Економічна і соціальна географія світу: походження та становлення науки. Реферат

Об’єкт і предмет економічної і соціальної географії світу. Методи дослідження

Об’єкт і предмет економічної і соціальної географії світу

Економічна і соціальна географія світу – галузь науки, яка досліджує географічні основи світового господарства, глобальних проблем людства і світогосподарських зв’язків, а також територіальну організацію суспільства в світі і окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети.

Як наука географічна, вона використовує в дослідженнях загальногеографічні підходи і методи і має тісний зв’язок з природничими дисциплінами. Разом з тим, як наука гуманітарна, вона користується економічними і соціологічними методами і працює в тісному контакті з суспільними науками, маючи з ними спільний об’єкт.

Як і економічні науки, економічна і соціальна географія світу досліджує господарства, ринкові відносини, але в їх просторову аспекті, вона оперує категоріями ефективності, організації, оптимальності і т. п., пов’язуючи їх з простором, виявляючи їх регіональні відмінності і причини цих відмінностей, механізми просторових економічних процесів.

Як і інші соціологічні науки, економічна і соціальна географія в основу дослідження ставить суспільство, людину, різні спільності людей, в т. ч. специфічні для даної територіальної спільності.

Економічна і соціальна географія світу, яка вивчає світове господарство, зміни і функціонування взаємопов’язаних соціально-економічних територіальних систем господарства і населення країн та їх груп, - це складна наукова система, в складі якої нараховується багато наукових дисциплін. В її структурі виділяються галузеві, комплексні, комплексно-галузеві і регіональні науки.

Блок галузевих наук утворюють:

• географія населення,
• географія природних ресурсів і умов,
• географія господарства,
• географія інфраструктури та її підгалузі в світі.

До блоку комплексних наук належать країнознавство і краєзнавство. У складі галузево-комплексного блоку виділяються як окремі наукові дисципліни (політична географія, географія культури, історична географія, медична географія, військова географія, економічна картографія), так і інформаційно-прогнозні напрями – геоінформатика, геопрогнозування.

Регіональні економіко-географічні науки утворюють важливий блок наукових дисциплін економічної і соціальної географії світу у складі районології і регіонології.

Об’єкт дослідження науки – фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна або практична діяльність, тобто це те, що вивчає і досліджує дана галузь науки. Об’єктом дослідження економічної і соціальної географії світу виступає світове господарство, суспільство і його складові, територіальні соціальні структури, світогосподарські зв’язки, господарство окремих країн та їх груп, міжнародний поділ праці, глобальні проблеми людства.

Предмет дослідження науки – це ті сторони, властивості і відношення, які вивчаються даною наукою.

Предмет науки – це результат дослідницьких дій. Предметом дослідження економічної і соціальної географії світу є особливості і закономірності просторової організації світової економіки як в планетарному масштабі, так і в розрізі окремих країн та їх груп.

Вивчення соціально-економічних процесів у територіальному вимірі передбачає вивчення їх з позицій розміщення, взаєморозташування, взаємодії і просторових відносин, причинно-наслідкових зв’язків. Предметна галузь науки може розрізнятися широтою охоплення від гранично широкої до більш вузької, що відбиває в процесі розвитку науки позиції різних шкіл і учених, формування і відокремлення нових наукових напрямів.

Для економічної і соціальної географії світу предметом дослідження є:

• географічні проблеми просторової організації світової економіки,
• сукупність проблем соціального розвитку в їх територіальному виразі,
• територіальна організація соціального життя,
• просторові суспільні системи.

Вона вивчає:

• територіальний поділ праці,
• розміщення продуктивних сил,
• регіональну політику,
• територіальну організацію виробництва,
• геополітику і геостратегію країн і регіонів світу,
• глобальні проблеми людства,
• просторові соціально-економічні пропорції,
• територіальні соціально-економічні структури,
• транспортні та інфраструктурні мережі і системи,
• системи розселення,
• інші аспекти просторової організації суспільства.

Методи дослідження

Методи дослідження науки – це системи прийомів і способів пізнання загальних закономірностей і вивчення конкретних об’єктів. Економічна і соціальна географія світу використовує методи, характерні як для всієї системи географічних наук, так і для інших гуманітарних наук.

Основними методами дослідження є:

• картографічний,
• системний,
• історичний,
• порівняльний,
• польових досліджень і спостережень,
• а також дистанційних спостережень.

Статистичний метод, який базується на аналізі даних про господарство і населення, прив’язаних до певних територій і форм економічної діяльності і життя людей, дає можливість визначити просторові взаємодії різних територіально-економічних систем.

Статистика, покладена на карту, являє собою дійових інструмент досліджень, аналізу конкретної ситуації в світовому господарстві і світогосподарських зв’язках.

