Інвестування в статутні фонди акціонерних товариств: державне регулювання. Реферат

Акціонерна форма інвестиційної діяльності зазнає державного регулювання як і будь-яка інша форма інвестування

Державне регулювання порядку створення, функціонування і припинення діяльності акціонерних товариств має свої особливості. Насамперед це стосується ступеня такого регулювання. Він є більш значним порівняно з іншими організаційно-правовими формами підприємницької діяльності. Це зумовлено:

а) значною вагою акціонерних товариств в економічному житті (в цій організаційно-правовій формі функціонує більшість великих і середніх підприємств у країнах ринкової і перехідної економік, в т. ч української економіки);
б) тим фактором, що діяльність АТ зачіпає інтереси значних верств населення – споживачів, найманих працівників, кредиторів, облігаціонерів, а також численних акціонерів, більша частина яких (дрібні акціонери) не має реальної можливості впливати на прийняття рішень в АТ;
в) акумулюванням цими товариствами великих капіталів за рахунок залучення коштів численних інвесторів – акціонерів і (меншою мірою) облігаціонерів;
г) відокремлення в АТ капіталу власності від капіталу функції, що означає здійснення управління справами АТ не всіма власниками акцій, а переважно професіоналами-менеджерами, з яких формується виконавчий орган товариства часто-густо на засадах трудового договору (контракту);
д) тяжінням АТ до монополізму;
е) наявність у АТ статусу інституціонального емітента цінних паперів.

В Україні державне регулювання підприємницької діяльності здійснюється: на законодавчому рівні – Верховною Радою України, яка приймає нормативні акти вищої юридичної сили, що визначають правовий режим власності, правові засади та гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; (ст. 92 Конст. України)

Президентом України в межах його компетенції (зокрема, шляхом прийняття указів економічного характеру з неврегульованих законами питань у порядку, передбаченому Перехідними положеннями Конституції);

Кабінетом Міністрів України у встановлених ст. 116 Конституції межах, міністерствами та відомствами згідно з наданою їм компетенцією Державне регулювання ринку цінних паперів, одним із основних учасників якого є акціонерні товариства як емітенти цінних паперів (насамперед акцій), покладено на підпорядковану Президенту України і підзвітну Верховній Раді України Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (далі ДКЦПФР), яка діє згідно із Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р. і Указом Президента України від 14 лютого 199/ р. № 142/97, яким було затверджене Положення про ДКЦПФР, а координацію діяльності усіх державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів здійснює Координаційна рада.

Крім основних функцій (формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних; здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; сприяння розвитку ринку цінних паперів; узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення ДКЦПФР:

встановлює вимоги щодо випуску (емісії) і бігу цінних паперів та їх похідних, інформації про випуск та розміщення цінних паперів, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск;
встановлює стандарти випуску (емісії) цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу, та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск;
видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України;
здійснює реєстрацію випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;
встановлює вимоги та умови відкритого продажу (розміщення) цінних паперів на території України;
встановлює порядок і видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює Ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства про цінні папери;
встановлює порядок складання звітності учасників ринку цінних паперів відповідно до чинного законодавства України;
роз'яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери (що має забезпечити оперативність і уніфікованість усунення суперечностей та невідповідностей в діючих нормативних актах;
приймає акти законодавства у формі рішень Комісії, які не підлягають державній реєстрації (що є виключенням із загального нормативних актів, встановлених Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств і відомств та інших органів державної виконавчої влади" від 3 жовтня 1992р. № 493/92, затвердженим на його підставі Кабінетом Міністрів України відповідним Положенням
Указом Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів") від 27 червня 1996 р. № 468/963 та ін.

