Договір лізингу – це угода про встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші умови функціонування суб’єктів лізингових угод, додержання ними діючих в країні законів і прийнятих на себе зобов’язань
Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві (Законі України "Про лізинг" та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг (крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.
Лізингові договірні зв’язки можуть бути двох видів:
В залежності від конкретних умов лізингова угода може забезпечуватися цілим комплексом господарських взаємопов’язаних і взаємообумовлених договорів.
Лізингова угода, як і будь-який господарський договір, виконує ряд важливих функцій, які можна об’єднати в дві основні групи: загальні і специфічні.
До загальних відносяться такі:
Серед специфічних функцій основними є:
В загальному вигляді лізингові угоди можуть бути охарактеризовані за допомогою загальноприйнятої системи ознак. Приймаючи до уваги необхідність створення однаково сприятливих умов для розповсюдження лізингових відносин в різних галузях виробництва, при розробці і укладенні лізингових угод доцільно керуватися певними принципами:
В залежності від виду лізингу структура договору може змінюватися, однак будь-який лізинговий контракт має включати в себе наступні пункти:
Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію і діє протягом встановленого в ньому строку. Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію і отримання від постачальника лізингодавцем рахунків за поставлену продукцію, останній зобов’язується виконати одну із основних своїх функцій в лізингових відносинах – провести оплату загальної вартості поставки.
Якщо під час приймання обладнання виявлено дефекти, які можна усунути, то лізингоодержувач повинен їх перелічити в акті прийняття в експлуатацію. При цьому в акті вказується термін, не пізніше якого постачальник повинен усунути перелічені дефекти. Якщо він цього не зробить, то лізингодавець може вимагати заміни об’єкта лізингу.
Невиконання постачальником вимог лізингодавця дає підставу останньому розірвати договір купівлі-продажу обладнання. У разі наявності дефектів, що не підлягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися приймати обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця. Якщо лізингоодержувач незалежно від можливих чинників не прийняв у зазначені в договорі строки майно і не заявив, що відмовляється його прийняти через наявні недоліки, які не можна усунути, майно вважається прийнятим.
Таким чином, підписання акту є важливим моментом лізингової угоди, тому що з цього моменту розпочинається дія лізингового договору і на лізингоодержувача переходять деякі права і обов’язки, а саме:
У випадку, коли постачальник може запропонувати лізингоодержувачеві сервісні послуги, між ними окремо укладається договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна. Передача лізингоодержувачем своїх прав та обов’язків третій стороні дозволяється лише при згоді лізингодавця.
В лізинговому договорі вказуються умови доставки обладнання і порядок відшкодування витрат, пов’язаних із його транспортуванням до місця доставки, монтажем, пуском і налагодженням. Спеціальний розділ договору має бути присвячений лізинговим платежам. У ньому вказується загальна сума лізингових платежів, порядок сплати, строки, спосіб, санкції при затримці платежів.
У договорі лізингу має бути зазначено, що право власності на майно протягом дії договору належить лізингодавцеві. Лізингоодержувач має виключне право користувача об’єктом лізингу і доходи, отримані в результаті використання майна, належать йому.
Лізингова угода має обов’язково містити розділ (чи підрозділ) про страхування. При цьому лізингоодержувач виступає як страхувальник, а власник (лізингодавець) – як застрахований, або правонаступник. Контроль за виконанням умов як лізингової угоди, так і договору страхування, лізингодавець повинен здійснювати постійно разом із страхувальником. Це дає змогу аналізувати хід виконання лізингової угоди, вчасно вносити корективи у дії лізингоодержувача, допомагаючи йому за непередбачуваних обставин уникати суттєвого збільшення ризику.
Крім того, в договорі вказується характер лізингових ризиків, які можуть виникнути при експлуатації об’єкта лізингу, і дії сторін при відшкодуванні можливих втрат. Договором можуть бути передбачені також домовленості про подання лізингодавцеві фінансової звітності та іншої інформації, можливість інспекторських перевірок у будь-який слушний час і таке інше.
Усі суперечності між суб’єктами лізингової угоди, що не можуть бути розв’язані на основі взаємного погодження, розглядаються арбітражним судом.
Лізинговий договір вважається припиненим по закінченню строку його дії, тоді лізингоодержувач має право:
Лізингоотримувач не може відмовитись від лізингу до закінчення строку угоди за виключенням тих випадків, коли при отриманні обладнання виявляються недоліки, які не підлягають усуненню. В інших випадках при скасуванні угоди за ініціативою лізингоодержувача він зобов’язаний надати лізингодавцеві компенсацію у розмірі всієї суми закриття угоди.
Лізинговий договір складається у двох ідентичних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу. Чим детальніше в договорі будуть сформульовані проблеми, що викликають сумнів на початковій стадії його укладання, тим з меншими проблемами доведеться зіткнутися під час його виконання.
Дата публікації: 15.05.2011