Географічні карти та атласи. Реферат

Серії, карт. Географічні атласи. Геоінформаційне картографування

1. Серії, карт. Географічні атласи

Карти видають окремими серіями. Єдність карт у серії може базуватися на двох ознаках:

• серії першого виду утворюють карти різних територій із одноманітним змістом;
• серії другого виду утворюють карти різного змісту, але однієї і тієї ж території.

При виданні карт серії першого виду передбачається, що кожна карта серії буде використовуватися незалежно від інших. Ця серія ділиться на два підвиди: до першого відносять "карти, побудовані в одному масштабі так, щоб вони утворили в сукупності неперервне зображення значної частини земної поверхні; до другого - карти, побудовані теж в одному масштабі, але в сукупності не дають суцільного зображення тієї території, частини якої показані на кожній із них.

Серії другого виду будуються за іншим принципом. Серію складають карти, на яких зображена одна і та ж територія, але кожна карта відрізняється змістом. В серії можуть бути і тематичні і загально-географічні карти. Вони дають детальну і різносторонню характеристику території, яку не можна передати на одній карті. Тематичні карти цієї серії важливі не самі по собі, а у" співставленні між собою.

Карти серії, об'єднані єдністю території, будують в одній картографічній проекції, в одному масштабі, вони мають однакові рамки і однотипну компоновку, як правило, однорідну географічну основу, а у тематичних карт - узгоджене спеціальне навантаження. Є серії карт, об'єднані обома ознаками (і змістом, і територією) - серія настінних карт материків.

Атласом - називають систематизоване зібрання географічних карт, виконаних за єдиною програмою як цілісний твір. Атлас включає в себе систему карт, органічно ув'язаних між собою.

Основними особливостями атласів є наступні:

• цілісність, яка визначається повнотою та внутрішньою єдністю карт;
• внутрішня єдність, яка розуміється як взаємопов'язаність, узгодженість та зручність співставлення карт.

Атласи вміщують, окрім карт, таблиці, тексти, фото, описи, профілі, малюнки, довідково-статистичні дані.

Певне групування карт в атласі та послідовність розділів за певною темою, розміщення легенди, тексту, пояснювальних таблиць та інших зображень, інших складових частин називається структурою атласу.

Багатство видів і типів атласів потребує їх класифікації.

Атласи групують за:

• територіальним охопленням: атласи світу (всесвітні), атласи окремих материків та їх частин, атласи окремих держав, регіональні атласи (частин країн, окремих областей, провінцій, штатів, районів), атласи міст; аналогічний поділ атласів для акваторій (атласи океанів, океанічних басейнів, морів тощо);
• тематикою: загально географічні, фізико-географічні (вузько галузеві, комплексні галузеві, комплексні), загальні комплексні;
• призначенням: навчальні, навчально-довідкові, науково-довідкові, туристські, дорожні, військові, краєзнавчі;
• величиною (форматом): великі, середні, малі (кишенькові).

2. Геоінформаційне картографування

В теперішній час геоінформаційне картографування починає займати центральне положення в картографуванні і обробці географічних і картографічних даних. Будь-які природні і соціально-економічні явища служать об'єктом картографічних досліджень.

Залежно від технологічних особливостей всі інформаційні технології для геоінформаційного картографування можна поділити на кілька груп:

До непросторових технологій відносяться всі інформаційні системи, які не використовують просторову інформацію (тобто електронну карту). Серед них можна виділити комп'ютерні бази даних, інформаційно-довідкові системи, електронні таблиці, офісні системи.

Найсучаснішим видом інформаційних систем є географічні інформаційні системи (ГІС).

ГІС - це програмно-технологічний комплекс, який забезпечує автоматизований збір, обробку та аналіз просторово координованої інформації.

У найбільш узагальненому вигляді ГІС складається з двох баз даних:

• картографічної;
• семантичної,
• а також підсистем маніпулювання цими даними.

Графічна база даних формується на основі однієї або декількох електронних карт, які вводяться в комп'ютер методом дігіталізації (оцифровки) або сканування паперових носіїв.

Семантична база даних включає текстові та цифрові записи, таблиці, схеми, рисунки, що органічно пов'язані з графічною базою даних. Серед підсистем маніпулювання картографічними та семантичними даними можна виділити підсистему:

• збору даних;
• зберігання та вибірки даних;
• маніпулювання даних та їх аналізу;
• виводу даних.

