Підходи до керівництва: японський, німецький, український. Реферат

Адаптивне керівництво. Особливості японської системи керівництва, система Кадзума Татеїсі. Німецька система „смертних гріхів” Вольфганга Холера. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка

Адаптивне керівництво

Різні ситуаційні моделі допомагають усвідомити необхідність гнучкого підходу до керівництва. Щоб точно оцінити ситуацію, керівник повинен добре уявляти можливості підлеглих і свої власті, природу задачі, потреби, повноваження і якість інформації.

Керівник повинен завжди бути готовим до переоцінки суджень і, якщо необхідно, до зміни стилю керівництва. Керівник, що вибрав визначений стиль лідерства і строго його дотримується, оскільки цей стиль добре зарекомендував себе в минулому, може виявитися нездатним здійснювати ефективне керівництво в іншій ситуації і на іншій посаді.

Сучасний менеджер має адаптувати стиль для конкретної ситуації, орієнтувати його на реальність, тому що найефективніші керівники - це ті, хто може поводитися по-різному - у залежності від вимог реальності.

Особливості японської системи керівництва, система Кадзума Татеїсі

Значний інтерес становить досвід Японії в галузі керівництва організаціями. Основними положеннями японської системи управління є такі:

• працівники отримують задоволення залежно від щільності вертикального зв|язку в організації;
• основним завданням менеджера є забезпечення підтримки працівників в одержанні необхідної інформації та в процедурах реалізації цілей діяльності групи;
• при груповому прийнятті рішень усі члени колективу повинні вносити вклад у досягнення мети в повну міру своїх можливостей;
• усередині колективу, який сформувався на засідках прихильності до однієї загальної справи, почуття єдності забезпечується емоційною участю усіх членів, яка посилює групову солідарність;
• для забезпечення солідарності в колективі доцільно використовувати кланову модель, згідно з якою ієрархічна система залишається постійною, і частково - концепцію контракту, яка передбачає можливість входження в колектив та виходу з нього;
• використання в цілях управління характерного для японців почуття космологічної вдячності, яка в них виховується у всіх сферах суспільного й культурного життя;
• менеджер винний приділяти найбільшу увагу особистим якостям шкірного працівника, особистостям;
• у процесі здійснення керівництва менеджеру слід спиратись на розуміння того, що в японців сильно розвинуте почуття взаємозалежності;
• керівник винний максимально тривалий час протягом робочого дня перебувати на виробництві;
• службовці, які мають знання, є "ноу-хау" компанії;
• працівники, які застосовують нововведення, підвищують продуктивність праці і якість, повинні постійно заохочуватися, відчувати, що до їхніх вимог та міркувань керівництво прислуховується.

У основу філософії менеджменту Кадзума Татєїсі заклав наступні прийоми:

• визначення чіткого кредо компанії;
• співвідношення цілей компанії з поведінкою її співробітників (людський чинник);
• розподіл доходів;
• корпоративний дух і спільна діяльність;
• політика загальної зацікавленості;
• перспективний ринок збуту;
• оригінальні технології;
• ефективне керівництво.

Його філософія менеджменту спирається також на:

чотири межі ідеального місця роботи:

• привабливість;
• талановиті колеги;
• задоволення смаків покупця;
• винагорода за працю і старанність;

три лінії менеджменту:

• вивчення запитів покупця;
• оцінка достоїнств кожного працівника;
• заохочення духу змагання;

три короткотермінові мети:

• відновлення структури доходу;
• створення інфраструктури, відповідної вимогам нового суспільства;
• пожвавлення корпоративності організації;

п'ять оперативних принципів:

• визначення всіх дій середньостроковими і довгостроковими планами
• орієнтація на пріоритети
• реальні терміни операцій
• тотальна оптимізація
• відносини на принципах чесності і скромності.

Істотна суттєва увага у філософії Татєїсі приділяється технології «трьох К»:

• комп'ютери
• комунікації і
• контроль.

Німецька система „смертних гріхів” Вольфганга Холера

Німецька система "смертних гріхів" Вольфганга Хойєра побудована на принципах відкидання неправомірних та неефективних дій. Згідно з цією системою менеджер не повинний:

• відмовлятися від особистої відповідальності;
• заважати підвищенню кваліфікації та зростанню талантів підлеглих;
• чинити тиск на підлеглих;
• ставати на неправильні позиції;
• забувати про важливість прибутку;
• керувати всіма підлеглими однаково;
• зосереджуватися на цілях, а має зосереджуватися на проблемах;
• бути начальником, а має бути товаришем;
• не дотримуватись загальних правил;
• вичитувати співробітникам;
• бути неуважним;
• високо оцінювати роботу тільки що покараних працівників;
• маніпулювати людьми.

Проаналізувавши усе вищезгадане можна зробити коротенький висновок, що менеджер винний так організувати свою працю та вплинути на людей таким чином, щоб останні виконували роботу, доручену організації відповідно до її місії та цілей.

Менеджеру слід пам’ятати про те, що керівництво здійснюється за допомогою функцій і методів менеджменту, комунікацій тощо шляхом прийняття управлінських рішень.

Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка

Відомий український економіст Валерій Терещенко підкреслював, що завдання керівника - диригувати, підібрати гарний персонал, розробити організаційну структуру підприємства, вибрати загальний напрям його діяльності, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними витратами часу. Слід виділити ще одне з найважливіших завдань - вчитись інтенсивно працювати, поліпшувати якість роботи.

Список використаної літератури

1. Обозов Н. Н.“Психология работы с людьми”. К., 1990 – с.87.

2. Старобинский Э. Е. Как управлять персоналом? М., 1997. – с. 99.

3. Терещенко В. Наука керувати. Бесіди економіста.

4. Управление - это наука и искусство. М., Республика, 1992. - с. 12.

5. Шегда А. В. “Основи менеджменту”. К., Знання, 1998. - с. 211.

Дата публікації: 20.01.2011