Соціального забезпечення: організаційно-правові форми і види. Реферат

Соціальне забезпечення визначається як система державних і суспільних заходів із матеріального забезпечення громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших установлених законодавством випадках

У ст. 46 Конституції України зазначено: "Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості".

В цій же статті визначається мінімальний рівень такого забезпечення: "Пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом".

У систему соціального забезпечення в широкому розумінні цього поняття входить і державне соціальне страхування робітників і службовців, яке здійснюється зі спеціальних фондів, що створюються з внесків підприємств і установ.

Соціальний захист військовослужбовців, осіб, які мають особливі заслуги перед країною, працівників науки, письменників, композиторів, трудівників образотворчого мистецтва і деяких інших категорій, а також членів їхніх сімей здійснюється з бюджетних асигнувань відповідних міністерств І відомств та їхніми органами на місцях.

Поряд із державними формами соціального захисту існує соціальний захист коштом громадських організацій.

Види соціального захисту різноманітні, але головними з них є пенсії та допомоги. Важливе місце в системі заходів із соціального захисту посідає трудове влаштування осіб, які частково втратили працездатність, та пов'язане з ним виробниче навчання і перекваліфікація в професійних школах і навчальних майстернях. Інваліди війни і праці, а також престарілі, які потребують догляду та не мають родичів, за їх бажанням поміщуються в інтернати та будинки інвалідів на повне державне забезпечення; для інвалідів дітей організовано спеціальні дитячі будинки.

До інших видів соціального захисту відносять: надання путівок на санаторно-курортне лікування, протезування, забезпечення колясками та автомобілями для інвалідів, допомогу з вагітності й пологів, за народження дитини, багатодітним та одиноким матерям і малозабезпеченим сім'ям, в яких є діти, і т. ін.

Соціальний захист є складовою соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватися державою за ринкових умов відповідно до засад соціальної політики. До таких гарантій належать:

гарантування кожному працюючому громадянину мінімального рівня заробітної плати, її індексації згідно з прожитковим мінімумом;
задоволення освітньо – культурних потреб та належного рівня охорони здоров’я з метою всебічного розвитку особистості;
захист купівельної спроможності малозабезпечених громадянин;
вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо.

Забезпечення цих гарантій можливе за умови комплексного використання різних методів і важелів, зокрема, реалізації конституційних прав громадян на працю і допомогу з безробіття, за провадження оплати праці не нижче мінімального рівня, індексації зарплати в умовах зростання цін та прожиткового мінімуму, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим сім’ям та сім’ям, які мають дітей, матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Отже, зміст соціальних гарантій у цілому і соціального захисту населення зокрема є методом забезпечення збоку держави задоволення необхідних потреб громадян на рівні соціально визначених норм. Форми і методи соціального захисту населення повинні забезпечити кожного громадянина життєво необхідними потребами не нижче прожиткового мінімуму. Особливістю соціального захисту є його адресна спрямованість, тобто соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам і в таких обсягах, яких вони потребують.

Обсяг коштів, які спрямовуються на соціальний захист населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом ВВП та науково-обґрунтованим оптимальним обсягом фонду споживання. Здійснюючи соціальні виплати, держава дотримується визначених параметрів. І тому за умов економічної кризи не здатна забезпечити соціальний захист населення на належному рівні.

Основними джерелами фінансування соціального забезпечення і соціального захисту населення є соціальні та благодійні, а також бюджетні фонди.

Усі цільові фонди поділяються на дві групи. Першу становлять постійні (соціальні) фонди, створення яких пов’язане з виділенням окремих функцій держави. Так, в частині реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У зв’язку з цим окремо створюються спеціальні фонди з метою гарантованого забезпечення цих видатків.

Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються за конкретною необхідністю і після вирішення проблеми закриваються.

Особливу роль у забезпеченні соціального захисту населення відіграють соціальні фонди, за рахунок яких здійснюються виплати більшості соціально незахищеним категоріям населення. До таких фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонд соціального захисту інвалідів та інші.

Окремі цільові фонди згідно з чинним законодавством включаються до державного бюджету України, а деякі функціонують самостійно. За допомогою коштів соціальних фондів оплачуються соціальні видатки понад суми, передбачені у бюджетах усіх рівнів. Вони є додатковим джерелом соціального захисту населення.

Порядок формування і використання коштів позабюджетних соціальних фондів визначається відповідними положеннями.

Видатки бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення включають:

