Застосування мита: суть та особливості. Реферат

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон

За способом нарахування застосовується такі види мита:

• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
• специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом;
• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення. ^ Відносно товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосовують три види ставок мита:
• преференційні;
• пільгові;
• повні.

Преференційні - це особливі пільгові ставки, які включають звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, що разом з Україною входять до митних союзів або створюють з нею спеціальні митні зони, а також при встановленні якогось спеціального преференційного рішення відповідно до міжнародних договорів за участю України, їх застосовують в основному до товарів країн, що розвиваються (за винятком товарів, які входять у товарні групи від 25 до 97 позиції).

Особливість України стосовно Загальної системи преференцій полягає в тому, що вона виступає і як країна-донор. За резолюціями 21 та 24 другої сесії ЮНКТАД, а також резолюцією 96 четвертої сесії цієї Конференції, Україна надає тарифні преференції країнам, що розвиваються. Тарифний преференційний режим встановлено щодо 149 країн. Преференції застосовуються до товарів від 1-ї до 24-ї товарної групи.

Преференції - це встановлення преференційних ставок, розмір яких для зазначених товарів - нульовий, за винятком товарів товарних груп 22 та 24:

• на пиво (код за ТН ЗEД 22.03),
• різноманітні вина (22.04-22.06), на які встановлено преференційну ставку в розмірі 10% від митної вартості,
• на спирт етиловий (22.07-22.08),
• тютюн (22.01),
• сигарети (24.02),
• та тютюн оброблений (24.03) -ЗО%.

Пільгові ставки застосовуються до товарів, які мають походження з держав або, економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, а також до товарів з країн, які розвиваються (у межах товарних груп позицій 25-97).

Повні ставки - по інших товарах. Повним митом оподатковуються товари із, Тайваню, ЮАР, Сербії, Хорватії, Словенії.

За характером угоди застосовують вивізне і ввізне мито. На окремі товари та інші предмети може встановлюватись сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі території України. Застосовується воно в Україні з 1992 р. Спочатку вивізне мито нараховувалось на всі потенційно експортні товари. На сьогоднішній день експортне (вивізне) мито застосовується стосовно декількох товарних груп (металобрухт, жива худоба, шкіряна сировина).

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни. На сьогоднішній день вчені - економісти не дійшли однозначного висновку щодо ефективності методів політики протекціонізму. Більшість з них віддають перевагу лібералізації зовнішньої торгівлі як для кожної з торгуючих країн, так і для світового господарства в цілому. Безумовно, застосування методів політики лібералізації має свої переваги і ефективне в країнах з високим рівнем розвитку техніки кваліфікації населення, стабільності валютної системи і т. ін.

У даний час у міжнародному товарообміні беруть участь і країни з перехідною економікою, і країни, що розвиваються, які залежні від участі в такому обміні. Не маючи нормального внутрішнього ринку, конвертованої валюти, неможливо стати повноцінним учасником світового, а отже, й досягти ефективності зовнішньоекономічних зв'язків. Тому для цих країн більш прийнятною є політика протекціонізму. Західні економісти велику увагу приділяють дослідженню доцільності застосування імпортного мита, оскільки воно як інструмент державного регулювання використовується практично в усіх країнах світу.

Зокрема Ліндерт П. Х. детально проаналізував вигоди та недоліки застосування ввізного мита. Основні висновки викладено у його базисній теорії митних тарифів.

Згідно з цією теорією:

• митні тарифи майже завжди знижують рівень добробуту в країнах, що торгують;
• митні тарифи частіше всього понижують добробут як країн, що ввозять, так і країн, які експортують товар;
• митні тарифи не є універсальним інструментом політики протекціонізму.

Відхилення від політики вільної торгівлі і використання оптимального тарифу виправдані у випадку:

• коли країна спроможна вплинути на світові ціни, можна знайти такий рівень ставки тарифу, який принесе їй чистий виграш;
• коли в економіці країни існують внутрішні нерозв‘язані проблеми (введення тарифу може бути іноді більш корисним, ніж економічна пасивність);
• при вирішенні окремих чисто зовнішньоторгових проблем (введення митних тарифів іноді стає ефективнішим, ніж інші економічні заходи);
• митний тариф завжди вигідний виробникам товарів, конкуруючих з імпортом, навіть якщо добробут нації при цьому знижується.

І як підсумок Ліндерт П. Х. зазначує, що тарифи можуть бути повністю виправдані, коли вони є життєво важливим джерелом коштів для фінансування соціальних програм та інвестиційної діяльності.

Світовий досвід свідчить, що у країнах з перехідним типом економіки митні органи здатні забезпечувати від 10 до ЗО відсотків всіх надходжень до державного бюджету. Україна досить активно використовує митні тарифи як інструмент економічної політики.

Близько 65 відсотків надходжень до державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності забезпечують митні органи. Левова частина цих надходжень - мито. До 1992 р. імпортне мито надходило у відповідності до нормативних документів СРСР. З 1993 р. діють законодавчі акти України. Середня ставка імпортного мита - 30 відсотків.

Ввізне мито є диференційованим:

• до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що надходять з країн, що розвиваються і застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;
• до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, тобто. іноземні суб‘єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначене мито та пільги щодо нього встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, згідно з яким застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;
• до решти товарів та інших предметів застосовуються повні загальні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Треба мати на увазі, що країною походження товарів вважається та, де товари було повністю виготовлено або піддано достатній обробці чи переробці.

