Антимонопольний комітет України: поняття, завдання, функції та система органів

Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється Антимонопольним комітетом України

Його правове становище визначене законами "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про захист економічної конкуренції" та "Про Антимонопольний комітет України".

Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Основні функції Антимонопольного комітету України

До основних функцій Антимонопольного комітету входять:

1. Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб'єктів; при перетворенні органів управління в об'єднання підприємців, придбанні часток (акцій, паїв), активів господарських товариств та підприємств; при здійсненні господарської діяльності підприємцями та при реалізації повноважень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування щодо підприємців;

2. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

3. Звернення до суду чи господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушеннями антимонопольного законодавства, в тому числі:

про визнання недійсними актів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування та припинення ними дій, що обмежують конкуренцію, в разі невиконання ними у встановлені строки розпорядження Антимонопольного комітету про скасування неправомірних актів, припинення правопорушень тощо;
про відшкодування збитків, заподіяних порушенням антимонопольного законодавства;
про вилучення прибутку, незаконно одержаного суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення антимонопольного законодавства.

Законом України "Про захист економічної конкуренції" визначається відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольного законодавства шляхом застосування наступних видів санкцій:

Майнова відповідальність як санкція за порушення антимонопольного законодавства та економічної конкуренції (у тому числі за зловживання монопольним становищем на ринку, укладення неправомірних угод між підприємцями, дискримінацію підприємців органами влади і управління та недобросовісну конкуренцію), що передбачена ст. 20 Закону "Про захист економічної конкуренції" та ст. 19 Закону "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", у формі штрафу, який накладається на підприємців - юридичних осіб у розмірі до п'яти відсотків виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

За неподання, несвоєчасне подання або подання за відомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його територіальним відділенням накладається штраф у розмірі до 0,5% виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний що передував року, в якому накладається штраф.

У випадку неможливості обчислення виручку підприємця або при її відсутності, штрафи, зазначені в абзаці другому зазначеної статті, накладаються у розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оперативно-господарська відповідальність може застосовуватись як самим Антимонопольним комітетом так і відповідними органами влади і управління. При цьому Антимонопольним комітетом здійснюється примусовий поділ монопольних утворень. Найбільш поширеним видом оперативно-господарських санкцій, які застосовуються владними органами є: скасування ліцензій та припинення зовнішньоекономічних операцій.

У випадках коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет має право прийняти постанову про примусовий поділ монопольних утворень. Зазначена санкція не застосовується у випадках:

при неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;
за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, їх структурних підрозділів чи структурних одиниць, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства (об'єднання тощо) не перевищує 30%.

Скасування ліцензій здійснюється органами, зазначеними в Законі України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" за поданням, внесеним Антимонопольним комітетом.

Основною функцією органів, що здійснюють державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та економічної конкуренції, є розгляд справ про його порушення.

Така діяльність Антимонопольного комітету здійснюється відповідно до Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених Антимонопольним комітетом України 19 квітня 1994 р. Ці Правила визначають порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про порушення положень законів України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про захист економічної конкуренції" та "Про Антимонопольний комітет України". Такі справи у межах компетенції розглядаються:

Комітетом;
постійно діючою адміністративною колегією;
тимчасовою адміністративною колегією;
державним уповноваженим;
головою відділення.

Голові відділення Антимонопольного комітету підвідомчі справи про:

зловживання монопольним становищем, неправомірні угоди між підприємцями, недобросовісну на відповідному регіональному ринку;
дискримінацію підприємців місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, регіональними органами управління громадських організацій та об'єднань підприємців;
неподання, несвоєчасне подання або подання за відомо недостовірної інформації;
ухилення від виконання або несвоєчасне виконати рішень посадових осіб відділення;
адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 164-3 166-1, 166-2, 166-3 і 166-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Державному уповноваженому підвідомчі справи про:

зловживання монопольним становищем, неправомірні угоди між підприємцями, недобросовісну конкуренцію на загальнодержавному ринку;
примусовий поділ монопольних утворень регіонального ринку;
ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Комітету;
ухилення від виконання вимог нормативних акт Комітету підприємцями в частиш питань, що відносять до компетенції Комітету, адміністративних колегій чи державного уповноваженого;
неподання, несвоєчасне подання або подання за відомо недостовірної інформації до Комітету;
адміністративні правопорушення, передбачені ст.164о 166-1, 166-2, 166-3 і 166-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тимчасовій адміністративній колегії підвідомчі справи про примусовий поділ монопольних утворень, що діють на державному ринку.

