CASE-STUDY як форма інтерактивного вивчення студентами менеджменту. Реферат

У рефераті подано відомості про CASE-STUDY як форму інтерактивного вивчення студентами менеджменту: загальні принципи організації та проведення практичних занять

Сучасні вимоги до підготовки менеджерів передбачають здобуття основних практичних вмінь та навичок ще на студентській лаві, оскільки в практичному менеджменті немає універсальних рішень, які слушні для різних ситуацій, персоналу, стилю керівництва.

У практиці менеджменту управлінські рішення — це продукт складного процесу посередництва та переговорів, який вимагає значно більше часу, ніж заплановано, й співпраці багатьох зацікавлених сторін.

Як правило, вирішення справ менеджерів не має ні початку, ні кінця — проблеми виникають постійно, і зазвичай існує дуже мало можливостей вирішити організаційні завдання раз і назавжди [12; 15].

Тому викладач менеджменту повинен навчити майбутнього працівника творчо підходити до управлінської діяльності. Хороший менеджер має вміти працювати у складних умовах, коли завдання ніколи не закінчуються, потрібно постійно взаємодіяти з іншими людьми.

Тут необхідні такі якості: екстраординарне терпіння, витривалість і здатність думати "на ногах", тобто, йти на спонтанні компроміси, вести переговори у пікові моменти й переорієнтовувати мислення від предмету до предмету за вимогами часу. Зрозуміло, основи таких практичних навичок не можна виробити у студента на звичних лекціях або семінарських заняттях.

Опанувати сучасні технології прийняття управлінських рішень, формувати комунікативну компетентність, навички роботи та керівництва групою, застосовувати основні функції менеджменту для організації роботи найкраще допоможуть інтерактивні методи навчання. Їх використання можливе і на всіх видах аудиторних занять, і у самостійній роботі студента.

Планування практичних занять із застосуванням інтерактивних методів навчання передбачає створення передумов для реалізації таких методологічних принципів навчального процесу [2, 7–9, 13]:

• інтенсивне використання самостійної роботи студента (підготовчий етап до роботи над ситуаційним завданням, пошук матеріалу для виконання аналітичних та аналітично-ситуаційних завдань, складання індивідуального алгоритму прийняття управлінського рішення, самооцінка управлінських якостей та здібностей тощо);
• використання методу конкретної ситуації з метою пояснення нових теоретичних положень теми;
• активне використання технічних засобів навчання, зокрема відеоматеріалів, які ілюструють і надають інформацію до ситуаційних задач. У розробці відеоматеріалів до ситуаційних завдань можуть допомогти студенти-магістри на педагогічній практиці. Якщо період магістерської практики збігається з навчальною практикою студентів молодших курсів, то старшокурсники можуть їх залучати до розробки відеоматеріалів кейсів;
• дотримання жорсткого регламенту: визначення часу на індивідуальну роботу, на обговорення та прийняття групового рішення, на представлення групового варіанта вирішення проблеми, на дискусію;
• впровадження принципу нормування: дотримання норм і правил при проведенні ділової гри, чітке визначення оцінювання результатів гри;
• дотримання умов недостатньої визначеності. Оскільки управлінські рішення приймаються в умовах дефіциту об'єктивної інформації, необхідно навчати майбутніх менеджерів "діяти за обставинами";
• використання різних рольових функцій для аналізу конкретних ситуацій. Як правило, залежно від здібностей студентів, останні можуть виконувати ролі "опонента", "оптиміста або песиміста", "адвоката диявола", "провокатора", "реаліста" та інші;
• активна підтримка внутрішньогрупової взаємодії студентів, залучення до обговорення пасивних студентів, зняття напруги у відносинах між емоційними й амбіційними членами групи;
• впровадження принципу прямого звертання: активізація й залучення до обговорення за допомогою запитань: "Як би Ви вчинили в такому випадку (до виконавця ролі керівника підприємства, власника, співробітника)? Яка Ваша думка про таку ситуацію? Чи потрапляли Ви у схоже становище?

Порівняно з традиційним, в інтерактивному навчанні змінюється сама роль викладача. Він поступається своєю активною роллю студентам і тільки керує ігровим процесом навчання та розвитку через співорганізацію взаємодії учасників, створення умов для їх ініціативи й творчого пошуку ефективних рішень у конкретних ситуаціях [8; 9].

