Визначення цін та дохідності підприємства. Реферат

Методи визначення цін на продукцію в умовах ринкових відносин. Фінансова діяльність підприємства: завдання, зміст, форми. Дохідність, прибутковість і рентабельність виробництва, особливості їх обчислення. Діагностика фінансово-економічного стану підприємства

Методи визначення цін на продукцію в умовах ринкових відносин

Ціноутворення – складний процес, на який впливає ряд динамічних факторів. З урахуванням цих факторів і обставин вибирається метод ціноутворення. Відомі такі основні методи встановлення ціни:

• метод "собівартість + прибуток" (згідно з цим методом ціна обчислюється як сума собівартості продукції і величини прибутку в ціні. Наступний визначається за нормативом в процентах до собівартості або її частини. Величина цього нормативу встановлюється підприємством, проте може бути обмежена державою);
• метод "забезпечення фіксованого обсягу прибутку" (ціна ставиться у жорстку залежність від загального обсягу прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції).
• метод ціноутворення "за рівнем поточних цін" ("за рівнем конкуренції") (полягає у том, що ціна розглядається і встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів. Собівартість за таких умов є величиною, що обумовлює рентабельність продукції при різних варіантах ціни, а не її безпосередньою базою).
• метод ціноутворення "за рівнем попиту" (полягає у тому, що ціна за допомогою продажу в різних сегментах ринку встановлюється на такому рівні, за якого попит задовольняє продавця).

Фінансова діяльність підприємства: завдання, зміст, форми

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання.

При цьому визначаються джерела коштів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами по сплаті податків, персоналом підприємства тощо. Всі ці грошові відносини складають зміст фінансової діяльності підприємства.

Основні її завдання такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості; збалансування за часом надходжень і видатків платіжних засобів; підтримання належної ліквідності та своєчасність розрахунків.

Залежно від джерел коштів фінансування поділяється на:

• внутрішнє (за рахунок коштів, одержаних від діяльності підприємства, використання чи продажу його майна).
• зовнішнє (внески власників у статутний капітал безпосередньо або у формі купівлі акцій, кредит, інші боргові зобов'язання, державні субсидії).

Існує і інший поділ: фінансування за рахунок власних і сторонніх коштів. До сторонніх коштів належать ті, які потрібно повертати, тобто борги. Всі інші кошти виступають, як власний капітал.

Дохідність, прибутковість і рентабельність виробництва, особливості їх обчислення

Доход –це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Загальна величина доходу підприємства включає доход від:

• реалізації продукції, робіт, послуг (обчислюється як різниця між виручкою і матеріальними витратами у собівартості реалізованої продукції).
• реалізація матеріальних цінностей і майна (це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію).
• позареалізаційних операцій (здача майна в аренду, товарний кредит, пайова участь у спільних підприємствах тощо).

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має ті ж джерела, що і доход:

• прибуток від реалізації продукції (обчислюється як різниця між обсягом реалізованої продукції та її повною собівартістю.)
• прибуток від реалізації матеріальних цінностей обчислюється аналогічно доходу., тільки з виручки вираховуються всі витрати, а не тільки матеріальні.
• прибуток від позареалізаційних операцій.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. На практиці найбільш вживаними є такі види рентабельності:застосованих (інвестованих) ресурсів, виробничих фондів, сукупних активів, власного (акціонерного) капіталу, продукції, певного виробу.

Діагностика фінансово-економічного стану підприємства

Фінансовий стан підприємства істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу – підсумкового статистичного документу про наявність і використання коштів на певну дату.

Баланс має дві частини: актив, який показує напрямки розміщення коштів, і пасив, що характеризує їх джерела.

Активи включають фізичне, грошове і нематеріальне майно, яке у балансі поділяється на дві групи:

• фіксовані активи (це майно створена за рахунок довгострокових інвестицій, яке має тривалий термін обігу)
• поточні активи (включають мобільні елементи майна з коротким терміном обігу (до одного року)).

Пасиви балансу поділяються на дві групи:

1. Власний капітал

• внески власників підприємства при його організації або виручка від продажу акцій акціонерного товариства).
• акумульований прибуток, який утворюється внаслідок діяльності підприємства.

2. Боргові зобов'язання

• довгострокові
• короткострокові

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовується для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства.

Це співвідношення можна розглядати у різних аспектах, але основними є ті, що характеризують ступінь заборгованості (обчислюється шляхом ділення боргових зобов'язань на активи підприємства), ліквідності (відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань) та активності підприємства.

Дата публікації: 19.05.2011