Організація виробництва: методи, суспільні форми та інфраструктура. Реферат

Методи організації виробництва. Суспільні форми організації виробництва. Поняття, види і значення інфраструктури

Методи організації виробництва

Є два метода організації виробництва: потоковий і непотоковий. Непотоковому виробництву властиві такі ознаки:

• на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, бо кількість кожного з них невелика і недостатня для нормального завантаження устаткування
• робочі місця розташовані однотипними робочими групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій.
• предмети праці у процесі обробки переміщуються складними маршрутами, внаслідок чого існують великі перерви між операціями.

Непотоковий метод має наступні модифікації: одинично-технологічний, партійно-технологічний, предметно-груповий.

Потокове виробництво – високоефективний метод організації виробничого процесу. Потокове виробництво має такі ознаки:

• за групою робочих місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеженої кількості найменувань.
• робочі місця розташовуються послідовно за ходом технологічного процесу
• технологічний процес має високу коопераційну диференціацію, на кожному робочому місці виконується одна або декілька подібних операцій.
• предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими партіями згідно з ритмом роботи.

Суспільні форми організації виробництва

Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах.

У господарській практиці виокремлюють три основні види концентрації:

• Агрегатну — збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів, устаткування;
• технологічну — укрупнення виробничих одиниць (цехів, відділів, виробництв) підприємства;
• заводську (фабричну) — процес збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів, виробничих та інших об'єднань); що здійснюється на засаді агрегатної та технологічної концентрації виробництва.

Показники рівня розвитку: середній розмір підприємства, частка великих підприємств, частка дрібних і середніх підприємств.

Спеціалізація, добре розвинута в усіх галузях економіки, суспільна форма організації виробництва відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт.

До предметне спеціалізованих відносять підприємства, що випускають кінцеву, готову до споживання продукцію:

• поетапно спеціалізованих — підприємства з виготовлення окремих деталей та агрегатів і вузлів для комплектування готової продукції;
• технологічно (стадійне) спеціалізованих — самостійні виробництва з виконання окремих стадій технологічного процесу;
• функціонально спеціалізованих — ремонтні заводи, підприємства із виготовлення стандартної тари, машиносервісні організації.

Показники рівня розвитку:частка основної продукції в загальному її обсязі, кількість видів технологічно однорідних виробів

Конверсія як форма організації виробництва характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Об’єктні види: предмет но-функціональний. Показники рівня розвитку: частка цивільної продукції у загальному обсязі виробництва.

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Об’єктні види: предметний, галузевий, регіональний, міждержавний.

Показники рівня розвитку: частка покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у загальному обсязі продукції, коефіцієнт кооперування (кількість підприємств-суміжників у розрахунку на один вид кінцевої продукції, частка окремих видів кооперованих поставок у загальному їхньому обсязі.

Комбінування як специфічна суспільна форма організації виробництва — це процес органічного поєднання в одному підприємстві багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.

Об’єктні види: вертикальне (поєднання послідовних стадій обробки сировини), горизонтальне (на базі комплексного використання вихідної сировини), змішане.

Показники рівня розвитку: частка виду продукції, що виробляється комбінатом у загальному обсязі її виробництва в країні, частка напівфабрикатів, що переробляються на інший продукт за послідовною технологією, коефіцієнт комбінування (співвідношення валового обороту і товарної продукції).

Диверсифікація будь-якого виробництва є однією з поширених форм його організації за умов розвиненої ринкової економіки і гострої конкуренції продуцентів на рийку. Об’єктні види:різногалузева технологічно не зв’язана. Показники рівня розвитку:частка продукції інших галузей у загальному її обсязі.

Поняття, види і значення інфраструктури

Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства. Це своєрідний тил підприємства, без якого неможлива його нормальна робота.

Інфраструктура підприємства поділяється на виробничу та соціальну. Виробнича інфраструктура – це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участь у створенні основної продукції, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови. Виробничу інфраструктуру складають:

• допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства;
• допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;
• магістральні об’єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та обробки інформації, природоохоронні споруди тощо.

Соціальна інфраструктура – це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб робітників підприємства. Соціальну інфраструктуру складають:

• заклади громадського харчування;
• установи охорони здоров’я;
• спортивні споруди;
• заклади освіти, культури та відпочинку;
• житлово-комунальне господарство.

Система технічного обслуговування підприємства.

В рамках системи технічного обслуговування на підприємстві виконуються такі функції:

• ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування;
• забезпечення робочих місць інструментом;
• переміщення вантажів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт;
• забезпечення електрикою і тепловою енергією, паром, газом тощо;
• забезпечення сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом.

До системи технічного обслуговування входять наступні підрозділи:

1. Ремонтне господарство.

Здійснює технічне обслуговування та ремонт основних засобів, монтаж та введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин, модернізацію. Містить такі підрозділи:

• відділ головного механіка;
• ремонтно-механічний цех;
• ремонтно-будівельний цех;
• цехові ремонтні бази.

2. Інструментальне господарство.

Це сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням та ремонтом технологічної оснастки, її обліком. Містить такі підрозділи:

• інструментальний відділ;
• інструментальний цех;
• центральний інструментальний склад;
• цехові інструментально-роздавальні комори.

3. Транспортне господарство.

Займається перевезенням та вантажно-розвантажувальними роботами. Містить такі підрозділи:

• транспортно-технологічний відділ;
• транспортний цех.

4. Енергетичне господарство.

Містить такі підрозділи:

• відділ головного енергетика;
• господарства: електросилове, теплосилове, газове, пічне, слабкострумове.

5. Складське господарство.

Утворюється сукупністю складів підприємства. Містить такі підрозділи:

• матеріальні склади;
• виробничі склади;
• збутові склади.

Дата публікації: 23.05.2011