Кейс-метод (метод аналізу конкретних ситуацій) дає змогу наблизити навчання до реалій практичного менеджменту. Провідну роль у розробці та впровадженні кейс-методу в практику підготовки менеджерів виконала Гарвардська школа бізнесу (початок ХХ сторіччя).

Цілі, на які спрямовано використання кейс-ста-ді, залежать від типу конкретної ситуації. Цей метод не потребує великих матеріальних та часових витрат й допускає варіантність навчання. А саме:

• проблемна ситуація може бути висвітлена на початку вивчення теми, її можна використовувати як основу у викладанні теоретичного матеріалу;
• проблемна ситуація може використовуватися з метою узагальнення та систематизації матеріалу. В такому разі її доцільно використовувати на практичних заняттях після попереднього повторення основного теоретичного матеріалу.
• Навчальні завдання кейс-методу полягають у:
• набутті навичок використання теоретичного матеріалу для аналізу практичних проблем менеджменту;
• формуванні навичок оцінювати ситуацію, вибір та організацію пошуку основної інформації;
• виробленні вмінь формулювати питання та запити;
• виробленні умінь розробляти багатоваріантні підходи до реалізації плану дії;
• формуванні вмінь розробляти управлінські рішення в умовах невизначеності;
• формуванні навичок ясного та чіткого висловлювання та відстоювання власної позиції в різних формах: письмово, на диспуті в малих групах та у виступі перед аудиторією;
• формуванні умінь самостійно приймати управлінські рішення, використовуючи інформацію групового аналізу ситуації;
• формуванні навичок та прийомів всебічного аналізу управлінських ситуацій, прогнозування способів розвитку ситуації;
• формуванні вмінь та навичок конструктивної критики [2; 13; 16].

Основною умовою ефективного навчання за допомогою кейс-стаді є ретельна підготовка до заняття в аудиторії.

Роботу над кейсом поділяють на два основні етапи: домашня самостійна робота й робота в аудиторії [2; 7]. Готуватися до роботи з кейсом в аудиторії повинні і студенти, і викладачі.

Підготовка студентів до роботи з кейсом

Для детального ознайомлення з матеріалами кейсу потрібно багато часу, тому не доцільно витрачати на це саме аудиторні години. Для того, щоб побіжне ознайомлення відбувалося в межах самостійної роботи студента, використовують практикуми з менеджменту [2; 3; 5; 6] або кейси, які наведені наприкінці розділів у підручниках та навчальних посібниках [4; 11; 14].

Навчальні посібники, розроблені викладачами кафедри менеджменту МАУП, містять кейси, сформульовані на матеріалах про досягнення реальних менеджерів, реальних компаній, які працюють на українському ринку, вони висвітлюють реальний стан на ринку, базуються на чинній нормативно-правовій базі [1; 10].

Використовуючи практикуми з менеджменту для самостійної роботи, студенти можуть ознайомитися з матеріалами кейсу і зробити первинний аналіз управлінської ситуації вдома. Наприкінці кожного ситуаційного завдання в практикумах наведено основні питання для аналізу.

Викладачі можуть запропонувати й інші питання для обговорення, виходячи з потреб аудиторії й мети практичного заняття. У використанні в навчальному процесі кейсів, які базуються на даних реальних українських компаній, перед студентом може бути поставлено завдання щодо пошуку новітніх даних про компанію та її безпосереднє середовище.

Підготовка викладачів до роботи з кейсом

Цей етап роботи детально викладено в основних методичних посібниках [16]. Для підготовки до практичного заняття із застосуванням кейс-технології викладачу необхідно:

