Фінансовий контроль: теоретико-організаційні аспекти. Реферат

Призначення фінансового контролю, що випливає з головної його мети, полягає у сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи, покликаний реалізувати інтереси і права держави, державних установ та інших економічних суб’єктів

Місце та роль контролю в загально-управлінському процесі характеризує його специфічне призначення як діяльності, що забезпечує структуру державного управління вивіреною інформацією про стан, напрями та результати управлінської діяльності. Саме через контроль можна отримати інформацію про те, наскільки правильно діє дана система та як вона досягає поставленої перед нею мети.

Як елемент фінансового механізму, фінансовий контроль за допомогою фінансових методів та важелів забезпечує процес суспільного відтворення, здійснення розподільчих і перерозподільчих процесів, формування доходів суб’єктів господарювання і фондів грошових коштів, "яка виражається в організації, плануванні та стимулюванні використання фінансових ресурсів" [2, 70].

Призначення фінансового контролю, що випливає з головної його мети, полягає у сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи, покликаний реалізувати інтереси і права держави, державних установ та інших економічних суб’єктів.

Важливість державного фінансового контролю в економіці країни зумовлена його місцем та роллю в усіх сферах суспільного відтворення: контроль займає центральне місце в системі фінансового адміністрування та супроводжує процес руху грошових коштів і є засобом зв’язку між фінансовим плануванням та фінансовим обліком, здійснює функцію фінансового аналізу та регулювання. На наш погляд, призначення та роль фінансового контролю полягає в наступному:

• за допомогою фінансового контролю оптимізуються процеси розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП);
• фінансовий контроль дає можливість нагромадити інформацію про рух фінансових ресурсів на рівні суб’єктів господарювання, адміністративно-територіальних формувань і держави; інформацію про раціональне, економне і цільове використання фінансових ресурсів; стан фінансової дисципліни;
• фінансовий контроль забезпечує ефективне функціонування фінансової системи країни та її ланок та ін.

Частина опублікованих за радянський період праць втратила свою актуальність, проте аналіз і узагальнення попередньо накопиченого досвіду та великих надбань сприяли розвитку й обґрунтуванню нових методологічних засад системи державного фінансового контролю.

Суттєвим недоліком у розвитку теорії фінансового контролю є відсутність єдиної класифікації за рахунок нерозробленої ознаки науковості побудови класифікаційних моделей контролю. У літературі з досліджуваної проблематики існує чимало класифікацій контролю за різними ознаками, проте більшість з них не витримали випробовування часом. Так, С. Бобир класифікував фінансовий контроль за часом здійснення, застосовуваних форм і методів, сфери і об’єктів контролю[1,25-26].

В. Шевчук [4, 64] обґрунтував доцільність запровадження нового підходу до побудови класифікаційних моделей контролю на базі властивій йому поліморфності, С. Юрій розглядає фінансовий контроль як економічний процес, що включає такі елементи: суб’єкт контролю, об’єкт контролю, предмет контролю, принципи контролю, методи контролю, техніку контролю, власне сам процес контролю, прийняття рішень за результатами контролю[5, 170].

В наш час стало прийнято розрізняти фінансовий контроль за видами, що залежать від різних класифікаційних ознак:

• характеру зв’язку контролюючої та контрольованої організації, сфери компетенції, відношення до гілок державної влади, об’єкта, суб’єкта;
• характеру заходів, обов’язковості, часу здійснення контрольних дій;
• характеру визначеності вимог, основи для проведення, сфери діяльності, спрямованості на аспекти державних фінансових потоків, відношення суб’єктів контролю до його здійснення, порядку здійснення, рівня конкретизації, широти об’єкта, черговості, періодичності, місця проведення, методичних прийомів, рівня автоматизації, витрат на здійснення[4, 71-72].

На наш погляд класифікація фінансового контролю може мати наступний вигляд.

Розрізняють певні види фінансового контролю, які класифікуються на:

1. державний: зовнішній та внутрішній:

• загальнодержавний,
• відомчий: внутрівідомчий, внутрігосподарський

2. недержавний (аудит): зовнішній:

• обов’язковий,
• необов’язковий, внутрішній;

3. громадський.

На наш погляд слід розрізняти такі форми державного фінансового контролю:

• за функціональною ознакою: моніторинг, внутрішній аудит: централізований, децентралізований, інспектування: централізоване, децентралізоване;
• за періодичністю: попередній, подальший.

На сучасному етапі реформування економіки України фінансовий контроль, на наш погляд, зосереджений на виконанні таких завдань:

• забезпечення дотримання діючого законодавства та нормативних актів;
• забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед державним та місцевими бюджетами;
• виявлення достовірності і повноти мобілізації коштів до бюджетної системи і позабюджетних фондів;
• перевірка обігу коштів бюджетних і позабюджетних фондів у банках та інших кредитних установах;
• сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів;
• виявлення резервів зростання фінансових ресурсів;
• перевірка стану і ефективності використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів підприємств;
• забезпечення стабільної фінансової і насамперед бюджетної безпеки держави.

Література

1. Бобир С. І. Контроль и ревизия хозяйственной деятельности промышленных предприятий. – М.:Высшая школа, 1975. – 392с.
2. Ковальчук С. В., Форкун І. В. Фінанси. Навч. посібник. – Львів: "Новий світ -2000", 2006. – 568 с.
3. Симоненко В. К. Регіони України (проблеми розвитку). - К.: Наук. Думка, 1997. - 263 с.
4. Шевчук В. О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології): Монографія. – К.: Київський державний торговельно-економічний університет, 1999. – 371с.
5. Юрій С. І., Стоян В. І., Мац М. Й. Казначейська система: Підручник – Тернопіль, 2002. – 590с.

Дата публікації: 17.04.2011