Українське пенсійне забезпечення. Реферат

Розвиток та реформування пенсійної системи відбуваються під впливом тих трансформаційних перетворень, які притаманні всій системі суспільних відносин нашої держави. Проте невирішеність деяких вагомих питань і загострення проблем у цій сфері - значною мірою є відбитком у якому перебуває економіка та політична система нашої країни

Відсутність науково обґрунтованої ти дослідженої на прикладах концепції реформування пенсійного забезпечення не дає змоги негайно вирішити ці проблеми, які уповільнюють процес реформування пенсійної системи і зумовлюють збереження старих, не адекватним сучасним умовам принципам солідарної пенсійної системи країни.

Прийнятий "Закон про пенсійне забезпечення" та "Закон про недержавне пенсійне забезпечення", які були орієнтовані на розв'язання поточних проблем у цій сфері не змогли створити пенсійну систему, яка б відповідала вимогам пенсіонерів. Сьогодні підходи щодо вирішення проблем у цій галузі враховують розвиток економіки у майбутньому.

Основна увага приділяється проблемі поєднання та узгодженості пенсійної та податкової систем. Це питання стало актуальним ще тому, що за новою концепцією розвитку України передбачається багато численне створення робочих місць. А за нашим законодавством сплатою пенсійних внесків дуже обтяжені роботодавці, що призводить до нелегальних виплат робітникам - "виплат заробітних плат у конвертах".

З огляду на це, необхідно ліквідувати диспропорцію сплати пенсійних внесків робітником та роботодавцем та забезпечити принцип паритетності у цьому питанні, як це є у високорозвинених країнах світу (табл. 1).

Таблиця 1. Сплата внесків до пенсійного фонду робітником і роботодавцем в країнах світу.

Країна	Тариф внесків на пенсійне страхування (у відсотках)
	Робітник	Роботодавець	Разом
Австрія	10,25	12,55	22,80
Австралія	0	0	(із бюджету)
Бельгія	7,8	8,86	16,36
Велика Британія	11	12,8	23,8
Греція	6,67	13,33	20
Ісландія	4	8,5	12,5
Італія	8,89	21,81	30,7
Канада	3,5	3,5	7
Люксембург	8	8	16
Німеччина	9,75	9,75	19,5
Польща	16,26	16,26	32,52
США	6,2	6,2	12,4
Туреччина	9	11-13	20
Франція	6,55	8,2	14,75
Чеська Республіка	7	21	28
Швейцарія	4,9	4,9	9,8
Японія	8,7	8,7	17,4

 

Користуючись іноземним досвідом слід також ввести зміни в оподаткуванні, які б заохочували робітників та роботодавців до накопичення та інвестування пенсійних заощаджень, які б в свою чергу слугували новими потужними вливаннями в економіку країни. До таких змін належать:

• Зниження ставки оподаткування доходів фізичних осіб, що сприятиме підвищенню доходів населення та їх легалізації і збільшенню пенсійних внесків.
• Звільнення від оподаткування частину доходів фізичних та юридичних осіб, яка спрямовується в накопичувальну пенсійну систему.
• Розроблення правового та економічного механізму залучення доходів, одержаних від легалізації та податкової амністії до пенсійних фондів.

Наступний крок реформування повинен полягати у збільшенні віку виходу на пенсію, адже цей показник у світі значно вищий. Проводити цей крок реформування в пенсійній системі необхідно поступово. Спираючись на думку експертів у 2 етапи - для жінок необхідно підняти вік виходу на пенсію з 55 років до 58 а згодом до 62 років, а чоловікам з 60 до 62 і потім до 64 років.

Ситуацію у реформуванні пенсійної системи ускладнив "Закон України про пенсійне забезпечення", який вступив в дію від 1.01. 2004 року. За цим законом та за поправками, які згодом були внесені до цього закону передбачено, що розмір пенсії залежить від тривалості страхового стажу, середньої заробітної плати та індивідуального коефіцієнту заробітку. На прикладі людей які, мають однаковий страховий стаж -37 років але різний коефіцієнт заробітку у першому випадку - 1,5 а в іншому 0,5 обрахуємо розмір пенсії для них. Для першого випадку:

• 1,5*306*0,37=169,83 (грн.).
• 169,83* (37-20) /100=28,87 (грн.).
• 350+28,87=378,87 (грн.).