Застосування статистичного методу означає одержання первинних статистичних матеріалів, використання статистичних довідників, особливо ООН, міжнародних організацій і країн світу, обробку і аналіз усіх цих матеріалів у відповідності з поставленою метою.

Економіко-математичні методи дозволяють виразити певні кількісні співвідношення, а інколи і кількісні закономірності розміщення різних форм і типів господарства, розселення і життєдіяльності населення. Великий інтерес викликає математичне моделювання різних процесів і об’єктів.

Наукова систематизація має велике значення як в теорії, так і в практиці соціально-економгеографічних досліджень. Вона дозволяє прослідкувати у досліджуваних явищах певний порядок, підсумовувати знання про їх подібність і відмінність і разом з тим полегшувати процес вивчення складних геосистем, дає можливість швидше виявити їх внутрішні закономірності.

Основними видами систематизації є:

• класифікація,
• типологія,
• групування.

Класифікація – це розбивання множини будь-яких об’єктів (елементів) на групи.

Типологія – засіб наукової класифікації об’єктів за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких фіксуються найважливіші структурні або функціональні особливості досліджуваних об’єктів.

Групування – це виділення груп у складі будь-якого соціально-економічного явища на основі певних ознак.

Районування – це процес членування території на відносно цілісні частини. Воно вимагає обробки численної інформації економічного і соціального характеру і дає можливість виявити взаємозв’язок в соціально-економічному відношенні частини країни з певною спеціалізацією.

Картографічний метод дає можливість нанести на загальногеографічні і тематичні карти множину об’єктів, показати їх взаєморозташування і взаємозв’язки.

Він використовується на всіх стадіях досліджень, від збирання вихідних даних до розробки наукових матеріалів, які, в свою чергу, стають "стартовим майданчиком" для подальших досліджень.

Карти не лише прекрасний ілюстративний матеріал, не лише містка і різнобічна інформація, зручна для безпосереднього і багатоцільового використання, але й дійовий інструмент для наукових досліджень.

Системний метод базується на розгляді географічного об’єкту як складної динамічної системи.

До основних системних принципів відносяться:

• цілісність,
• структурність,
• взаємозалежність системи і середовища,
• ієрархічність тощо.

Стадії системного дослідження включають:

• чітке формування проблеми, визначення мети і критеріїв оцінки реалізації мети;
• структурний аналіз досліджуваного об’єкта, розробка концепції його розвитку і знаходження шляхів досягнення поставленої мети;
• аналіз проблеми, розробка моделі та її розв’язання, одержання варіантів рішень;
• синтез досліджуваної проблеми і прийняття рішень.

Історичний метод застосовується в тісному поєднанні з аналізом просторових аспектів соціально-економічного розвитку. Значення географії минулого необхідно для розуміння сучасної географії населення і господарства, а також для прогнозування їх змін на конкретні території.

Порівняльний метод не зводиться до співставлення тих чи інших однорідних географічних реальностей. Він покликаний виявити найбільш істотні риси подібності і відмінностей в господарському використанні територій, в географічних типах господарства і розселення в їх взаємозв’язку. В одному американському навчальному посібнику сказано: "Хто знає лише Англію, той не знає і Англію".

Метод польових досліджень і спостережень завжди грав важливу роль у географії. Нині зміцнюється міжнародне наукове співробітництво, насамперед з географами Європи. Розширюється проведення закордонних експедицій, здійснюються спільні дослідницькі проекти з географами ряду країн. Розвиток туризму також розширює можливості безпосередніх особистих спостережень в зарубіжних країнах. У польових маршрутах і поїздках найбільш плідне і цікаве вивчення особливостей господарського використання території, систем розселення, головних типів господарства і умов життя населення.

Методи дистанційних спостережень (аерофотозйомки і зйомки певних територій з космосу) все ширше використовуються в дослідженнях з географії природних ресурсів, господарства і населення. Вони дають новітню і детальну інформацію про планету на великих територіях, про конкретне господарське освоєння території, характер концентрації господарства і населення, межі економічних районів і агломерацій, стан навколишнього середовища.

Завдання економічної і соціальної географії світу:

• дослідження окремих країн (при всьому розвитку міждержавних інтеграційних процесів господарство країни з її державними і митними кордонами, державним бюджетом і т. д. є і лишається основною таксономічною одиницею економіко-географічного вивчення);
• економіко-географічне вивчення інтеграційних процесів у різних регіонах світу;
• дослідження з географії світового господарства і світогосподарських зв’язків;
• політико-географічні дослідження країн світу;
• вивчення географії населення, господарства і природних ресурсів у їх взаємодії, а також територіальної організації суспільства в світі і окремих країнах;
• дослідження географічних аспектів глобальних проблем людства.

Дата публікації: 28.08.2011