Виконуючи покладені на неї завдання та функції ДКЦПФР користується досить значними правами наданими їй відповідно до ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в України", в т. ч.:

робити висновки про віднесення цінних паперів до того чи іншого виду, визначеного чинним законодавством;
встановлювати обов'язкові нормативи достатності власних коштів та інші показники і вимоги, що обмежують ризики від операцій з цінними паперами в ході здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, інших видів професійної діяльності на ринку цінних паперів (за винятком банківських операцій);
виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію спеціальних дозволів (ліцензій), виданих ДКЦПФР, анульовувати дію таких дозволів (ліцензій) у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів ДКЦПФР;
зупиняти всі операції щодо банківських рахунків відповідної юридичної особи до виконання або скасування в судовому порядку рішення про накладення штрафу, у разі виявлення ознак правопорушення у вигляді випуску в обіг або розміщення не зареєстрованих відповідно до чинного законодавства цінних паперів або діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії);
здійснювати контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних перів, та її відповідністю встановленим стандартам;
проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності емітентів, осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та само регулятивних організацій;
надсилати емітентам та іншим учасникам ринку цінних паперів, обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства;
надсилати матеріали до правоохоронних органів стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, якщо до компетенції комісії не входить накладення адміністративних стягнень за відповідні правопорушення;
надсилати матеріали до органів Антимонопольного комітету України у разі виявлення порушень антимонопольного законодавства;
накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їхніх співробітників; при цьому можливість застосування санкцій закон пов’язує з випадками порушення законодавства, а також захистом прав інвесторів, серед яких значна питома вага належить акціонерам.

Виконання ДКЦПФР важливих функцій щодо регулювання ринку цінних паперів в Україні пов'язане з покладенням на акціонерні товариства обов’язків щодо:

виконання рішень і розпоряджень ДКЦПФР, приймаються в межах її компетенції і стосуються акціонерних товариств (пункти 10, 13 Закон "Про державне регулювання ринку цінних папері в Україні");
не перешкоджати представникам ДКЦПФР у здійсненні ними (самостійно або разом з представниками інших відповідних органів) перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності АТ (п. 9 того ж Закону, ст. 17 Закону "Про господарські товариства");
обов'язкової попередньої реєстрації в ДКЦПФР випуску акцій і облігацій (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу");
подання до ДКЦПФР інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу (призначені для розміщення серед заздалегідь невизначеного кола осіб (ч. 2 ст. 22 того ж Закону);
інформувати (протягом двох днів) ДКЦПФР та фондову біржу (з відповідною публікацією в офіційній газеті фондової біржі) про зміни, що відбулися в його (АТ) господарській діяльності та впливають на вартість цінних паперів або розміру доходу від них (ст. 25 того ж Закону);
у разі здійснення АТ як виключної діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів отримати на це дозвіл в ДКЦПФР (ст. 27 того ж Закону);
отримати дозвіл на реєстрацію власників іменних акцій, що випускаються АТ, якщо останнє бажає здійснювати таку реєстрацію, а кількість його акціонерів не перевищує встановленої ДКЦПФР межі – 500 осіб1;
доручити ведення реєстру власників іменних акцій і облігацій АТ реєстратору, якщо кількість акціонерів перевищує зазначену цифру (межу) і укласти з реєстратором відповідний договір, умови якого затверджуються загальними зборами акціонерів;
випускати цінні папери відповідно до вимог, Умовлених ДКЦПФР (ст. 27 Закону України "Про господарські товариства" в редакції Закону від 23 грудня 1997 р.);
дотримуватися не лише вимог Закону "Про господарські товариства", але й порядку, встановленому ДКЦПФР (ч. 2 ст. 38 того ж Закону) у разі збільшення статутного фонду товариства;
опублікувати в органах преси Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і офіційному виданні фондової біржі зареєстровану у ДКЦПФР інформацію про випуск таких акцій (облігацій) не менш як за 10 днів до початку передплати на акції і облігації, що пропонуються для відкритого продажу;
розміщувати акції та облігації, що пропонуються для відкритого продажу (здійснювати на них передплату), не раніше як через 30 днів після опублікування оголошення про їхній випуск;
у разі виникнення будь-яких змін в інформації про випуск акцій та облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, опублікувати інформацію про зміни, що сталися, до закінчення 30-денного строку з дня опублікування інформації4;
не менше одного разу на рік інформувати громадськість про своє фінансово-господарське становище та результати діяльності у формі річного звіту шляхом опублікування останнього не пізніше у місяців року, наступного за звітним з обов'язковим його надсиланням держателям іменних акцій та реєструвальному органу (ДКЦПФР);
протягом двох днів надіслати фондовій біржі і реєструвальному органу (ДКЦПФР), а також опублікувати в офіційній газеті фондової біржі інформацію про зміни, що відбулися в його (АТ) господарській діяльності і впливають на вартість акцій;
забезпечити перевірку річного балансу та довідки про фінансовий стан аудиторською фірмою. (аудитором);
допускати представників ДКЦПФР для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, якщо до початку реєстрації про це письмово був повідомлений виконавчий орган товариства (ч. 4 ст. 41 Закону "Про господарські товариства")

