Роль економічної науки у здійсненні суспільно-політичних процесів. Етапи становлення політекономії. Провідні напрями економічної теорії. Характеристики економічних законів. Методи економічної теорії. Функції економічної теорії
Роль економічної науки у здійсненні суспільно-політичних процесів
"Економіка" (грец.) - мистецтво ведення домашнього господарства. Вперше цей термін ввів в обіг Аристотель (III ст. до н. е.). Він розділив науку про багатство на економіку і хримастику. Перша вивчає виробництво \ благ для задоволення потреб людей, друга - накопичення грошей.
Економіка як наука про суть економічних знань почала формуватися тільки в ХVII - ХVIII ст., з розвитком капіталістичних відносин.
Термін "політекономія" ввів у 1615 р. французький економіст Антуан Монкрет'єн в праці "Трактат політичної економії".
Політекономія (гр.) походить від "політикос" - суспільний, державний і "Ойкономія" - управління домашнім господарством.
Етапи становлення політекономії
1-й етап. Вчення меркантилістів – ХVІ - ХVІІ ст. (Західна Європа). Засновники Т. Мен (Англія), А. Монкрет'єн (Франція), Серра (Італія).
Об'єкт досліджень:
Недоліки вчення меркантилістів:
II-й етап. Класична буржуазна політекономія - XVIII ст.
Засновники: Вільям Петті (1623-1687) (Англія); Франсуа Кене (1694-. 1774) (Франція).
Класики буржуазної політекономії питання про багатство пов'язували не тільки з обігом, а, насамперед, з виробництвом, де створюються матеріальні цінності.
Вищим досягненням англійської класичної школи стали праці Адама Сміта (1723-1790) і Давіда Рікардо (1772-1823). Вони дослідили виробництво і обіг, спробували розкрити суть товарно-грошових відносин, науково обґрунтували походження прибутку, започаткували теорію трудової вартості, але не змогли досконало розкрити суті економічної системи суспільства.
ІІІ-й етап. Марксистський напрямок політекономії.
Засновники: Карл Маркс (1818-1883) та Фрідріх Енгельс (1820-1895) поставили на науковий ґрунт соціалістичну ідею; для пізнання економічних процесів застосували метод матеріалістичної діалектики, становлення нового суспільства пов'язали з вищим розвитком матеріального виробництва, демократії й особистості.
К. Маркс створив струнку наукову теорію вартості й додаткової вартості. Класики марксизму розробили загальнотеоретичну модель суспільного розвитку, розкривши суть експлуатації людини людиною.
ІV-й етап. Сучасна економічна теорія надзвичайно різноманітна.
Провідні напрями економічної теорії
Неокласицизм - Джон Кларк (США), Альфред Маршал (Англія) - розвиває основні ідеї класичної буржуазної політекономії.
Неокейнсіанство - Джон Кейнс (Англія) розвиває концепції державно-монополістичного регулювання економіки.
Неокласичний синтез (Поль Самуельсон - США) поєднує ідеї неокласицизму та кейнсіанства щодо розвитку економічної системи суспільства, наголошуючи на єднанні державного регулювання і ринкового саморегулювання в цьому процесі.
Об'єктом економічної теорії є економіка в цілому - на мікро-, макро-ї глобальному рівнях.
Мікрорівень економіки починається з сім'ї; фірма (підприємство) є його основною ланкою.
Макрорівень охоплює господарство цілої країни, а глобальний - міждержавні економічні об'єднання та всесвітнє господарство.
Предметом економтеорії є виробничі відносини, які складаються з економічних та загальних організаційно-економічних відносин.
Соціально-економічні відносини - це ті відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ, їхню основу становлять відносини власності на засоби виробництва і виготовлений продукт.
Загальні організаційно-економічні відносини являють собою певну систему господарського механізму, а саме: систему форм і методів суспільної організації і регулювання народного господарства.
Економічні категорії - це узагальнюючі поняття, які відбивають суттєві сторони економічних явищ і процесів:
Економічні категорії виражають окремі сторони економічних відносин, в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства.
Економічний закон - це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв'язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя. Якщо в економічних категоріях фіксується - статика, то в економічних законах - динаміка будь-якого економічного процесу.
Характеристики економічних законів
Існують: основні - первинні, вихідні, або похідні - вторинні, третинні і т. д.
Існують всезагальні, загальні та специфічні, закони.
Загальна основа дії економічних законів - це об'єктивна, суперечлива, біосоціальна сутність людської істоти.
Розрізняють сутність економічного закону, механізації та використання.
Для економічних законів застосовують такі категорії діалектики, як:
Методи економічної теорії
Метод (гр. metodos) - шлях до чого-небудь. В економіці використовуються:
І. Загальнонаукові методи.
1. Структурно-функціональний метод - розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Ознаки системи:
2. Математичні методи - поєднання якісного і кількісного аналізу.
II. Спеціальні методи.
1. Метод наукової абстракції - він полягає у виділенні найбільш суттєвих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього другорядного, випадкового:
2. Метод поєднання логічного й історичного підходів до вивчення економічної теорії.
3. Соціально-економічний експеримент.
Провідним методом в економічній теорії залишається теоретичний, але зростає значення кількісних методів, зокрема статистичних.
Функції економічної теорії
1. Теоретико-пізнавальна - пояснює закономірності, процеси та явища економічного життя суспільства. Спрямована на:
2. Практична функція - цілісне бачення економічних процесів, націлена на нинішній етап розвитку України:
3. Виховна функція - вироблення й формування економічного мислення, економічної психології кожної людини, соціальної групи. Вона більш тісно пов'язана з практичною функцією, ніж з теоретичною.
Націлена на:
Дата публікації: 17.07.2011