• визначити, які елементи кейсу є основними для досягнення цілей певної теми курсу, а які — меншими важливі або які питання будуть
• доречніші у вивченні інших тем чи на заняттях іншої форми;
• проаналізувати, як конкретний основний момент кейсу необхідно дослідити на основних етапах самостійної та аудиторної роботи;
• на перебіг обговорення, безумовно, впливатиме сама студентська аудиторія й стосунки, які склалися у викладача із студентами. Студенти, які мають досвід практичної роботи, й студенти, які не поєднують своє навчання з практичною діяльністю, поводитимуться по-різному. Практичний досвід викладацької роботи свідчить, що іноді групи одного лекційного потоку вимагають різних педагогічних підходів. Тому для підготовки до практичного заняття необхідно проаналізувати, які сценарії обговорення доцільно застосувати в певній групі;
• якщо послідовність обговорення вирішення конкретної ситуації має принципове значення, то доцільно скласти приблизний план проведення практичного заняття. Це вимагає зосередження на двох основних чинниках: послідовність обговорення та розподіл часу на кожен етап аудиторної роботи. Доцільно визначити основні запитання на кожному етапі обговорення, продумати можливі відповіді студентів, можливі відхилення від логіки просування до кінцевої мети й способи повернення до визначеної викладачем структурно-логічної схеми обговорення. Після визначення основних питань необхідно розподілити час на обговорення кожного з них. Обмеження в часі на кожному етапі обговорення досить важко досягти в умовах жвавої, інформаційно обґрунтованої дискусії;
• спланувати фіксування роботи на дошці. Основні теоретичні питання або визначення основних закономірностей у прийнятті управлінського рішення доцільно записувати на дошці. Потрібно продумати, як Ви будете розміщувати їх. Фіксація матеріалу на дошці сприятиме ефективному запам'ятовуванню студентами важливих елементів вирішення конкретної ситуації, надасть викладачеві можливість підсумувати роботу над ситуацією, може бути використана для ілюстрації внеску кожної малої групи в спільне рішення. Цей аспект підготовки набуває особливого значення, якщо проблемна ситуація висвітлюється на початку вивчення теми й використовується як основа для викладання теоретичного матеріалу;
• сформувати попереднє ставлення студентів до предмету обговорення за допомогою ретельного самостійного опрацювання кейсу. Серед найбільш дієвих засобів, що сприяють якісній домашній підготовці студента до аудиторного заняття, — письмовий аналіз питань, визначених наприкінці кожної конкретної ситуації. В деяких ВНЗ України навіть практикують зошити для виконання самостійних домашніх завдань. Така робота оцінюється викладачем або після вивчення кожної теми, або для оцінювання роботи студента за змістовним модулем. Стимулювати попередню роботу студента над кейсом можна за допомогою підготовки рефератів-оглядів, які: деталізують окремі інформаційні блоки кейсу (правові, тенденції розвитку ринку, аналіз основних конкурентів тощо); надають додаткову інформацію про прецедент вирішення схожих ситуацій в інших компаніях; спрямовані на пошук інформації з суміжних навчальних дисциплін (психології, управління персоналом тощо). Якщо ситуаційна вправа передбачає участь кількох учасників, студентам можна доручити підготувати виконання ролі персонажів кейсу.

Ретельно підготовлене та проведене практичне заняття з використанням методу конкретних ситуацій дає змогу зменшити час на вивчення навчальної дисципліни внаслідок підвищення ефективності засвоєння навчального матеріалу.

Література

1. Баєва О. В., Новальська Н. І., Ангелова В. І. Практичні аспекти менеджменту: Навч. практ. посібник. — К.: МАУП, 2006.

2. Бай С. І. Менеджмент організацій. Практикум: Навч. посібник. — К.: Київ. нац. торг. -економ. ун-т, 2004.

3. Бай С. І., Іванова І. В., Микитенко Н. В. Операційний менеджмент. Практикум: Навч. посібник. — К.: Київ. нац. торг. економ. ун-т, 2004.

4. Гірняк О. М., Лазановський П. П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навч. посібник. — К.: "Магнолія плюс", Львів: "Новий світ-2000", 2003.

5. Іванова І. В. Менеджмент підприємства. Практикум: Навч. посібник. — К.: Київ. нац. торг. -економ. ун-т, 2001.

6. Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях и тестах: Учебн. пособие. — М.: ИНФРА-М, 1998.

7. Ковальчук Г. О. Активізація навчання в економічній освіті: Навч. посібник. — Вид. 2. — К.: КНЕУ, 2003.

8. Панфилова А. П. Игротехнический менеджмент. Интерактивные технологии для обучения и организационного развития персонала: Учебн. пособие. — СПб.: ИВЭСЭП, "Знание", 2003.

Дата публікації: 04.02.2011