Початок розвитку ГІС можна віднести до 60-х p. Одну з перших ГІС було створено в міністерстві лісового господарства та сільського розвитку Канади з метою класифікації та нанесення на карту земельних ресурсів.

На сьогодні ГІС застосовується майже у всіх галузях господарства. Серед головних сфер застосування ГІС можна виділити:

• оцінку природних умов та ресурсів;
• геологію добування корисних копалин;
• навігацію;
• метеорологію;
• екологію;
• земельний кадастр та оцінку землі;
• бізнес та маркетинг;
• транспорт та інженерна інфраструктура;
• містобудування;
• географія;
• військова справа.

Перші ГІС були просто базами географічних даних, які використовувались для зберігання первинних документів, найпростішої їх обробки та складання загальних звітів. В подальшому у зв'язку з інтенсивним розвитком обчислювальної техніки та зростанням потреб з боку різних класів користувачів у роботі з електронними картами ГІС технології пережили потужний розвиток.

На сьогодні у світі розробкою програмного забезпечення для ГІС займається велика кількість компаній і фірм. Найбільш відомими серед них є фірма ESRI (до 40% світового продажу) і INTERGRAPH (до 30% світового продажу).

Програмне забезпечення разом із технічним обладнанням складає лише 20% вартості ГІС. Основною складовою сучасної ГІС є дані. В Україні ГІС системи та технології активно започаткувалися лише в 80 pp., що було пов'язане з виконанням таких робіт, як економічна оцінка міських земель та міський кадастр.

Можна виділити три етапи розвитку ГІС в Україні:

• Кінець 80-х початок 1993 року - активне створювання програмних засобів, що використовували в основному просту технічну базу та були орієнтовані на локальних користувачів. Повноцінними ГІС їх назвати не можна.
• 1993-1995рр. - проникнення в Україну ліцензованих зарубіжних, продуктів фірми ESRI, INTERGRAPH, MapINFO, значне підвищення технічної бази, частково робочі станції. Коло користувачів ГІС значно розширяється.
• Із 1995р. до сьогодні - формування активного ринку ГІС і користувачів, поява мережевих варіантів роботи з ГІС, використання INTERNET-технологій.

Більшість українських програм через їх низьку конкурентну спроможність сходять з арени.

Таким чином, всі ГІС, що функціонують зараз в Україні можна розділити на три групи:

• Ліцензовані зарубіжні продукти;
• Власні українські розробки;
• Програмні продукти "гібриди", які використовують платформу зарубіжних, програм для створення власних ГІС.

Пристрої для введення даних до ГІС. Існують два шляхи створення електронної карти у ГІС:

• векторний;
• растровий.

Залежно від обраного шляху застосовують той чи інший технічний пристрій.

При векторизації (оцифровці) карт використовують дегітайзер, він є родичем графічного маніпулятора, який користувач може переміщувати по будь-якій поверхні. Для збільшення точності потрібного пристрою в дегітайзері використовується електронна сітка на його столику. До столика приєднаний подібний до миші пристрій, який переміщується по столу в різні положення. Сучасні дегітайзери можуть забезпечити розрізнення до 0,03 мм. Із загальною точністю наближається до 0,08 мм на точці 1x1, 5 м.

Автоматичні дегітайзери або дегітайзери з відстеженням ліній мають пристрій подібний головці зчитування програвачів компакт-дисків.

Інший шлях створення електронних карт - растровий. Для сканування паперових карт, широкого використання набули растрові сканери.

Література

1. Картография с основами топографии (под ред. Г. Ю. Грюнберга) - М. Просвещение, 1991 - 368с.

2. Жупанський ЯЛ. Історія географії в Україні. Львів, Світ, 1997р.

3. Салищев К. А. Картоведение - М. Изд. МГУ, 1982 -408с.

4. Салищев К. А. Картография - М. Высшая школа, 1982 -272с.

5. Справочник по картографии - М. Недра, 1988 - 428с.

6. Топография с основами геодезии (Под ред. С. Марченко и А. П. Божок) - М. Высшая школа, 1986 - 304с.

7. Топографія з основами геодезії (за ред. А. П. Божок) - К. Вища школа, 1995 - 275с.

8. Трофимов A. M., Панасик М. В. Геоинформационные системы и проблемыуправления окружающей средой. - Казань, Изд. Казан. Ун-та 1984.

Дата публікації: 25.11.2011