Повністю виготовленими у даній країні вважаються такі товари та сировина:

• корисні копалини, видобуті в межах її території або економічної зони;
• рослинна продукція, вирощена на її території;
• продукція, одержана в ній від живої худоби;
• жива худоба, вирощена на її території;
• продукція морського промислу, видобута або перероблена у Світовому океані суднами даної країні, а також орендованими суднами (зафрахтованими) нею;
• вторинна сировина і відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;
• товари, вироблені в даній країні виключно з продукції, зазначеної в попередніх пунктах. Переробка або обробка товарів у даній країні вважається достатньою, якщо:
• декларовані товари класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали або вироби, що походять з "третіх країн" і були використані для їх виготовлення;
• у вартості декларованих товарів частка добавленої вартості становить не менш як 50 відсотків.

Не можуть визначатися як достатня переробка товарів такі технологічні операції:

• щодо збереження товарів під час їх перебування на складах та транспортування;
• підготовка товарів до продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування та переупакування);
• прості складальні операції;
• змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.

Визначення країни походження у разі ввезення товарів з країн, що розвиваються, які користуються преференціями, відбувається на підставі угоди "Про уніфіковані правила, які визначають походження товарів із країн, що розвиваються при наданні тарифних преференцій у рамках Загальної системи преференцій", 1980 р.

Перехід до нових принципів регулювання зовнішньоекономічної діяльності (тарифне регулювання, ліцензування, квотування і под.) відповідно до світової практики потребує змін організації митного контролю за товарами, що знаходяться у вантажному обороті.

Якщо раніше режим і процедура пропуску товарів визначалась, виходячи з того, хто є суб’єктом зовнішньоторговельної угоди, то у даний час головний критерій - об’єкт такої угоди, тобто конкретний товар.

Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), розроблено на базі Гармонізованої системи описання і кодування товарів (ГС) та комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейського економічного співтовариства (КНЄЕС), яка є основою системи заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності країни.

Дев‘ятизначний цифровий код ТН ЗЕД складається з таких елементів: перші шість цифр означають код товару по ГС, ті самі шість цифр плюс сьомий і восьмий знаки утворюють код товару по КНЄЕС, дев’ята цифра (поки що в усіх випадках "0"), призначена для можливої деталізації в майбутньому тих чи інших товарних позицій з урахуванням інтересів України. (див. дод. 1).

Правильне визначення позицій товару в номенклатурі (його класифікація) має вирішальне значення для встановлення, якому з режимів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності цей товар підлягає.

Відхилення від встановленого порядку переміщення через кордон конкретного товару шляхом його невірної класифікації і (або) вказаних невірно даних у митній декларації розглядаються митними органами як порушення, що тягнуть за собою відповідальність згідно з діючим законодавством.

В ТН ЗЕД суворо дотримується принцип однозначного віднесення товарів до класифікаційних групувань у відповідності до приміток розділів, груп, конкретних товарних позицій, а також обумовлених правил інтерпретації ТН ЗЕД, що мають юридичну силу.

Однозначне розуміння класифікаційних групувань є не тільки перевагою ТН ЗЕД, а і необхідною умовою при визначенні ставок мита та інших платежів, визначення режимів експорту-імпорту тих чи інших товарів, порівняння даних щодо зовнішньої торгівлі різних країн і проведення економіко-статистичного аналізу.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосуватися:

• спеціальне мито;
• антидемпінгове мито;
• компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

• як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдавати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;
• як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції у випадках, що визначаються законами України;
• як захід у відповідь на дискримінаційні дії та (чи) недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку.

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва подібних товарів в Україні;
• вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу в країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію України або різниці між ціною об’єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу.

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробником подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації та розширенню виробництва подібних товарів в Україні;
• вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких, прямо або побічно використовувалась субсидія, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди державним інтересам України.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій.

Разом з тим існує ціла група товарів, які не обкладаються митом. До них належать:

• товари, які ввозяться з країн, що розвиваються, у межах товарних груп 1 -24;
• валюта України, іноземна валюта та цінні папери;
• товари та інші предмети, що внаслідок пошкодження до пропуску їх через митний кордон України стали непридатними до використання як вироби або матеріали;
• транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів. Предмети матеріально-технічного постачання, пальне, продукти харчування та інше майно, необхідне для їх нормальної експлуатації під час перебування у дорозі, у пунктах проміжних зупинок або придбані за кордоном у зв‘язку із ліквідацією аварії (поломки) даних транспортних засобів;
• предмети, що ввозяться в Україну для офіційного або особистого використання організаціями або особами, що відповідно до міжнародних угод України та законів України користуються правом безмитного ввезення (вивезення) з України;
• товари та інші предмети, що походять з митної території України (а також товари, що походять з території країн колишнього СРСР та були вивезені за їх межі);
• товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну територію України та походять з іншої території, за які було сплачено мито при первинному ввезенні на митну територію України та тимчасово вивозились за її межі;
• товари та інші предмети, що підлягають поверненню у власність держави та у випадках, передбачених законами України;
• наукове, навчальне обладнання, що надходить на адресу наукових, навчальних закладів;
• предмети матеріально-технічного забезпечення та спорядження, пальне, сировина для промислової переробки, продукти харчування та інше майно, що вивозиться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендних (зафрахтованих) українськими підприємствами та організаціями суден, що здійснюють морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;
• обладнання, матеріали та майно в рахунок внеску іноземного інвестора у статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями;
• інші товари на предмети, що визначаються законами України, постановами (розпорядженнями) Кабінету Міністрів.

При ввозі предметів дитячого асортименту відповідні ставки мита зменшуються на 50%.

Мито нараховується відповідно до ставок Єдиного митного тарифу України і сплачується в національній валюті України за поточним курсом Національного банку України, діючим на день подання вантажної митної декларації.

Допускається зниження ставок мита при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів:

• відремонтованих та раніше ввезених на митну територію України або вивезених за межі цієї території;
• пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних для використання як вироби або матеріали.

Дата публікації: 03.07.2011