Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням
1. Загальні положення про державне регулювання інвестиційної діяльності
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.
Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.
При цьому можуть створюватися пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища та здоров'я.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням усіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності.
Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими та місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.
Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:
Рішення щодо республіканських державних інвестицій приймаються на основі прогнозів економічного та соціального розвитку республіки, схем розвитку та розміщення продуктивних сил, цільових науково-технічних і комплексних програм, техніко-економічних обґрунтувань, що визначають доцільність цих інвестицій.
Проекти цільових комплексних республіканських програм розробляються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України з участю заінтересованих державних органів і громадських організацій та подаються Кабінетом Міністрів України на затвердження Верховній Раді України у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки.
Верховна Рада України затверджує у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів республіканського бюджету.
Однією із форм реалізації республіканських державних інвестицій є республіканське державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві.
Державне замовлення розміщується, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств та організацій.
Прийняття в експлуатацію об'єктів республіканського державного замовлення провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Обов'язковій державній експертизі у повному обсязі підлягають інвестиційні програми та проекти будівництва,
що здійснюються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, Інвестиційні програми та проекти будівництва, що здійснюються за рахунок інших джерел фінансування, підлягають експертизі згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність".
Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва виконується комплексно спеціалізованою державною організацією, яка утворюється і діє у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі необхідності експертиза окремих інвестиційних проектів і програм може здійснюватись експертними комісіями, створюваними Верховною Радою України.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради народних депутатів у межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, в тому числі шляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об'єктів, використання природних ресурсів суб'єктами інвестиційної діяльності.
Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами та тарифами.
Вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, .установ та організацій.
2. Зміст, принципи та функції державного управління інвестиційною діяльністю в Україні
В Україні порядок державного управління інвестиційною діяльністю визначається у Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України № 384 від 1 червня 1995 року.
Державне управління інвестиційною діяльністю можна визначити як підзаконну, юридично-владну виконавчу та розпорядчу діяльність відповідних органів виконавчої влади по здійсненню покладених на них функцій управління, необхідних у процесі управління економічним розвитком країни.
Принципом взагалі називають керівну ідею, основне правило поведінки. Щодо принципів управління інвестиційною діяльністю, то це об'єктивні закономірності правильної організації та здійснення державою функцій управління, направлених на забезпечення ефективного залучення та використання інвестицій.
За змістом принципи державного управління інвестиційною діяльністю можна розділити на соціально-політичні, організаційні та спеціальні. Оскільки соціально-політичним та організаційим принципам приділена достатня увага в навчальній літературі з адміністративного права та теорії управління, і вони властиві для всіх сфер управління, зупинимося на виділенні спеціальних принципів, що характерні для державного управління інвестиційною діяльністю.
Державне управління інвестиційною діяльністю повинно базуватися на таких спеціальних принципах, як:
Зміст державного управління економікою визначається характером функцій, які реалізуються у процесі цієї діяльності. Функція - слово латинського походження, що означає «діяльність». Будь-яка управлінська діяльність є діяльністю по реалізації різноманітних за змістом, призначенням, об'ємом функцій управління. Функції управління необхідно розглядати як дії, види, напрямки діяльності суб'єкта управління по відношенню до об'єкта, функція - це частина діяльності з управління, що характеризує його зміст.
Під функціями державного управління необхідно розуміти об'єктивно обумовлені дії, складову частину виконавчо-розпорядчої діяльності органів виконавчої влади (їх посадових осіб), що здійснюються від імені держави з метою реалізації її завдань в економічній, соціально-культурній та в адміністративно-політичній сферах суспільного життя.
У процесі управлінської діяльності здійснюються різноманітні за своїм змістом та призначенням функції, які можна об'єднати у три групи: загальні, спеціальні та допоміжні.
До загальних функцій управління відносяться: інформаційна, керівна, прогнозування, планування, організація, координація, контроль.
Інформаційна - одна із функцій, яка дає можливість мати уяву про характер і стан об'єкта управління, своєчасно приймати необхідні рішення по досягненню поставлених цілей управління. У звязку з цим ні один управляючий орган не може здійснювати діяльність по управлінню, не маючи відповідної інформації. Дана функція передбачає збір, фіксацію, обробку, аналіз інформації та передачу її іншим органам.
У процесі виконання цієї функції при здійсненні державного управління інвестиційною діяльністю є необхідним створення реєстрів інвестиційних проектів, інформаційних банків даних про обсяг, види, форми та об'єкти інвестування. Необхідно мати банки даних з інформацією про потенційних інвесторів та про тих, хто вже здійснює інвестиційну діяльність, про проміжні результати здійснення інвестиційних проектів.
