Ринок - це сукупність соціально-економічних відносин, яка складається у процесі в-ва, розподілу і обліку товарів, а також руху грошових засобів
Ринок - це сфера обліку, де здійснюються, за допомогою актів купівлі, продажу, зв’язок сфери в-ва і сферою споживання або зв’язок виробників і споживачів.
Ринок виник і почав формуватися ще в період, коли почав розвиватися обмін між містами і організовувалися ярмарки (12 ст.).
Ринок розвивався одночасно з розвитком товарного г-ва.
Ринок діє за законами в-ва і основними з них є:
Ринок - це демократ. Тому, що він не ділить людей на окремі класи, соц. групи, а лише ділить всіх людей на дві групи:
Суб'єктами ринку є: покупці і продавці.
Кожен з них має свою мету на ринку.
Покупці хочуть, як найдешевше купити якісний товар і мати max ефект від його споживання.
Продавці хочуть, як найдорожче продати і отримати max можливий прибуток.
Об'єктами ринку є гроші і товари.
В якості товарів виступають предмети споживання, засоби в-ва, послуги, продукти інтелектуальної праці, інформації, зв’язок.
А в якості грошей виступають усі платіжні і розрахункові грошові документи.
Ринок включає ІІІ осн. елементи:
Функції ринку:
Ринок, як система економічних відносин, яка регулює взаємовідносини виробників і споживачів виконує такі функції:
Сутність, принципи та функції підприємства. Суб'єктами відносин власності є само підприємство як юридична особа, його працівники:
Кожне під-во вступає у відносини власності з ін. під-вами (при купівлі сировини, наданні й отримуванні послуг), державною (при сплаті податків до бюджету), банками (при отриманні кредитів). На під-ві відбувається одиничний поділ праці (цехи, дільниці, відділи). Одиничний поділ праці між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями.
Під-во виступає у відносини кооперації, спеціалізації, комбінування з ін. пІд-вами, тобто є важливою ланкою техніко-економічних відносин.
У більшості країн з розвину гою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами.
Кожна фірма має:
Підприємства виконують ряд функцій. Основні з них такі:
1. Економічні:
2. Соціальні:
3. Екологічні:
Головна мета підприємства - це виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт для задоволення потреб ринку чи споживача і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку.
Для забезпечення даної мети підприємства має діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку.
Дві найважливіші сторони господарського розрахунку такі:
Організація економічної діяльності пІд-ва повинна бути спрямована на приведення в дію всіх його резервів, всебічне підвищення якості продукції, забезпечення рентабельності ви-ва. Принципи економічної діяльності є такі:
1. Самоокупність і рентабельність. Цей принцип вимагає точного обліку витрат і результатів, повного відшкодування собівартості продукції.
2. Самофінансування Закріплення частини одержаного прибутку за підприємством у його повне розпорядження. Підприємство розвивається за рахунок власних коштів, кредитів банку і валютної виручки.
3. Матеріальна заінтересованість у кінцевих результатах праці. Подолання зрівнялівки в оплаті праці, створення умов для заохочення ініціативи.
4. Грошовий контроль за діяльністю підприємства. Банк здійснює всі види розрахунків підприємства, кредитні й касові операції. Якщо підприємство систематично не виконує свої зобов'язання за розрахунками, то може бути оголошене банком неплатоспроможним, тобто банкрутом.
5. Повна економічна відповідальність за кінцеві результати господарювання, виконання договорів. Основною формою реалізації цого принципу є економічні санкції-вилучення незаконно одержаних доходів, відшкодування збитків, штрафи, неустойки, пені, зменшення або позбавлення премій.
6. Господарська самостійність у межах чинного законодавства. Органічною складовою організації економічної діяльності під-ва є внутрішньогосподарський розрахунок. Він охоплює систему економічних відносин внутрішніх підрозділів - цехів, відділів, дільниць - між собою і під-вами у цілому. Його основою є відповідальність структурних підрозділів пІд-ва за підвищення якості виробів і послуг та їх економічну ефективність. Сьогодні необхідно податки колективу широкі повноваження у прийнятті рішень.
Внутрішньогосподарський розрахунок удосконалюється на основі застосування системи фондоутворючих показників. Вони для цеху обов'язкові для виконання. Вони є основою оцінкою його роботи, визначають розмір премій і заохочень. Це такі показники:
Для виявлення резервів і розробки заходів щодо підвищення ефективності виробництва застосовуються розрахункові показники:
Дата публікації: 16.07.2011