Інвестиційне законодавство: поняття, система та види норм. Реферат

Поняття та система інвестиційного законодавства. Поняття та види інвестиційно-правових норм

Поняття та система інвестиційного законодавства

Інвестиційна діяльність як різновид господарської діяльності має свою нормативну основу – інвестиційне законодавство.

Інвестиційне законодавство – це сукупність нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини – щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяльності і щодо керівництва такою діяльністю.

Як законодавчий інститут інвестиційне законодавство є підсистемою (підгалуззю) господарського законодавства. Йому притаманні риси, характерні як для законодавства взагалі, так і для господарського законодавства зокрема:

• розгалуженість і велика кількість нормативних актів. Об'єктивні причини цього – складність відносин у сфері інвестиційної діяльності, динамізм самої діяльності та її правового регулювання; суб'єктивні причини – недостатня увага до оптимізації інвестиційного законодавства з боку держави та численні експерименти в сфері інвестиційної діяльності, кожний з яких має своє правове забезпечення;
• наявність в системі інвестиційного законодавства значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії: відомчих (зокрема, виданих функціональним відомством – Державним комітетом у справах містобудування, архітектури та житлової політики України (Держбудом України) і локальних (установчих та внутрішніх документів суб'єктів інвестиційної діяльності, укладених між ними інвестиційних договорів, в т. ч. договорів підряду на виконання проектно-вишукувальних, будівельних і пов'язаних з ними робіт, договорів на постачання будівельних матеріалів і устаткування, договорів лізингу тощо);
• відсутність інвестиційного кодексу – роль кодифікаційного нормативного акту відіграє Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р., що є стрижнем інвестиційного законодавства;
• присутність нормативних актів СРСР, які застосовуються відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 р. (наприклад, Правила про договори підряду на капітальне будівництво, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 26 грудня 1987 р. № 15502) та ін.;
• присутність дореформених нормативних актів, що значною частиною суперечать основним засадам правового регулювання в умовах запровадження ринкових відносин в економіку України (наприклад, гл. 29 Цивільного кодексу, згадані Правила про договори підряду на капітальне будівництво та ін.).

Система інвестиційного законодавства – це розташування масиву інвестиційно-правових норм із урахуванням зв'язків і залежностей між ними.

Як підгалузь господарського права інвестиційне право базується на господарському законодавстві, до системи якого входять нормативні акти загальної сфери дії, що регулюють господарську діяльність (вт. ч. пов'язану з інвестуванням) і функціонування її суб'єктів незалежно від видів і сфер цієї діяльності, а саме: Конституція України, кодекси: Цивільний, Господарський процесуальний, Земельний та ін., закони України: "Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про оренду державного та комунального майна", "Про страхування", "Про поставки продукції для державних потреб", "Про приватизацію державного майна", Закон СРСР 1988 р. "Про кооперацію в СРСР", укази Президента України: "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" від 11 травня 1994 р "Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади" від 12 березня 1996 р., декрети Кабінету Міністрів України: "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15 грудня 1992 р., "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 р., постанови Кабінету Міністрів України: "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" від 25 травня 1998р. № 740, "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності" від 3 липня 1998 р. № 1020 та інші, відомчі нормативні акти, видані на підставі зазначених законів, указів, декретів і постанов.

Зокрема, в сфері інвестиційного права діють:

• положення Конституції України щодо: забезпечення державою соціального орієнтування економіки України (ст. 13); права громадян України володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (право приватної власності), а також користуватися об'єктами права державної та комунальної власності (ст. 41); права на підприємницьку діяльність (ст. 42); основних засад законодавчого регулювання відносин у сфері економіки (пункти 5, 7, 8, 9 ст. 91) та ін.;
• положення кодексів: Цивільного (щодо правосуб'єктності учасників майнових відносин, зобов'язальне право (глави 14–19 та ін.); Господарсько-процесуального кодексів – щодо порядку укладення господарських договорів (статті 10–11) і розгляду (вирішення) господарських спорів; Кодексу законів про адміністративні правопорушення (гл. 8 - адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві, гл. 13 – адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції і метрології тощо), Земельного кодексу – щодо використання земельних ділянок під забудову (статті 62, 68, 69) та ін.;
• положення Законів України: "Про власність" – щодо регулювання відносин власності, права повного господарського відання на інвестиції, проектну та будівельну продукцію; "Про підприємства
  в Україні" – щодо визначення видів, організаційно-правових форм підприємств, в т. ч. Будівельного комплексу, їхні права і обов'язки, договірного характеру взаємовідносин між підприємствами, в т. ч. за реалізації проектної та будівельної продукції; "Про підприємництво" – щодо визначення основних засад здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. у сфері інвестування; "Про господарські товариства" – щодо особливості створення і діяльності суб'єктів господарювання (в т. ч. інвестиційної діяльності), що мають форму господарського товариства тощо.

Аналогічно діють у сфері інвестування інші нормативні акти господарського законодавства.