Постійно діючій адміністративній колегії підвідомчі справи про:

дискримінацію підприємців посадовими особами центральних органів державної виконавчої влади, обласними, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх керівниками та місцевими Радами, центральними органами управління всеукраїнських громадських організацій;
ухилення від виконання вимог нормативних актів Комітету центральними органами державної виконавчої влади, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, їх керівниками та Радами, центральними органами управління загальноукраїнських громадських організацій.

Варто відмітити, що комітет може прийняти до свого провадження і розглянути будь-яку справу про порушення. Крім того, голова Комітету та його заступники мають право на клопотання сторін та третіх осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи витребувати будь-яку справу, що знаходиться у провадженні органу чи посадової особи, уповноважених розглядати справу, і передати її на розгляд іншого органу чи посадової особи.

Підставами для порушення провадження справи можуть бути:

подання органів влади і управління, заяви підприємців, громадських об єднань, громадян;
подання посадовців Антимонопольного комітету чи відділень щодо безпосередньо виявлених ознак порушень.

Заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів державним уповноваженим чи головою відділення і наявності ознак порушення антимонопольного законодавства чи законодавства про захист економічної конкуренції державним уповноваженим відділення приймається рішення про початок розгляд справи, про що письмово повідомляються сторони.

Такі справи розглядаються:

про неподання, несвоєчасне подання інформації - у п'ятиденний термін з дня внесення подання службові Комітету чи відділення;
про примусовий поділ монопольних утворень - у шестимісячний термін;
всі інші справи - у тримісячний строк з дня прийняті державним уповноваженим, головою відділення розпорядження про початок розгляду справи.

Останні два терміни можуть бути продовжені для розгляду додатково ще на два місяці.

За результатами розгляду справи орган або посадова особа приймає:

постанову - з питань примусового поділу монопольних утворень;
рішення - при вирішенні по суті інших справ про порушення антимонопольного законодавства чи економічної конкуренції.

Рішення чи постанова Антимонопольного комітету чи його відділення є обов'язковим для виконання.

В згаданих документах вказуються результати розгляду справи по суті, наводятся мотиви рішення, зазначаються дії, які сторони повинні виконати або від яких утриматися, та терміни їх виконання.

У випадку встановлення ознак злочину, орган чи посадова особа, які розглядають справу, вносять подання у правоохоронні органи або надсилають їм відповідні матеріали для розгляду по суті.

Рішення у справах про порушення Антимонопольного законодавства чи економічної конкуренції можуть бути оскаржені до суду, господарського суду в порядку, передбаченому ст. 24 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення конкуренції у підприємницькій діяльності". Подання заяви не зупиняє виконання рішень на час розгляду справи в суді чи господарському суді, якщо ними не винесено рішення про припинення дії вказаних актів.

Система органів Антимонопольного комітету України

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення. Один з державних уповноважених Антимонопольного комітету України за посадою є також головою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;
перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;
у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;
у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод;
залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;
залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою;
проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;
вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;
надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;
звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;
надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом;
здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Використана література:

1. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 року №2132 // Закони України.-Т.З.-К., 1996.- С.47-55.

2. Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 29 листопада 1993 року, №3659//Закони України.-Т.6.-К., 1996.-С.114-125.

3. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 року, № 236 //Закони України.-Т. 10.-К., 1996.- С.303-311.

4. Демиденко В.В., Шемякін О.М. Право України.-К.: Правові джерела, 1994

5. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право, К.:- Вентурі, 1996.

6. Шавкун В.І. Правові основи підприємницької діяльності.-К.: Правові джерела, 1997.

Дата публікації: 21.09.2010