, недостатньо чітко, не конкретно, дидактично виправдано).
Види (етапи) мовної діяльності (взаємопов'язані, недостатньо логічно послідовно, не послідовно, обумовлені темою і метою уроку, не обумовлені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням).
Використані методи роботи (ефективні, малоефективні, неефективні, передбачають ознайомлюючий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності школярів).
Прийоми (вступу, активізації, практичного застосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні, стимулюючі активну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, нестимулюючі).
Учитель застосував (хорові, парні, індивідуальні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок).
Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіаскоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.).
Зворотний зв'язок (достатній, достатній частково, незадовільний).
Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною практикою охоплені (всі учні класу, більша частина, менша, окремі учні).
9. Мовна діяльність школяра (повністю, частково) спрямована на (формування, активізацію, автоматизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає визначеній метіуроку).
10. Мовлення учнів має (рецептивний, репродуктивний, умовнопродуктивний, продуктивний характер), комунікативне (повністю, частково) обумовлене, необумовлене.
11. Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення, репліки, зв'язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних: аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, складових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.).
12. Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовільні) уміння і навички під час оперу вання лексичними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілкування, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного).
13. Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фонематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усвідомлення граматичних структур, недостатні навички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стимулюючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.).
14. Інтерес учнів до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній).
15. Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: грамотно, недостатньо грамотно, незадовільно).
Вчителю потрібно:
Схема аналізу уроку математики
1. Підготовка учителя до уроку (записи на дошці, обладнання,таблиці).
2. Обладнання робочого місця школяра (чи є все необхідне для уроку), підготовка учнів до уроку.
3. Чи правильно визначені вчителем навчальні, виховні, розвиваючі цілі? Які конкретно навчально-пізнавальні завдання ставивучитель перед учнями на уроці? Чи досягнув учитель мети на уроці?
4. Відповідність змісту уроку програмі. Місце серед інших уроків щодо вивчення всієї теми.
5. Виконання основних принципів дидактики (науковість, наочність, доступність, єдність теорії з практикою).
6. Як визначено структуру уроку, види, прийоми і методи роботи відповідно до мети, змісту уроку і рівня підготовленості учнівкласу?
7. Як здійснювався диференційований підхід у навчанні школярів? Попередження неуспішності учнів.
8. НОП на уроці, раціональне використання часу на уроці.
9. Контроль за знаннями учнів. Форми контролю. Види опитування. Об'єктивність оцінювання.
10. Способи розвитку розумової діяльності школярів.
11. Система повторення.
12. Види перевірки домашнього завдання.
13. Усвідомлення у засвоєнні учнями правил, математичних понять, математичної символіки.
14. Розвиток математичної мови.
15. Як розв'язувалося завдання - озброїти учнів методами самостійної роботи (проведення спеціальних індивідуальних завдань, самостійна робота з підручником, літературою, навчаючих самостійних робіт)?
16. Прищеплювання інтересу до предмета.
17. Міжпредметні зв'язки.
18. Спілкування вчителя з учнями (такт, вміння володіти класом, бажання допомогти учневі).
19. Домашні завдання (рівень, обсяг, інструктаж, врахування індивідуальних можливостей).
20. Підбиття підсумку уроку.
Схема аналізу уроку біології
I. Чи правильно визначена мета уроку.
II. Доцільність розподілу навчального часу на певні етапи уроку, чи відповідає хід уроку наміченому плану.
III. Зміст уроку:
1. Відповідність змісту уроку програмі.
2. Наукова спрямованість уроку.
3. Уміння вчителя виділити основне в навчальному матеріалі, не перевантажувати урок другорядним матеріалом.
4. Дотримання принципу науковості та доступності.
5. Наочність (таблиці, гербарії, моделі, колекції, живі об'єкти, ТЗН).
6. Використання на уроках результатів робіт учнів, отриманих на інших видах навчальної діяльності (вдома, на екскурсіях, у куточках живої природи та ін.).
7. Практичні роботи з натуральними об'єктами:
8. Опора на раніше вивчене.
9. Зв'язок теорії з практикою.
10. Ознайомлення учнів з екологічними проблемами.
11. Наступність у вивченні матеріалу.
12. Ступінь самостійної навчальної діяльності учнів:
13. Диференціація навчання.
14. Контроль та оцінювання.
15. Домашні завдання (обсяг, посильність, інструктаж). 16. Реалізація завдань уроку.
Схема аналізу уроку хімії
1. Чи відповідає зміст уроку поставленій меті, чи правильно дібраний матеріал для досягнення мети.
2. Чи відповідає теоретичний рівень викладу матеріалу рівню класу. Як виконується програма.
3. На якому науковому рівні викладається матеріал.
4. Чи здійснюється зв'язок із вивченим раніше. Як використовуються між предметні зв'язки.
5. Добір методів та засобів викладання матеріалу (проблемно пошуковий, ілюстративний, евристичний тощо).
6. Застосування наочності.
7. Вимоги до хімічного експерименту:
8. Мова вчителя.
9. Контроль та оцінювання. Форми контролю:
10. Диференціація навчання.
11. Домашнє завдання. Обсяг, доступність, інструктаж із виконання.
12. Досягнення мети та завдань уроку.
Схема аналізу уроку фізики
1. Відповідність теми уроку програмі.