Як уже зазначалося, однією з негативних рис акціонерних товариств є їхнє тяжіння до монополізму, що також зумовлює необхідність регулювання державою цілої низки питань, пов'язаних зі створенням, функціонуванням і припиненням діяльності цих товариств. Державна політика в сфері обмеження монополізму в підприємницькій діяльності здійснюється уповноваженими на це органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю, серед яких особливе становище займають антимонопольні органи в особі Антимонопольного комітету України, його регіональних відділень.

Накладені законом обмеження в сфери антимонопольного регулювання стосуються як самих АТ, так і їх засновників і акціонерів. Товариства зобов'язані:

на вимогу антимонопольних органів в особі державних уповноважених, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України подавати документи, письмові та усні пояснення, іншу інформацію з обмеженим доступом, необхідну для здійснення ними передбачених законодавством завдань;
виконувати рішення Антимонопольного комітету України або його територіального відділення про примусовий поділ АТ протягом визначеного у рішенні строку (який, однак, не може бути меншим 6 місяців), якщо таке товариство у встановленому порядку визнане монополістом і з організаційних, територіальних і технологічних міркувань такий поділ можливий.

Товариства зобов'язані отримати згоду Антимонопольного комітету на:

а) створення господарських об'єднань і вступу до них;
б) ліквідації АТ (за наявності умов, що в статутному фонді такого товариства частка державної власності перевищує 50 відсотків, якщо вартість його активів або обсяг реалізації товарів за підсумками останнього фінансового року перевищує суму еквіваленту 600 тис. доларів США у валюті України (далі – сума грошового еквівалента), чи АТ є монополістом, у статутному фонді якого частка державної власності перевищує 50 відсотків);
в) реорганізації таких товариств у формі злиття чи приєднання, якщо хоч одне з них займає монопольне становище на певному товарному ринку або сумарна вартість їх активів і сумарний обсяг реалізації їх товарів за підсумками останнього фінансового року перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює о млн. доларів США, і при цьому не менш як у двох таких суб'єктів господарювання вартість активів або обсяг реалізації товарів перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 600 тис. доларів США;
г) придбання чи набуття будь-яким способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), що забезпечують їх власникові (володільцю) досягнення чи перевищення 10, 25, 50 відсотків голосів у вищому органі управління Іншого господарюючого суб'єкта, якщо сумарна вартість придбання перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 600 тис. доларів США за офіційним курсом, що діє на день подання заяви про намір придбання часток (акцій, паїв}, а також придбання зазначених часток (акцій, паїв) монопольного утворення незалежно від сумарної вартості придбання;
д) придбання активів майна у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи їх структурних підрозділів, оренда цілісних майнових комплексів чи їх структурних підрозділів, якщо сумарна вартість такого майна перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 600 тис. доларів США за офіційним валютним курсом, що діє на день подання заяви до Анти монопольного комітету України;
е) поглинання іншого господарюючого суб'єкта (тобто придбання його контрольного пакета акцій) в процесі приватизації.

