Фотограмметричні розрахунки карт і планів. Реферат
Вибір і обґрунтування оптимальної технологічної схеми робіт і її характеристика. Розрахунок і обґрунтування основних параметрів аерофотозйомки. Розрахунок планової аерофотозйомки. Проект планової аерофотозйомки. Розрахунок кількості базисів між плановими і висотними розпізнавальними точками. Проект планово-висотної прив'язки
Вибір і обґрунтування оптимальної технологічної схеми робіт і її характеристика
Рис. 1.
Технологічні схеми створених карт і планів за матеріалами аерофотозйомки можуть значно відрізнятися залежно від бази приладів, що є на підприємстві, або рельєфу та масштабу самих карт. Відомо кілька методів створення топографічних карт.
Стереоскопічний метод включає два способи:
- Універсальний, що виконується на УСП.
- Диференційний, в основу якого входить використання фотограмметричних приладів.
В результаті детальної вивченості території, на якій планується виконати стереофотозйомку, що включає остаточне створення оригіналу топокарт, пропонується більш оптимальний варіант технологічної схеми зображений на рисунку 1.
Маючи необхідні матеріали для проведення АФЗ і для забезпечення термінів виконання роботи виконуємо АФЗ при сприятливих природних умовах і поряд з цим проводимо збір матеріалів, що в подальшому будуть потрібні для створення топографічних карт.
Для створення фотоплану використовують трансформовані аерознімки вільні від перспективних творень і переведених до них масштабу створювальної карти.
Для трансформування кожний знімок по кутах робочої площі забезпечують чотирма плановими опорними точками.
Фотограмметричне згущення геодезичної основи виконують способом просторової фототріангуляції, при якій визначають геодезичні координати X, У, Z трансформаційних і інших точок, що використовують, як для трансформування аерознімків і монтажу фотопланів так і для складання оригіналу карти на спецгеоприладах.
Отже, маючи фотоплан і результати комбінованого дешифрування ми можемо приступити до стереозйомки рельєфу фото плану. Оригінал топоплану розмножують у відповідності до потреб замовника.
Розрахунок і обґрунтування основних параметрів аерофотозйомки
Згідно даних до курсової роботи для створення топографічних карт масштабу 1:5000 використовуємо наступні вихідні дані:
- довжина ділянки - С=16,350 км;
- ширина ділянки - D=18,600 км;
- lx=ly=18 см;
- Аmax=93,1 м;
- Аmin=35,3 м;
- Аа=50,0 м;
- масштаб робочого плану – 1:50000;
- створюваний топографічний план масштабу – 1:5000;
- швидкість польоту літака – W=200 км/год.;
- висота січення рельєфу – h=2,0м.;
- масштаб аерофотознімання – m=1:10000;
- фокусна відстань аерофотоапарата - f=200 мм.
Розрахунок планової аерофотозйомки
1. Після вибору масштабу аерозйомки І фокусної віддалі аерофотоапарата вираховуємо висоту фотографування відносно середньої горизонтальної площини ділянки аерофотозйомки:
H=m*f
H=10000*200=2000000мм=2000 м.
2. З карти вибираємо максимальну і мінімальну відмітку а також висоту аеродрому (Аа).. Маючи ці дані визначаємо висоту середньої площини:
Асер = (Аmax+Amin) /2
Aсер= (93,1+35,3) /2=64,2 м.
3. Також визначаємо максимальне перевищення над середньою площиною:
h= (Amax-Amin) /2
h= (93,1-35,3) =57,8м.
4. Далі визначаємо абсолютну висоту фотографування:
Hабс=H-Aсер
H=2000-64,2=1935,8 м.
5. Визначаємо висоту польоту відносно аеродрому:
Hа=Hабс-Аа
Ha=1935,8-50,0=1885,8 м.
6. Визначаємо базис на знімку:
в= (100%-Р%) *lx/100%
P=62%+38%*h/H
P=62%+38%*57,8/2000=63,1%
в= (100%-63,1%) *18/100%=66 мм.
7. Віддаль між маршрутами на знімку:
d= (100%-Q%) *ly/100%
Q=34%+66%*h/H
Q=34%+66%*57,8/2000=35,9%
d= (100%-35,9%) *18/100%=115 мм.
8. Базис на місцевості:
B=в*m
B=66*10000=660000мм=660м=0,66км.
9. Віддаль між маршрутами на місцевості:
Dy=d*m
Dy=115*10000=1150000мм=1150м=1,15км.
10. Кількість знімків водному маршруті:
L=C/B+3.
L=16,35/0,66+3=27 шт.
11. Кількість маршрутів:
K=D/Dy+1
K=18,6/1,15+1=17 шт.
12. Кількість знімків:
N=L*K
N=27*17=459 шт.
13. Інтервал експонування:
t=B/W
t=0,66/200=12 сек.
14. Необхідна кількість плівки:
l= (lx+1) *N
l= (18+1) *459=87,21 м.
Проект планової аерофотозйомки
За отриманими даними складаємо схему аерофотознімання на кальці з карти, на яку наносимо тільки рамку.
Перший маршрут прокладають поряд з північною рамкою карти. Центри позначають на відстані В в масштабі схеми. Другий маршрут наносять на відстані Dy від першого маршруту.
На схемі аерофотозйомки наносять площу одного аерофотознімка, повздовжнє, подвійне і потрійне перекриття, а також поперечне перекриття по всіх маршрутах.
l!=lx*m/2*M
l!=18*10000/2*50000=18 см.
Розрахунок кількості базисів між плановими і висотними розпізнавальними точками
Оскільки метою фототріангуляції є орієнтування по опорних точках розміщених на початку, в середині і в кінці маршрутів, то слід зауважити, що найбільша похибка буде в середині маршруту.
Для її визначення користуємося формулами:
mx=0,27*m*mg*n3/2;
my=0,14*m*mg*n3/2;
mz=0,23*f*m*mg*n*3/2/в;
де
-m-знаменник масштабу фотографування;
-mg-СКП вимірювання поперечного паралаксу;
-в-базис в масштабі знімка;
-n-кількість базисів між, якими знаходяться планово-висотні опорні точки.
З цих формул визначаємо кількість базисів:
Згідно даних:
mx=my=0, 5м;
mg=0, 02мм;
mz=0, 25м;
тоді
n1=4;
n2=6;
n3=1.
Отже, кількість базисів між плановими точками n=5, а між висотними n=1.
Проект планово-висотної прив'язки
За попередніми розрахунками планово-висотні опорні точки проектують через 5 і 1 базиси. Застосовуємо розріджену конвертну схему планово-висотної прив`язки:
- планово-висотні пункти;
- висотні пункти;
- центри знімків;
- поперечне перекриття.
Точність висотної прив'язки повинна бути не менше ніж 1/4 висоти січення рельєфу. Виходячи з цього визначаємо максимальну довжину висотного ходу для технічного нівелювання:
¼*h<50 мм (LKK)1/2, h=2,0 м;L<25 км.
Для прокладання висотних ходів застосовуємо нівелір НЗ. Точність теодолітних ходів:
m<0,2;M=м.
Максимальна довжина ходу визначається:
L=4*M*N;
де
L=25 м;
N=1/10000;
М=1 м.
Тоді:
Lmax=25 км.
Для прокладання теодолітних ходів застосовуємо теодоліт Т2. Довжини ліній в теодолітних ходах вимірюються світлевіддалемірами.
Дата публікації: 14.09.2011