2. Відповідність змісту та структури поставленій меті.
3. Науковість викладу вчителем програмового матеріалу, його політехнічна спрямованість.
4. Здійснення зв'язку раніше вивченого матеріалу з новим (повторення, закріплення, узагальнення).
5. Методи та засоби передачі матеріалу, постановка демонстраційного експерименту, розв'язування задач.
6. Ефективність використання технічних засобів навчання.
7. Застосування наочних посібників (таблиці, схеми, плакати).
8. Використання на уроці різноманітних видів робіт та завдань,
що вимагають застосування здобутих учнями теоретичних знань.
9. Формування навичок самостійно здобувати та поглиблювати знання.
10. Здійснення диференційованого навчання.
11. Контроль за рівнем якості засвоєння учнями, цілеспрямованість та планомірність його здійснення.
12. Обсяг, рівень, доступність, система перевірки домашніх завдань.
13. Зацікавленість учнів темою, змістом та методами ведення уроку.
14. Розвиток логічного мислення. Активізація розумової діяльності учнів.
15. Досягнення мети. цілей та завдань уроку.
Аналіз уроку фізичної культури у початковій школі
Під час аналізу уроку зверніть увагу на таке:
Кожен урок розпочинати зі спортивних вправ. У ході уроку задіювати теоретичні відомості. Привчити учнів до самостійних занять. У заключній частині уроку підбити підсумок, виставити оцінки, дати домашнє завдання:
| Етап уроку | Дидактичне завдання етапу |
1 | Організаційний | Підготувати учнів до роботи на уроці в цілому і на кожному конкретному етапі уроку |
2 | Перевірка домашнього завдання | Встановити правильність і усвідомленість виконання учнями домашнього завдання, ліквідувати визначені недоліки в засвоєнні знань, в оволодінні вміннями інтелектуального і практичного характеру |
3 | Всебічна перевірка ступеня засвоєння змісту навчального матеріалу | Перевірити знання певної кількості учнів, виявити причини і недоліки у знаннях і вміннях; стимулювати окремих учнів та весь клас до оволодіння раціональними прийомами учіння та самоосвіти |
4 | Підготовка учнів до активного й усвідомленого засвоєння навчального матеріалу | Організувати і спрямувати навчально пізнавальну діяльність учнів до досягнення основної мети (мотивація, актуалізація раніше засвоєних знань та вмінь, їх об'єктивізація), Активізація навчально пізнавальної діяльності учнів |
5 | Засвоєння нового матеріалу | Дати учням конкретне уявлення про елементи предметно-наукових (терміни, поняття, !правила, закони, теорії, факти тощо) і допоміжних (філософські, методологічні, історико-наукові, між наукові, між предметні) знань, Виробити відповідні уміння інтелектуального і практичного характеру, Закріпити в системі, спеціально організованої діяльності інтелектуального і практичного характеру ті знання і вміння, які необхідні для самостійної роботи над новим матеріалом |
6 | Перевірка розуміння і корекція засвоєння учнями нового матеріалу | Перевірити учнями суттєвих ознак, елементів знань, що засвоюються, структурно функціональних зв`язків і логічних стосунків між ними; надати індивідуальну допомогу учням, що її потребують |
7 | Підбиття підсумків уроку | Узагальнити засвоєні знання у вигляді певної цілісності. Оцінити рівень засвоєння знань і способів діяльності всього класу та окремих учнів |
8 | Інформація про домашнє завдання, інструктаж про його виконання | Повідомити учням зміст д/з, пояснити методику його виконання. Звернути увагу учнів на важливі помилки, способи їх усунення, норми часу для виконання домашнього завдання |
Карта оцінювання проведеного уроку:
№ | Критерії оцінювання | 2 | З | 4 | 5 |
бали | бали | балн | балів | ||
1 | Уміння чітко і ясно визначати мету і завдання уроку |
|
|
|
|
2 | Наявність чіткого плану |
|
|
|
|
3 | Реалізація намічених мети і завдань під час навчального процесу |
|
|
|
|
4 | Добір змісту розкриття теми, теоретичний рівень викладання матеріалу |
|
|
|
|
5 | Використання наочності, ТЗН, дидактичних матеріалів |
|
|
|
|
6 | Обґрунтованість вибору методів |
|
|
|
|
7 | Диференційований підхід до учнів |
|
|
|
|
8 | Формування умінь самостійної роботи |
|
|
|
|
9 | Облік і контроль знань |
|
|
|
|
10 | Якість самоаналізу результатів |
|
|
|
|
Висновки та пропозиції:
Показники оцінювання діяльності педагога в чотири варіантній системі оцінювання
Рівні чотири варіантної системи:
Вища категорія присвоюється педагогу, якщо він одержав 90-100 % від максимально можливих 40 балів, тобто >= 36 балів.
Перша - 80-90 %, >= 32 бали.
Друга - 70-80 %, >= 28 балів.
Спеціаліст - 50 '10, >= 20 балів.
Звання «вчитель-методист» (за сумою балів, як для вищої категорії), але за пунктами 3 і 9 показників оцінки по 4 бали.
Звання «старший учитель» - аналогічно вищій категорії, але за пунктами 3 і 9 показників оцінки мають бути 3-4 бали.
Дата публікації: 10.01.2011