Спеціальне інвестиційне законодавство – це система нормативних актів, які спеціально присвячені регулюванню інвестиційної діяльності та відносини, що складаються між її суб'єктами. Своєю чергою спеціальне інвестиційне законодавство складається з загальної й особливої частин.

Перша (загальна частина) містить нормативні акти, що стосуються однаковою мірою всіх суб'єктів інвестиційного права, видів і стадій інвестиційної діяльності, а також галузей народного господарства, в яких здійснюється інвестування та встановлюються інвестиційні договірні відносини. Стрижнем загальної частини спеціального інвестиційного законодавства є Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 серпня 1991 р. Це основний кодифікаційний акт, який визначає правові й економічні основи інвестиційної діяльності в Україні, а саме:

• розкриває поняття "інвестиції" (ст. 1), "інвестиційна діяльність" (ст. 2);
• визначає види та форми інвестицій та інвестиційної діяльності (статті 1–3);
• дає поняття капітальних вкладень (ст. 1), визначає їхні джерела (ст. 10);
• визначає об'єкти інвестування (ст. 4);
• дає визначення понять "суб'єкти інвестиційної діяльності", "інвестор" (ст. 5), закріплює їхні основні права (ст. 7) та обов'язки (ст. 8);
• визначає договір як правову форму взаємовідносин між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9);
• визначає правові форми державного регулювання в сфері інвестування (ст. 12);
• закріплює порядок прийняття рішень щодо загальноукраїнських (республіканських) інвестицій (ст. 13);
• визначає принципи державного замовлення на капітальне будівництво (ст. 14);
• закріплює основні засади державної експертизи інвестиційних проектів будівництва (ст. 15);
• визначає принципи ціноутворення в сфері інвестиційної діяльності (ст. 17);
• закріплює державні гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 18) та захисту інвестицій (ст. 19);
• визначає умови припинення інвестиційної діяльності (ст. 21) та основні засади відповідальності її суб'єктів.

Друга (спеціальна) частина включає нормативні акти, що регулюють особливості здійснення інвестиційної діяльності та функціонування її суб'єктів у певних галузях економіки (сільському господарстві, транспорті, промисловості тощо), сферах інвестиційної діяльності (проектуванні, будівництві, містобудуванні, приватизації державного майна, здійсненні лізингових операцій, інноваційній діяльності, кредитуванні, матеріально-технічному забезпеченні, страхуванні інвестиційних, у т. ч. будівельних ризиків), чи за участю окремих суб'єктів (іноземне інвестування).

Особлива частина інвестиційного законодавства складається з таких розділів:

• правове регулювання капітального будівництва: до цього розділу відносяться нормативні акти, які регулюють особливості правового становища проектних і будівельних підприємств та органів управління будівельним комплексом (наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів" від 19 лютого 1993 р. 1; Закон України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992р., який визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні та спрямований на формування повноцінного життєвого середовища; постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження типових положень про управління містобудування та архітектури обласної, Київської і Севастопольської міської ради народних депутатів, відділу містобудування та архітектури районної, районної й у містах Києві та Севастополі державної адміністрації" від 29 лютого 1996 р., а також особливості договірних відносин у сфері проектування та будівництва (глава 29 Цивільного кодексу України "Підряд на капітальне будівництво", постанова Кабінету Міністрів України "Про проведення конкурсів (тендерів) у будівництві" від 1 вересня 1998 р. № 1369, Положення про договори на створення (передачу) науково-технічної продукції, затверджені постановою Державного комітету СРСР з науки та техніки від 19 листопада 1987 р. № 4355 та інші);
• правовий режим іноземного інвестування: основним нормативним актом цього розділу є Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. (який визначає особливості правового режиму іноземного інвестування, в т. ч. дає визначення основним термінам – іноземні інвестиції, іноземні інвестори, підприємство з іноземними інвестиціями), а також видані на підставі цього Закону підзаконні нормативні акти;
• правове регулювання інвестування в процесі приватизації державного майна: до цього розділу входять закони України: "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р. (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.), "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 квітня 1992 р., що діє в редакції Закону від 15 травня 1996 р., "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р., та Указ Президента України "Про Державну програму приватизації на 1999 р." від 12 лютого 1999 р. ці нормативні акти визначають принципи та порядок інвестування в процесі приватизації державного майна;
• корпоративна форма інвестування: основними нормативними актами цього розділу є закони України: "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. (зокрема ст. З цього Закону, що визначає правове становище господарських об'єднань); "Про цінні папери та фондову біржу" від 18 травня 1991 р. та "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 травня 1996 р. (визначають правовий режим цінних паперів, основні засади державного регулювання діяльності їх емітентів та особливості обігу цих паперів), "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. (визначають правове становище цих організацій), "Про оренду державного і комунального майна" від 14 березня 1995 р. (визначають правові засади створення та діяльності орендних підприємств), "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21 листопада 1995 р., "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р., Закон СРСР "Про кооперацію в СРСР" від 26 травня 1988 р., "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. (визначає антимонопольні заходи у сфері підприємницької діяльності, в т. ч. щодо корпоративних її форм);
• правове регулювання інноваційної діяльності: поняття інноваційної діяльності та форми її здійснення визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність" (ст. 3), а пільги щодо оподаткування інноваційної діяльності Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п. 7.14 ст. 7); питання створення та діяльності Державного інноваційного фонду регулюються постановами Кабінету Міністрів України "Про створення Державного інноваційного фонду" від 18 лютого 1992 р. № 77 та "Питання Державного інноваційного фонду" від 2 березня 1998 р. № 243, яким затверджено Положення про цей фонд; правове становище технопарків та інноваційних структур регулюються Положенням про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. № 546.