Для другого випадку розмір пенсії становитиме:

• 168,30* (37-20) /100=28,61 (грн.).
• 350+28,61=378,61 (грн.).

Як бачимо різниця у зарплаті у 3 рази призвела до збільшення пенсій на 0,26 грн. Висновок з цих розрахунків лише один - доручити експертам реформувати пенсійну систему професійним а не пропагандистським шляхом, як це було зроблено у 2003-2005 роках.

Стверджувати, що зміна структури пенсійного законодавства суттєво поліпшила добробут пенсіонерів не можна, оскільки наприкінці 2004 року відбулося погіршення соціально-економічної ситуації. Проте якщо порівнювати з 2003 роком добробут пенсіонерів зріс.

Усвідомлюючи значимість соціального захисту пенсіонерів у нашій країні було впроваджено якісно новий рівень пенсійного забезпечення - недержавне пенсійне забезпечення але необхідно зробити дуже важливі зміни, щоб це реформування принесло бажані результати. Для цього важливою умовою функціонування накопичувальної пенсійної системи повинно стати створення інфраструктури та механізмів ефективного інвестування пенсійних коштів, надійного їх захисту від ризиків втрати та знецінення. Для цього необхідно впровадити у дію такі процеси:

• Виконувати правила інвестування пенсійних коштів, які мінімізують ризик і гарантують дохід.
• Відпрацювати на прикладах програму розвитку ринку середньо і довгострокових боргових зобов'язань як одного з важливих інструментів інвестування пенсійних коштів та механізми гарантування виконання державою своїх боргових зобов'язань.
• Сприяти розвитку ринку іпотечних фінансових інструментів, становленню інвестиційних фондів, вкладенню в них пенсійних коштів і наступному використанню при кредитуванні будівництва та придбанні житла.
• Забезпечити виконання механізмів взаємодії учасників пенсійних фондів, банків, небанківських установ, що їх обслуговують.
• Забезпечити та розробити механізми участі пенсійних фондів в управлінні емітентами акцій, в які вкладені пенсійні активи та інвестування пенсійних коштів в іноземні фінансові проекти.
• Забезпечити фінансову стабільність установ, які приймають пенсійні внески.

Ці процеси дадуть змогу створити ефективну систему інвестування пенсійних коштів в розвиток економіки. А також сприятиме фінансовому зміцненню накопичувальної пенсійної системи і забезпеченню її стійкості з поступовим зближенням співвідношення між середніми розмірами пенсій і заробітної плати до 70%. Будуть усунуті чинники соціальної несправедливості перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь пільгових категорій.

Таким чином подальше реформування пенсійної системи в Україні має спрямовуватися на теоретично і практично обґрунтоване дослідження цієї сфери.

При вирішенні цієї задачі слід спиратися на ступінь задоволення потреб пенсіонерів з врахуванням показника темпів зростання економіки, витрат пенсійного фонду на їх забезпечення. Реформування пенсійної системи в складних і суперечливих умовах трансформування повинне враховувати вплив фінансових ризиків.

Література

1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від9.07. 03 №1058-4 // Відомості Верховної Ради України. -2003. -№49-51.

2. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9.07. 03 №1057-4// Відомості Верховної Ради. -2003. -№47-48.

3. Брус С. І., Яковенко С. М. Проблеми та перспективи впровадження
недержавного пенсійного забезпечення в Україні // Наукові праці НДФІ 3-4 (26-27), 2004/-С. 189-196.

4. Кузнєцова Р. П., Шитік Н. В. Законодавчо-нормативна база як основа
розрахунків у моделі соціального бюджету // Соціальний захист. -2001. -№4. -С. 57-62.

5. Мельник О. М. Реформування пенсійного забезпечення в Україні // Фінанси України. -2002. -№4. -С. 32-38.

6. Мортиков В. Пенсійне забезпечення і зайнятість// Економіка України. -2000. -№2. -С. 63-66.

Дата публікації: 20.04.2011