Іноземні інвестори: система гарантій, правовий режим. Реферат

Система гарантій для іноземних інвесторів. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон

Система гарантій для іноземних інвесторів

Залучення іноземних інвестицій в національну економіку неможливо досягти без встановлення державою системи гарантій для іноземних інвесторів. Законом України "Про режим іноземного інвестування" (статті 8–12) та п. 5 Постанови Верховної гади України про введення цього Закону в дію передбачені такі гарантії:

• гарантії у разі зміни законодавства: якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту інвестицій, зазначені в Законі України "Про режим іноземного інвестування", то протягом 10 років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в згаданому законі) до іноземки інвестицій, що були фактично здійснені та зареєстровані до набрання чинності зазначеним Законом, застосовуються державні гарантії, встановлені чинним на той час законодавством;
• гарантії щодо примусових вилучень: встановлена заборона націоналізації іноземних інвестицій, а також їх реквізиції (за винятком випадків реквізиції для здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха аварій, епідемій, епізоотій, що проводиться на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України, і повинна супроводжуватися швидкою, негайною і ефективною компенсацією іноземному інвестору завданих йому збитків – на основі поточних ринкових цін та/або обґрунтованої оцінки, підтвердженою аудитором або аудиторською фірмою);
• гарантії щодо незаконних дій державних органів та їхніх посадових осіб, які передбачають право іноземних інвесторів на оскарження таких дій, а також на компенсацію та відшкодування збитків, завданих іноземним інвесторам внаслідок дій, бездіяльності чи неналежного виконання державними органами України чи їхніми посадовими особами передбачених законом обов'язків щодо іноземного інвестора чи підприємства з іноземними інвестиціями;
• гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності, що полягають у закріпленні за іноземним інвестором права на повернення не пізніше 6 місяців з дня припинення інвестиційної діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України;
• гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій: іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій відповідно до порядку, визначеному Національним банком України.

Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон

У спеціальних (вільних) економічних зонах регулювання іноземних інвестицій може мати свою специфіку, що встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Однак правовий режим іноземних інвестицій, що запроваджується у таких зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України "Про режим іноземного інвестування".

Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон (дані – ВЕЗ) регулюється:

• Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р., який визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також основні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими Радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та іншими органами;
• постановою Кабінету Міністрів України "Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні" від 14 березня 1994 р. № 167;
• законами (а протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України це можуть бути Укази Президента України, що видаються ним згідно з п. 4 Розділу XV Конституції України) про створення окремих вільних зон, що визначають статус і територію спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється (наприклад, Указ Президента України "Про спеціальну економічну зону "Славутич" від 18 червня 1998 р. № 657, Указ Президента України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області 1998 р.;
• постановою Уряду України, що видаються на підставі законів або указів про створення спеціальних (вільних) економічних зон.

Спеціальна (вільна) економічна зона – це частина території України, на якій встановлюються та діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування та дії законодавства України. В спеціальних (вільних) економічних зонах створюються сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови банківсько-кредитної системи, система кредитування та страхування, умови окремих видів платежів і система державного інвестування. При цьому сприятливі умови господарської діяльності запроваджуються не лише для національних, а й іноземних юридичних і фізичних осіб.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення іноземних інвестицій та сприяння їм активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ' ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов розрізняють такі види ВЕЗ:

Зовнішньоторговельні зони – частина території держави, на якій товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита та митних зборів або з її відстроченням. Метою створення цих ВЕЗ є активізація зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання та перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Зовнішньоторговельні зони можуть створюватися у таких організаційних формах: вільні порти ("порто-франко"), вільні митні зони (зони франко), митні склади.

Комплексні виробничі зони – частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Такі зони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких – розвиток імпортозамінних виробництв.

Науково-технічні зони – ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового та виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим "провадженням результатів наукових розробок у виробництво. Такі зони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів – технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів.