Однак важливість і складність інноваційної діяльності потребує спеціального правового регулювання в межах спеціального закону, в зв'язку з чим розроблено проект Закону України "Про інноваційну діяльність", який перебуває на розгляді у Верховній Раді України:

• правове регулювання лізингу: основним нормативним актом, що регулює пов’язані з лізингом відносини є Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р.;
• особливості інвестиційної діяльності в окремих галузях народного господарства.

Поняття та види інвестиційно-правових норм

Інвестиційно-правові норми – це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила здійснення інвестиційної діяльності як різновиду господарської діяльності.

Інвестиційно-правові норми – це різновид господарсько-правових норм. Отже, їм притаманні ті самі ознаки, що і господарсько-правовим нормам:

• частина інвестиційно-правових норм звичайна за своєю структурою, тобто ці норми складаються з гіпотези, диспозиції та санкції;
• однак більшість інвестиційно-правових норм відрізняється неповною структурою.

До них належать:

• норми-принципи (в яких визначаються принципи здійснення інвестиційної діяльності, укладання інвестиційних договорів тощо);
• норми-заборони, в яких відсутні санкції (що містяться в інших нормативних актах);
• компетенційні норми – наприклад, щодо визначення компетенції Держбуду України, управлінь містобудування та архітектури на місцях, центрів ліцензування тощо;
• техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів або параметри здійснення господарської, в т. ч. інвестиційної, діяльності).

До техніко-економічних норм належать:

• ДСТ- державні стандарти, які встановлюють організаційно-методичні та загально-технічні вимоги до об'єктів інвестування, в т. ч. будівництва та промисловості продукції будівельного призначення, забезпечуючи їхню розробку, виробництво (виготовлення) та експлуатацію (використання); затверджуються відповідним господарським міністерством, відомством, а у сфері будівництва – Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України (Держбудом України);
• ДБН – державні будівельні норми – розробляються на продукцію, процеси та послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, зведення, реконструкції, планування та забудови населених пунктів і територій), а також у галузі організації, технології, управління та економіки будівництва – затверджуються Держбудом України;
• ВБН – відомчі будівельні норми – розробляються зацікавленими відомствами за погодженням з Держбудом України за відсутності ДБН, а також у разі необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства;
• РБН – регіональні будівельні норми – містять регіональні правила забудови населених пунктів і територій; розробляються місцевими державними адміністраціями за погодженням з Держбудом України;
• ТУ - технічні умови – встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного та іншого призначення, її використання, пакування, маркування, приймання, контролю та випробування, транспортування та зберігання; затверджуються заінтересованими організаціями за погодженим з Держбудом України або іншим відомством до сфери якого належить організація виробництва відповідної продукції.

До інвестиційно-правових норм з неповною структурою належать також рекомендаційні норми (в сучасних умовах розвитку ринкових відносин набувають особливого значення); їхня суть полягає в тому, що держава рекомендує певний порядок дій для суб'єктів інвестиційної діяльності (в т. ч. у сфері капітального будівництва), але не наполягає на ньому.

Прикладом таких актів є:

Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджені науково-технічною радою Держкоммістобудування, (протокол № 9 від 15 грудня 1993 р.); з питання застосування санкцій за порушення договірних будівельних зобов'язань – Правила про договори підряду на капітальне будівництво, затверджені постановою Радою Міністрів СРСР від 26 грудня 1987р. № 1550 – щодо регульованих договорів (тобто таких, які укладаються не на підставі державного замовлення); зразки внутрішніх документів відкритого акціонерного товариства (Статут відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ), Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду ВАТ, Положення про фонди ВАТ, Положення про спостережну раду ВАТ тощо), затверджені розпорядженням Фонду державного майна України від 5 травня 1996 р. № 71-р., Примірний договір фінансового лізингу та Примірний інноваційний договір, що передбачає застосування фінансового лізингу, розроблені та затверджені Міністерством у справах науки і техніки (наказ від З березня 1998 р. № 59) і зареєстровані у Міністерстві юстиції 26 березня 1998 р. за № 204/2644.

Дата публікації: 01.04.2011