Прогнозування має велике значення при визначенні можливих наслідків іноземного інвестування в країні взагалі й інвестування на рівні окремих галузей, територій, підприємств.
Планування знаходиться в тісному взаємозв'язку з прогнозуванням, а в ряді випадків переплітається з ним і є, за своєю сутністю, формою його вираження. Як функція, планування знаходить своє вираження в актах державних органів, в яких відображаються кількісні та якісні планові показники розвитку економічних процесів на певний період.
Необхідно відзначити, що така функція як планування в процесі державного управління інвестиційною діяльністю може здійснюватися при визначенні об'ємів залучення іноземних інвестицій за певний період часу, встановленні переліку пріоритетних сфер та об'єктів іноземного інвестування, визначенні об'ємів інвестування в конкретні галузі економіки, інші об'єкти інвестування та встановленні інших параметрів інвестування.
Організація - функція, за допомогою якої створюється, формується система, що управляє та система, якою управляють. Цю функцію можна розглядати в двох аспектах: по-перше, як діяльність по побудові та вдосконаленню структури якої-небудь системи та, по-друге, як діяльність по проведенню в життя управлінських рішень в рамках функціонування визначеної та достатньо стабільної системи. Завдяки цій функції, створюються, ліквідуються та реорганізуються суб'єкти державного управління інвестиційною діяльністю, встановлюються та реалізуються їх функції, права та обов'язки, визначається їх структура і т. д.
Керівництво характеризується як функція, за допомогою якої направляється діяльність, поведінка об'єкта управління з метою досягнення запланованих результатів. Через керівництво здійснюється безпосередній зв'язок між суб'єктом і об'єктом управління.
Координація - це функція, що дозволяє узгоджувати дії різних органів, підприємств та організацій при досягненні будь-яких спільних цілей, наприклад, по залученню та використанню іноземних інвестицій в Україні.
Контроль - одна із загальних функцій управління інвестиційною діяльністю. За його допомогою визначається ступінь відповідності процесу функціонування об'єктів інвестування прийнятим управлінським рішенням, виявляються результати впливу органів державного управління на процес інвестування та відхилень від управлінських рішень у цій галузі.
Проаналізувавши спеціальні функції державного управління інвестиційною діяльністю, їх можна умовно поділити на дві групи: функції по залученню інвестицій та функції по використанню інвестицій.
Серед функцій по залученню інвестицій можна виділити:
Виходячи з аналізу змісту положень та статутів про відповідні органи державної влади та інші установи, практики їх діяльності, можна визначити, що зазначені функції відносяться до компетенції Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції.
До функцій по використанню інвестицій можна віднести:
Відповідний аналіз показує, що виконання вказаних функцій, в тій чи іншій мірі, покладено на Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України.
Спеціальними функціями державного управління інвестиційною діяльністю, які втілюють в собі таку загальну функцію управління, як інформаційна, є:
Важливими є функції контролю за ефективністю використання інвестицій, за виконанням суб'єктами інвестиційної діяльності вимог законодавства України та зобов'язань за міжнародними договорами, які відносяться до компетенції Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України та інших органів виконавчої влади (а також правоохоронних органів).
3. Система та правовий статус органів державного управління інвестиційною діяльністю в Україні
Суб'єктами державного управління інвестиційною діяльністю виступають, перш за все, органи виконавчої влади, які є складовою частиною державного апарату. Їм властиві всі риси, що характерні для будь-якого державного органу. Одночасно вони мають і відмінності, що спричинені сутністю та особливостями державного управління інвестиційною діяльністю.
Органи виконавчої влади, до функцій яких відноситься управління іноземними інвестиціями, поділяються на органи загальної, функціональної (міжгалузевої) та галузевої компетенції.
Органами державного управління загальної компетенції, до функцій яких відноситься управління інвестиційною діяльністю є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Загальні функції державного управління виконує і Президент України як глава держави. У встановлених законом рамках вони здійснюють керівництво іншими управлінськими органами (функціональної та галузевої компетенції), їх компетенція набагато ширша від компетенції певних органів державного управління.
Президент України, виконуючи покладені на нього функції, до яких входять і функції по управлінню економікою (в тому числі і з управління інвестиційною діяльністю):
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який несе відповідальність перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Кон-ституцєю України. У своїй діяльності він керується Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, Програмою діяльності Уряду України, схваленою Верховною Радою України.
Роботою Кабінету Міністрів України керує Прем'єр-міністр. Він спрямовує її на виконання Програми діяльності Уряду України, схваленої Верховною Радою України.
В межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України, поряд з іншим:
Правовий статус місцевих державних адміністрацій визначається Положеннями про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію, затвердженими Указом Президента України від 21 серпня 1995 р. № 760/95.
В межах повноважень, які їм делеговані центральною виконавчою владою, місцеві державні адміністрації також беруть участь у державному управлінні інвестиційною діяльністю (наприклад, це розробка програм соціально-економічного розвитку відповідних територій та подання їх на схвалення до відповідних органів державної влади, внесення пропозицій щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон, сприяння у створенні підприємств з іноземними інвестиціями, здійснення управління інвестиційною діяльністю, в тому числі і за участю іноземних інвесторів, внесення до відповідних органів пропозицій щодо залучення іноземних інвестицій до економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, обов'язкова реєстрація іноземних інвестицій, їх облік, проведення, на місцевому рівні, переговорів з потенціальними іноземними інвесторами, врахування частки іноземних інвестицій при складанні місцевих бюджетів тощо).
Місцеві державні адміністрації мають відігравати важливу роль у розробці державних інвестиційних програм розвитку регіонів та окремих територій. Це визначається тим, що саме вони мають оперативну інформацію щодо соціально-економічних потреб регіонів і, у зв'язку з цим, можуть повніше сформулювати їх потреби у залученні інвестицій.
Ведучи мову про правовий статус міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади України, необхідно зазначити, що вони здійснюють керівництво дорученими сферами управління, несуть відповідальність за їх розвиток, у межах своєї компетенції видають акти управління, організують і контролюють їх виконання.
Специфікою державного управління інвестиційною діяльністю в Україні є те, що функції по його здійсненню розподілені між декількома центральними органами виконавчої влади як функціональної, так і галузевої компетенції. Це обумовлено міжгалузевим характером даного об'єкту державного управління.
Органи функціональної (міжгалузевої) компетенції, до функцій яких відноситься управління інвестиційною діяльністю, виконуючи закріплені за ними завдання, приймають рішення і вживають заходів, обов'язкових для всіх галузевих органів управління. Таким чином вони мають повноваження надвідомчого (міжгалузевого) характеру. Органами функціональної (міжгалузевої) компетенції, до завдань яких на сьогодні в тій чи іншій мірі входить управління інвестиційною діяльністю, є Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство закордонних справ України, Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції, Фонд державного майна України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України.
Названі міністерства видають на основі і на виконання чинного законодавства накази, організують та контролюють їх виконання.
Даючи загальну характеристику органів виконавчої влади галузевої компетенції необхідно зазначити, що їх завданням є керівництво окремими галузями економіки - промисловістю, сільським господарством, транспортом та ін. Оскільки державне управління інвестиційною діяльністю в Україні, в силу специфіки об'єкту управління, відноситься до компетенції ряду функціональних органів виконавчої влади, то в структурі галузевих органів можуть створюватися лише певні підрозділи, які можуть займатися координацією інвестиційної діяльності в конкретних галузях економіки України.
Аналізуючи практику державного управління інвестиційною діяльністю в Україні, необхідно відмітити негативний вплив на інвестиційний клімат в Україні того, що за останні роки система державного управління інвестиційною діяльністю в Україні неодноразово піддягала зміні. Так, у вересні 1993 року Постановою Кабінету Міністрів України «Про створення Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій» від 2 вересня 1993 p. № 695 - 93 на базі Національного центру реалізації міжнародної технічної допомоги було утворено Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій. Положення про Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій було затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1994 p. № 16.
Зазначене Агентство було центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України, мало статус міністерства. Агентство повинно було реалізувати державну політику в галузі міжнародного співробітництва та інвестицій, сприяти прискоренню інтеграції України у світову економіку та здійснювати координацію цих процесів з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку економіки України.
До основних завдань Агентства відносилися формування спільно із відповідними органами державної виконавчої влади ефективної системи співробітництва з міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав (донорами, інвесторами та кредиторами); сприяння залученню і раціональному спрямуванню зовнішніх фінансових та технічних ресурсів на здійснення економічної реформи, структурна перебудова та розвиток економіки України; координація діяльності у цій сфері.
Агентство, відповідно до покладених на нього завдань, виконувало наступні функції:
Згідно із Розпорядженням Президента України «Про заходи щодо координації роботи органів державної виконавчої влади з міжнародними фінансовими організаціями у питаннях економічного співробітництва» від 7 лютого 1995 р., на базі Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій було створено Агентство координації міжнародної технічної допомоги, положення про яке було затверджене Указом Президента України від 26 червня 1995 р. № 488/95. Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. № 719/95 було створено Українську державну кредитно-інвестиційну компанію, Статут якої було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 1995 р. № 973.