Туристсько-рекреаційні зони – ВЕЗ, що створюються в регіонах, з багатим природним, рекреаційним та історико-культурним потенціалом, з метою ефективного його використання і збереження а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Банківсько-страхові (офшорні) зони – це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських і страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським і страховим установам, що були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту частину їх підприємницької діяльності, що здійснюється за межами України.

Зони прикордонної торгівлі – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону та торгівлі.

Крім вищезазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, що поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

Класифікувати ВЕЗ можна й за іншими ознаками. Так, за критерієм відкритості розрізняють ВЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямовується на тісну взаємодію з позазональною економікою країни), та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком); залежно від місцезнаходження розрізняють зовнішні ВЕЗ (розміщені на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Крім спеціальних (вільних) економічних зон, розрізняють території України, на яких запроваджується на певний термін спеціальний режим інвестиційної діяльності, що передбачає надання податкових і митних пільг для суб'єктів підприємницької діяльності (в т. ч. іноземних інвесторів), які уклали договір з місцевими державними адміністраціями щодо реалізації інвестиційного проекту. Так, Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області" від 24 грудня 1998 р. у цій області було запроваджено строком на 15 років спеціальний режим інвестиційної діяльності, який передбачає:

• звільнення не більш як на 5 років від обкладення ввізним митом і податком на додану вартість під час ввезення в Україну устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) для реалізації інвестиційного проекту;
• звільнення на 2 роки від оподаткування прибутку новоствореного, в тому числі в процесі реструктуризації, підприємства, інвестиція в яке е еквівалентною не менш як 250 тис. доларів США, а також прибутку діючого підприємства, одержаного від інвестування в його реконструкцію або в його модернізацію, якщо така інвестиція дорівнює не менш як 250 тис. доларів США; з третього по п'ятий рік прибуток такого підприємства оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування;
• звільнення на 2 роки новостворених підприємств від сплати збору до Державного інноваційного фонду;
• невключення до валового доходу підприємства з метою оподаткування одержаної згідно з інвестиційним проектом суми інвестиції у вигляді коштів, матеріальних цінностей та нематеріальних активів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджено згідно з законами (процедурами) держави інвестора чи міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої Державної адміністрації. В такому ж порядку відбуваються зміни статусу та території ВЕЗ.

Закон встановлює певні вимоги до документів про створення ВЕЗ щодо їх складу та змісту. Ці документи повинні містити:

• а) рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення спеціальної (вільної) економічної зони (у разі створення ВЕЗ за їхньою ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих Рад народних депутатів і місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення ВЕЗ за ініціативою Президента України чи Кабінету Міністрів України);
• б) проект положення про її статус і систему управління, офіційну назву ВЕЗ;
• в) точний опис кордонів ВЕЗ і карту її території;
• г) техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування ВЕЗ, в якому визначаються: мета, функціональне призначення та галузева спрямованість її діяльності; етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення; ступінь розвитку виробничої й соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємств та можливості їхнього розвитку в майбутньому; вихідний рівень розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов створення ВЕЗ; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі створення та розвитку ВЕЗ; обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму;
• д) проект Закону про створення конкретної ВЕЗ.

Управління ВЕЗ має певну специфіку, яка проявляється в тому, що:

• а) структура, функції та повноваження органів управління ВЕЗ визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на території спеціальної (вільної) економічної зони;
• б) місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації здійснюють свої повноваження на території ВЕЗ з урахуванням специфіки її статусу, визначеної законом про її створення;
• в) державне регулювання діяльності спеціальної (вільної) економічної зони здійснюють органи державної виконавчої влади України до компетенції яких входить контроль за додержанням вимог законодавства України на території, де створено ВЕЗ, керуючись при цьому чинним законодавством України та законодавчим актом про конкретну спеціальну (вільну) економічну зону;
• г) орган господарського розвитку і управління та суб'єкти економічної діяльності ВЕЗ є самостійними у здійсненні своєї діяльності стосовно органів державного управління України, за винятками, передбаченими законодавчими актами України.

