Соціально-економічний розвиток України в XVI – І пол. XVII ст. Реферат

У рефераті подано відомості про соціально-економічний розвиток України в XVI – І пол. XVII ст.

У другій пол. XVI – першій пол. XVII ст., незважаючи на роз'єднаність різних частин України і тяжкий іноземний гніт, на українських землях зростали продуктивні сили в сільському господарстві, розвивалося ремесло, зароджувалося мануфактурне виробництво, поглиблювався поділ праці між містом і селом, розширювалися товарно-грошові відносини, посилювалася експлуатація селянських мас.

Доцільно звернути увагу на такі особливості розвитку:

а) ремесел і промислів:

• збільшувалася кількість ремісників і ремісничих спеціальностей як у містах, так і в селах;
• найбільшого розвитку вони досягли у Східній Галичині і на Волині;
• у Руському воєводстві діяли соляні промисли;
• при шляхетських маєтках, фільварках засновувалися різноманітні промислові підприємства з переробки сільгосппродуктів та корисних копалин;
• в містах створювалися підприємства, в яких поряд з кріпаками працювали вільнонаймані робітники;
• поступово з простого товарного виробництва виростали мануфактури (ливарні, гути, папірні та ін.).

б) міст:

• розвиток ремесла й товарного обігу призвів до збільшення кількості міського населення;
• зростали старі міста, виникали нові (у 40 роки XVII ст. в Україні існувало близько 1000 міст і містечок);
• серед міського населення дедалі більше посилилося соціальне розшарування;
• ряд міст мали Магдебурзьке право.

в) сільського господарства:

• зростав попит на хліб та інші сільгосппродукти;
• шляхтичі зміцнювали свої власні господарства – фільварки;
• виросла кількість малоземельних і безземельних селян – 35%, з половинним наділом – 40%;
• завершився процес прикріплення селян до землі, перетворення їх на власність феодала (кріпосне право було остаточно юридично оформлено в 1588 р.);
• магнати й шляхтичі захоплювали південні й східні українські землі, засновували фільварки і намагалися закріпачити місцеве населення.

Література

1. Аркас М. Історія України-Русі. – Одеса: 2008. – С. 128 – 145.
2. Бойко О. Д. Історія України: Посібник. – К.: Вид. центр "Академія", 2009. – С. 105 – 147.
3. Борисенко В. Й. Курс української історії. – К.: Либідь, 2007. – С. 108 – 162.
4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К.: Наук. думка, 2008. – С. 146 – 223.
5. Історія України. Нове бачення: У 2 т. / За ред. В. А. Смолія. – К.: Україна, 2009. – Т. 1. – С. 139 – 151.
6. Історія України в особах (Редкол.: Войцехівська І. та ін.). – К.: Україна, 2009. – 479 с.
7. Політична історія України: Посібник / За ред. В. І. Танцюри. – К.: Вид. центр "Академія", 2008. – С. 81 – 99.
8. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. – К.: Либідь, 2007. –Т. 1. – С. 345 – 435.
9. Семененко В. И., Радченко А. А. История Украины. – Харьков: Торсинг, 2008. – С. 106 – 128.

Дата публікації: 21.11.2012