Українська державна кредитно-інвестиційна компанія була створена з метою залучення внутрішніх і зовнішніх кредитних ресурсів та інвестицій у пріоритетні галузі економіки України та забезпечення реалізації державної політики у цій сфері, сприяння врегулюванню проблеми зовнішньої заборгованості. Основними завданнями компанії визначені такі, як:
Предметом діяльності компанії є:
Таким чином питання координації міжнародного співробітництва України у галузі іноземного інвестування, отримання іноземних кредитів та технічної допомоги розподілялися відповідно між Агентством координації міжнародної технічної допомоги та Українською державною кредитно-інвестиційною компанією.
2 липня 1996 p. було видано Указ Президента України за № 493 про утворення Національного агентства України з реконструкції та розвитку. Положення про нього було затверджене Указом Президента України від ЗО серпня 1996 p. № 771. Зазначеними Указами передбачено, що завданням згаданого агентства має бути участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними та регіональними організаціями, в тому числі кредитно-фінансовими установами іноземних держав, їх угрупувань з метою залучення кредитів, грантів, міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, іноземних інвестицій та здійснення контролю за ефективністю їх використання. При цьому Національне агентство України з реконструкції та розвитку має статус міністерства і є правонаступником Агентства з координації міжнародної технічної допомоги яке було ліквідовано.
Указом Президента України від 10 серпня 1998 p. № 866 зазначене Національне агентство України з реконструкції та розвитку було перейменовано в Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції. Положення про Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції в новій редакції було затверджене Указом Президента України від 23 квітня 1998 р. № 357/98. Відповідно до цього положення Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
Національне агентство здійснює міжвідомчу координацію з питань міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями, організаціями, у тому числі кредитно-фінансовими установами, іноземних держав, їх угруповань з метою залучення кредитів, грантів, міжнародної технічної допомоги, іноземних інвестицій, здійснює контроль за ефективністю використання залучених зовнішніх ресурсів, відповідно до наданих йому повноважень координує діяльність органів виконавчої влади і суб'єктів господарювання у цій сфері.
Основними завданнями Національного агентства є:
Національне агентство відповідно до покладених на нього завдань:
Національне агентство має право:
Національне агентство у межах своїх повноважень на основі та на виконання законів, інших нормативно-правових актів видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Національне агентство має статус міністерства, його очолює Голова Національного агентства, який за посадою є міністром. Голову Національного агентства призначає Президент України.
Аналіз завдань та функцій агентства показує, що, по суті, створено орган державної виконавчої влади подібний тому, яким було Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій. Це свідчить про те, що у державному регулюванні всіх видів зовнішніх надходжень до економіки України (іноземних інвестицій, іноземних кредитів, іноземної технічної допомоги) знову прийшли до того, що вже було напрацьовано раніше, а саме - до об'єднання функцій державного управління в зазначених напрямках в рамках одного міністерства.
Причини таких змін багато в чому не мають об'єктивного, закономірного характеру та викликані загальною невизначеністю щодо державного управління економікою та інвестиційною діяльністю зокрема. Це все свідчить, що необхідно швидше налагодити цю сферу державного управління, для того, щоб стабілізувати інвестиційний клімат в країні.
4. Форми і методи державного управління інвестиційною діяльністю
Державне управління інвестиційною діяльністю розглядається як складова частина державного управління економікою країни. Звідси можна зробити висновок про те, що форми і методи державного управління інвестиційною діяльністю можна розбити на дві великі групи:
форми і методи державного управління економікою країни, що властиві, в тому числі, і для державного управління інвестиційною діяльністю та форми і методи державного управління, що мають свою специфіку і стосуються лише державного управління інвестиційною діяльністю, як одного із важливих напрямів державного управління економікою.
Форма державного управління інвестиційною діяльністю - це юридичне впорядкована діяльність конкретних суб'єктів управління по здійсненню певних дій, необхідних для успішної реалізації закріплених за ними функцій управління інвестиційною діяльністю. Організаційно-правові форми державного управління закріплені прямо в компетенції органу управління чи витікають із неї.
Найбільш типовою класифікацією організаційно-правових форм управлінської діяльності є поділ їх на правові та неправові.
Правові форми державного управління інвестиційною діяльністю пов'язані з встановленням та застосуванням норм права, а їх використання викликає певні юридичні наслідки. До правових форм державного управління відносять видання нормативних та індивідуальних актів управління.