виплати пенсій та допомоги (кошти, що передаються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу та їхнім сім’ям);
пільги ветеранам війни та праці (установка телефонів учасникам Великої Вітчизняної війни; пільги ветеранам та інвалідам війни);
допомогу сім’ям з дітьми (допомога на дітей віком до 16 років; допомога з догляду за дитиною-інвалідом; допомога з догляду за дитиною непрацюючим матерям; тимчасові допомоги на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів; грошова допомога матерям (батькам), зайнятих доглядом трьох дітей віком до 16 років; перерахування до Пенсійного фонду допомоги з догляду за дітьми віком від 1,5 до 3 років);
інші види соціальної допомоги (цільова грошова виплата на проживання громадян з мінімальними доходами; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; виплата компенсацій реабілітованим; грошова допомога біженцям; додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг; виплати компенсацій на медикаменти; допомога на прожиток малозабезпеченим громадянам, програма протезування; кошти на виплати регресивних позовів для шахтарів; кошти на забезпечення побутовим вугіллям окремих категорій населення;інші випадки);
пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;
видатки на дитячі заклади-інтернати (будинки-інтернати для малолітніх інвалідів);
видатки на притулки для неповнолітніх;
видатки на програми соціального захисту неповнолітніх (відшкодування витрат на шкільні їдальні;інші програми соціального захисту неповнолітніх);
видатки на будинки-інтернати для престарілих і інвалідів;
кошти бюджету, що передаються до фонду України соціального захисту інвалідів;
видатки на молодіжні програми (утримання центрів соціальних служб для молоді; програми і заходи центрів служб для молоді; програми і заходи державних органів у справах сім’ї та молоді; програми і заходи державних органів у справах жінок; утримання клубів підлітків за місцем проживання;інші видатки);
видатки на інші заклади та заходи в галузі соціальної політики (заходи, пов’язані з поверненням кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; видатки на утримання додаткової мережі соціально-культурних закладів та на виплату компенсацій, пов’язаних з поверненням депортованих німців до інших регіонів України; навчання та трудове влаштування інвалідів; утримання територіальних центрів і відділень соціальної допомоги на дому; утримання пунктів тимчасового розміщення біженців; пенсії та допомоги, що передаються на фінансування з бюджету; пільги, що надаються населенню (крім ветеранів війни та праці) з оплати житлово-комунальних послуг і природного газу; утримання будинків-інтернатів агропромислового комплексу; фінансова підтримка громадянських організацій інвалідів і ветеранів, служб технічного нагляду за будівництвом та капітальним ремонтом; централізовані бухгалтерії; центри з нарахування та виплати пенсій; капітальні вкладення для реконструкції соціального забезпечення).

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таке право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Конституція України передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основними видами соціального забезпечення є:

пенсійне забезпечення;
соціальне страхування;
допомога сім'ям з дітьми;
інші види соціальної допомоги;
утримання установ соціального забезпечення;
інші види.

Обсяг коштів, які спрямовуються на соціальне забезпечення населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом ВВП та науково-обґрунтованим оптимальним обсягом фонду споживання.

Здійснюючи соціальні виплати, держава дотримується визначених параметрів. І тому за умов економічної кризи не здатна повністю соціально забезпечити населення на належному рівні.

Збільшити видатки на соціальні потреби населення можна тільки за умови зростання обсягу ВВП. Однак держава повинна, насамперед, створювати умови для працездатних громадян, що сприятиме зменшенню кількості людей, які потребують економічної підтримки.

Основними джерелами фінансування соціального забезпечення населення є соціальні та благодійні, а також бюджетні фонди.

Особливу роль у соціальному забезпеченні населення відіграють такі соціальні фонди: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та інші.

Видатки бюджетів на соціальне забезпечення включають:

виплату пенсій та допомоги (кошти, що передаються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу і їх сім'ям);
допомогу сім'ям з дітьми (допомога на дітей віком до 16 років; допомога з догляду за дитиною-інвалідом; допомога з догляду за дитиною непрацюючим матерям; допомога на дітей одиноким матерям; тимчасові допомоги на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів; грошова допомога матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох дітей віком до 16 років; перерахування до Пенсійного фонду допомоги з догляду за дітьми віком від 1,5 до 3 років);
інші види соціальної допомоги (цільова грошова виплата на проживання громадян з мінімальними доходами; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; виплата компенсацій реабілітованим; грошова допомога біженцям; додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг; виплата компенсацій на медикаменти; допомога на прожиток малозабезпеченим громадянам, програма протезування; утримання стаціонарів при протезуванні; кошти на виплату регресивних позовів для шахтарів; кошти на забезпечення побутовим вугіллям окремих категорій населення: інші видатки);
пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;
видатки на дитячі заклади-інтернати (будинки-інтернати для малолітніх інвалідів);
видатки на притулки для неповнолітніх;
видатки на будинки-інтернати для престарілих і інвалідів;
видатки на молодіжні програми (утримання центрів соціальних служб для молоді; програми і заходи центрів соціальних служб для молоді; програми і заходи державних органів у справах сім'ї та молоді; програми і заходи державних органів у справах жінок; утримання клубів підлітків за місцем проживання; інші видатки);
видатки на інші заклади та заходи в галузі соціальної політики (заходи, пов'язані з поверненням кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; видатки на утримання додаткової мережі соціально-культурних закладів та на виплату компенсацій, пов'язаних з поверненням депортованих німців до інших регіонів України; навчання та трудове влаштування інвалідів; утримання територіальних центрів і відділень соціальної допомоги на дому; утримання пунктів тимчасового розміщення біженців; пенсії та допомоги, що передаються на фінансування з бюджету; пільги, що надаються населенню (крім ветеранів війни та праці) з оплати житлово-комунальних послуг і природного газу; утримання будинків-інтернатів агропромислового комплексу; фінансова підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, служб технічного нагляду за будівництвом та капітальним ремонтом; централізовані бухгалтерії; центри з нарахування та виплати пенсій; капітальні вкладення для реконструкції установ соціального забезпечення).

Видатки на соціальне забезпечення фінансуються з усіх бюджетів. Питома вага цих видатків значна. Так, наприклад, у державному бюджеті України їхня частка становить майже 9%.

У зв'язку з прийняттям законодавчих документів, спрямованих на підвищення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму очікується збільшення видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення населення.

Дата публікації: 11.04.2011