Специфіка управління ВЕЗ полягає також у тому, що органами управління таких зон незалежно від їх типу є:

• місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень;
• орган господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності. Функції цього органу може бути покладено на одного з суб'єктів економічної діяльності ВЕЗ.

Місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації, на території яких розташована ВЕЗ, здійснюють свої повноваження на території зони у повному обсязі, якщо законодавчими актами про створення спеціальних (вільних) економічних зон не передбачено інше. Крім того, до сфери повноважень місцевих Рад народних депутатів і місцевої державної адміністрації належить:

• внесення пропозицій щодо змін у статусі ВЕЗ в порядку, встановленому чинним законодавством;
• вирішення разом з органами державної виконавчої влади, суб'єктами економічної діяльності та профспілковими організаціями спеціальної (вільної) економічної зони питань, пов'язаних зі специфікою правового та фінансового забезпечення, соціального захисту громадян України, які проживають на території зазначеної зони;
• укладання з органом господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони генеральної угоди про передачу в її користування земельних Ділянок, об'єктів інфраструктури, розташованих на Цій території, та природних ресурсів.

Місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації, на території яких розташована ВЕЗ, можуть мати своїх представників у керівництві органу господарського розвитку і управління ВЕЗ.

Функції та повноваження органу господарського розвитку і управління БЕЗ визначаються законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони.

До компетенції органу господарського розвитку і управління ВЕЗ належать:

• забезпечення загальних умов її функціонування;
• визначення її перспективних напрямів розвитку;
• експлуатація та будівництво мереж транспорту, зв'язку, енергопостачання та інших об'єктів виробничої інфраструктури, що використовуються для загальних потреб;
• розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партнерами за межами ВЕЗ;
• організація міжнародних торгів з метою розміщення на території ВЕЗ нових виробництв;
• упорядкування та надання суб'єктам господарської діяльності ВЕЗ у користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури та передача їм у користування природних ресурсів;
• видача дозволів (ліцензій) суб'єктам господарської діяльності ВЕЗ на будівництво нових господарських об'єктів, реєстрація суб'єктів економічної діяльності та інвестицій, здійснюваних у ВЕЗ.

Виконавчим директором органу господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони може бути як громадянин України, так і громадянин іншої країни, який працює за строковим контрактом.

Орган управління спеціальної (вільної) економічної зони створюється відповідно до постанови Уряду України, яка видається на підставі Закону України чи Указу її Президента про створення відповідної ВЕЗ. Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо створення спеціальної економічної зони "Славутич" від 18 січня 1999 р. № 64 створено державне підприємство "Адміністрація спеціальної економічної зони "Славутич" та затверджено його статут.

Це орган управління спеціальною економічною зоною "Славутич", що створюється на період до 2010 року відповідно до Указу Президента України "Про спеціальну економічну зону "Славутич2 від 18 червня 1998 р- № 657, в межах одноіменного міста Київської області. Контроль за діяльністю Адміністрації ВЕЗ "Славутич" покладено на спостережну раду, затверджену постановою Уряду.

На всі суб'єкти та об'єкти економічної діяльності ВЕЗ поширюється система державних гарантій щодо захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції.

Суб'єкти ВЕЗ самостійно визначають своїх контрагентів за договорами. На них не може покладатися обов'язок укладати державні контракти (виконувати державне замовлення) на реалізацію продукції власного виробництва.

ВЕЗ є тимчасовими утвореннями. ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено Верховною Радою України, або з моменту прийняття відповідного закону про її ліквідацію, якщо вона ліквідується до закінчення строку, на який її було створено.

У разі ліквідації ВЕЗ держава відповідно до законодавства України гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів ВЕЗ.

Спори, що виникають у зв'язку з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони між органом господарського розвитку і управління, суб'єктами економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони та ліквідаційною комісією, підлягають розгляду в судових або арбітражних органах України, а спори за участю іноземного суб'єкта економічної діяльності, що діє в цій зоні, – в судових та арбітражних органах за погодженням сторін, в тому числі за кордоном.

Дата публікації: 02.04.2011