До неправових форм державного управління інвестиційною діяльністю відносять діяльність по здійсненню організаційних та матеріально-технічних дій, направлених на впорядкування інвестиційного процесу. Відомо, що при здійсненні функцій управління не завжди виникає необхідність видання нормативних та індивідуальних актів управління. Ряд питань вирішується в організаційному порядку шляхом інструктування, проведення зборів, нарад, семінарів, контролю, інформацій, розробки та підготовки різноманітних заходів і т. п.
Передбачені в Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 p. №384 форми реалізації державної інвестиційної політики можна поділити на дві групи.
До першої групи можна віднести форми проведення структурної перебудови економіки та залучення інвестицій шляхом сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку через залучення інвестицій на основі випуску цінних паперів під конкретні проекти для широкого залучення коштів підприємств та населення, залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних інвестиційних, пенсійних, страхових та інших фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик, використання кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій, використання капіталу, що має повернутися в Україну в результаті забезпечення економічної стабілізації та створення відповідної законодавчої бази, проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання тощо.
До другої групи відносяться заходи, спрямовані на розвиток та захист внутрішнього інвестиційного ринку та прав інвесторів.
При використанні різних форм державної управлінської діяльності застосовуються певні методи управління.
Методом державного управління інвестиційною діяльністю є юридичне виражений спосіб впливу органів управління на об'єкт управління, суспільні відносини, що виникають у процесі державного управління інвестиційною діяльністю.
За основу класифікації методів державного управління беруться різні ознаки. Враховуючи те, що предметом нашого розгляду є сфера державного управління інвестиційною діяльністю, як складова частина управління економікою, зупинимося на класифікації методів стосовно сфери управління економікою, що поділяються на три групи: організаційні (що виражаються у здійсненні певних управлінських дій по відношенню до об'єктів управління, не пов'язаних із вирішенням того чи іншого питання); адміністративні (що виражаються у прийнятті рішень, обов'язкових для об'єктів управління); економічні (що виражаються у впливі порядку управління на економічний стан об'єктів управління).
Зупиняючись на характеристиці адміністративних та економічних методів управління іноземними інвестиціями, насамперед слід відзначити, що вони, у процесі управління економікою, тісно взаємопов'язані між собою.
Адміністративні методи є методами владних приписів, в яких практично реалізуються належні органам виконавчої влади повноваження державно-владного характеру. Вони об'єктивно необхідні для управління і тому будь-яке зменшення їх ролі у механізмі державного впливу на економіку не може бути визнане обгрунтованим. До ознак, що відрізняють адміністративні методи від інших, відносять:
• прямий вплив на об'єкт управління за допомогою встановлення його прав та обов'язків, індивідуалізованих команд управління;
• односторонній вибір органом управління способу виконання завдання чи конкретного варіанту поведінки, однозначне вирішення відповідної ситуації, що має обов'язкову силу для виконавця;
• безумовну обов'язковість розпоряджень та вказівок, невиконання яких може потягти за собою відповідальність.
За допомогою адміністративних методів здійснюється централізоване керівництво процесом інвестування. При чому, об'єктом управління в цьому випадку можуть виступати як безпосередньо інвестори, так і інші суб'єкти інвестиційних відносин (в тому числі і органи виконавчої влади).
До групи економічних методів управління відносять систему економічних засобів, пов¢язаних із застосуванням в умовах існування товарно-грошових відносин таких економічних важелів, як економічні інтереси, матеріальне стимулювання, використаннясистеми цін, фінансування виробництва, надання податкових, митних, торгових та інших пільг інвесторам та інше. До ознак, що характеризують економічні методи, відносять:
Серед методів, що використовуються у процесі діяльності по здійсненню державного управління інвестиційною діяльністю, важливе місце займають методи опрацювання управлінських рішень та пов'язані із ними методи їх прийняття, а саме: організаційні (системні), соціальні, природничо-технічні.
Багатогранність процесу інвестування, а отже, складність врахування всі моментів, що можуть впливати на правильність управлінського рішення в цій сфері, вимагають вдаватись до особливого методу управління іноземними інвестиціями - експерименту. Предметом експерименту є експериментальне застосування методу управління, а також способи і форми регулювання інвестиційних відносин. Метод застосування експерименту в сфері державного управління інвестиційною діяльністю використовується при створенні в Україні спеціальних (вільних) економічних зон.
Все більшого поширення в державному управлінні іноземними інвестиціями на сьогодні набуває застосування математичних, кібернетичних методів, впровадження електронно-обчислювальної техніки. За своїм змістом, природою ці методи відносяться до класу природничо-технічних.
Дата публікації: 07.09.2010