Акціонерне товариство також зобов'язане в особі органу (особи), що прийняв відповідне рішення, повідомити Антимонопольний комітет або його орган про призначення (обрання) однієї особи на одну з перелічених нижче посад, а саме – керівника, заступника керівника, головного бухгалтера, члена спостережної ради чи виконавчого, контролюючого органу водночас у двох або більше конкуруючих між собою суб'єктів господарювання (АТ), якщо сумарна вартість активів цих суб'єктів за останній фінансовий рік перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 6 млн. доларів США.

На засновників АТ покладається обов'язок отримати згоду Антимонопольного комітету чи його органів у разі створення АТ, якщо:

засновників не менше двох, а сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів, робіт, послуг (далі – товари) засновників за підсумками останнього фінансового року становить суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн. доларів США за офіційним валютним курсом, який діяв на кінець останнього фінансового року, і при цьому не менш як у двох засновників вартість активів або обсяг реалізації товарів перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 600 тис. доларів США у кожного;
засновників не менше двох, а загальна частка засновників на певному товарному ринку перевищує 35 відсотків;
частка акціонерного товариства, що створюється, за відомо перевищуватиме на певному товарному ринку 35 відсотків;
створення холдингової компанії в процесі корпоратизації чи приватизації5 (у цьому випадку засновники мають також погодити з антимонопольними органами проекти установчих документів і планів розміщення акцій холдингової компанії).

На засновників ВАТ також покладаються обов'язки щодо:

реєстрації інформації про випуск акцій;
опублікування цієї інформації у відповідних органах преси; • здійснення державної реєстрації товариства (цей обов'язок покладається також і на засновників
бути власниками щонайменше 25 відсотків акцій товариства протягом двох років з моменту державної реєстрації останнього.

Антимонопольним законодавством на акціонерів покладаються також певні обов'язки, що мають попередити монополізацію товарних ринків і забезпечити можливість здійснення контролю з боку антимонопольних органів за станом цих ринків.

Це стосується випадків придбання безпосередньо або опосередковано, одноразово або за декілька разів акцій, що забезпечує її власникові (володільцеві) досягнення чи перевищення 10, 25, 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного господарюючого суб'єкта, якщо сумарна вартість придбання перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 600 тис. доларів СІЛА, що діє на день подання заяви про намір придбання акцій, а також придбання зазначених пакетів акцій монопольного утворення незалежно від сумарної вартості придбання.

При цьому у разі придбання акцій на аукціоні, фондовій біржі тощо на зазначених умовах, акціонер зобов'язаний у місячний термін з моменту придбання пакета акцій згаданих розмірів повідомити про це Антимонопольний комітет України або його орган. Таким чином, інвестування в акціонерне товариство має свої переваги і недоліки, які інвестор повинен враховувати при обранні форми інвестування.

Відносна легкість створення капіталу за рахунок коштів не лише засновників, але й передплатників акцій ВАТ, легкість вступу та виходу з АТ (для цього досить відповідно придбати або здійснити відчуження акцій); можливість встановлення контролю над останнім у разі володіння контрольним пакетом акцій, а з іншого боку – необов'язковість персональної участі у товаристві (що нерідко влаштовує дрібних акціонерів-інвесторів), обмеженість ризику за результати фінансово-господарської діяльності товариства сплаченими за акції коштами тощо, поєднується з численними обмеженнями, що встановлюються державою з метою захисту суспільних інтересів, серед яких чи не найважливішими є забезпечення публічності діяльності ВАТ та контроль з боку анти монопольних органів за придбанням у передбачених законом випадках значних за розмірами пакетів акцій цих товариств, реорганізацією та ліквідацією останніх.

Дата публікації: 02.04.2011