Лізинг: сутність поняття, структура та види. Реферат

Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях

Згідно із Законом України "Про лізинг" лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізенгоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об’єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і яке не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи.

З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів лізингу:

а) рухоме майно:

• обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);
• транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертоліти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери і таке інше);
• будівельна техніка;
• засоби телевізійного і дистанційного зв’язку;
• оргтехніка, конторське обладнання;
• ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми тощо.

б) нерухоме майно:

• будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;
• споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

На даному етапі в Україні оренда нерухомості набула великих розмірів. Однак її конкретні форми не мають повної тотожності (за умовами угод, розподілу відповідальності між сторонами, обсягами здобутих ними прав та іншими параметрами) з лізингом нерухомості, який отримав поширення за кордоном.

Суб’єктами лізингу можуть бути:

а) лізингодавець – власник майна, який надає його у використання на умовах лізингової угоди. В його особі можуть виступати:

• установа банку, в складі якого передбачений цей вид діяльності;
• фінансова лізингова компанія, що створюється спеціально для здійснення лізингових операцій, основою і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування угоди;
• спеціалізована лізингова компанія, яка в додаток до фінансового забезпечення угоди бере на себе комплекс послуг не фінансового характеру (утримання і ремонт майна, заміна зношених частин, консультації по його використанню);
• будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг непрофілююча, але і не заборонена статутом сфера діяльності і які мають фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

б) лізингоодержувач – юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

в) продавець лізингового майна (постачальник) – підприємство-виробник, торгівельна організація або інші суб’єкти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

Класифікація видів лізингу отримала достатньо серйозне обґрунтування як в закордонній, так і у вітчизняній теорії і практиці. При виділені видів лізингу виходять перш за все із ознак класифікації.

У залежності від складу учасників (суб’єктів) угоди розрізняють:

• Прямий лізинг (двосторонній), при якому власник майна (виробник) самостійно здає об’єкт в лізинг. Тим самим постачальник і лізингодавець поєднані в одній особі. В такому вигляді двосторонні лізингові угоди не знайшли широкого розповсюдження, оскільки при збільшенні лізингових операцій виробник, як правило, створює свою лізингову компанію. Різновидністю прямого лізингу є зворотній лізинг – майно здається в лізинг тій же особі, у якої воно було куплено. Підприємство (майбутній лізингоодержувач) має обладнання, але йому не вистачає засобів для виробничої діяльності. Тоді воно знаходить лізингову компанію і продає їй своє майно, але остання, в свою чергу, здає його в лізинг цьому ж підприємству. Таким чином, у підприємства з’являються грошові засоби, які воно може направити на налагодження виробництва, на поповнення оборотних засобів.
• Непрямий лізинг – коли передача майна відбувається через посередників. У даному випадку можна говорити про класичну тристоронню угоду (постачальник – лізингодавець – лізингоотримувач) або про багатосторонню угоду з кількома учасниками і повним набором послуг. В якості посередників можуть виступати брокерські компанії, які займаються пошуком і зведенням суб’єктів лізингової угоди і безпосередньої участі в здійсненні угоди не беруть.

У залежності від типу майна розрізняють:

• Лізинг рухомого майна – лізинг транспортних засобів, що не мають жорсткої прив’язки до нерухомих об'єктів (автомобілів, тракторів, комбайнів, літаків тощо), і майна, що легко переміщується.
• Лізинг нерухомості – лізинг будівель, споруд, залізничного транспорту та іншого майна, що має жорстку територіальну прив’язку.
• Лізинг "секондхенд" – лізинг машин і обладнання, що уже були у використанні або морально застаріли за час зберігання. Лізинг обладнання, що вже було в експлуатації, на внутрішньому ринку країни може мати перспективу у зв’язку із скороченням платоспроможного попиту на певні товарно-матеріальні цінності, із розбалансованістю оптової торгівлі засобами виробництва, з відносно невеликими масштабами діяльності товарних бірж. У цьому випадку об’єкт лізингу передається у використання не по первісній, а по оціночній вартості. Підприємство – постачальник самостійно або через лізингову компанію надає в лізинг майно, що було в експлуатації і яке на даний час простоює. Таким чином воно компенсує свої збитки від вимушених простоїв. Передбачивши в договорі лізингу термін, коли може знадобитися майно, підприємство-постачальник отримує його назад і знову зможе використовувати. Користувача лізингу в даному випадку може приваблювати відносно невисока вартість майна.
• Груповий (великомасштабний) лізинг, або "біг-тікет-лізинг" застосовується при оренді майнових комплексів або дорогого майна (заводів, бурових платформ, літаків, суден) і є різновидом лізингу нерухомості.

Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. На рівні закону вперше визначення фінансового та оперативного лізингу в Україні дано в законі "Про оподаткування прибутку підприємств", де сказано, що фінансовий лізинг (оренда) – господарча операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання з орендодавцем матеріальних цінностей за замовленням орендаря з наступною передачею орендарю права користування такими матеріальними цінностями на строк, не менший від строку їх повної амортизації ї обов’язковою наступною передачею права власності на такі матеріальні цінності орендарю.

Оперативний лізинг (оренда) – господарча операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу орендарю права користування матеріальними цінностями, які належать орендодавцю на строк, не більший строку їх повної амортизації з обов’язковим поверненням таких матеріальних цінностей орендодавцю.

В законі України "Про лізинг" такі визначення: фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Оперативний лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

У залежності від обсягу майна, що передається в лізинг, розрізняють - чистий лізинг – це лізинг, при реалізації якого основні зобов’язання по обслуговуванню майна бере на себе лізингоодержувач. Передбачається, що він сплачує всі податки і збори, здійснює страхування і несе всі інші витрати, пов’язані з використанням обладнання. Лізингоодержувач зобов’язаний утримувати об’єкт лізингу в робочому стані, обслуговувати його і після закінчення строку лізингу повернути лізингодавцю в хорошому стані з урахуванням нормального зносу. Даний вид лізингу характерний для фінансового лізингу.

В Україні ще не склалася інфраструктура лізингових послуг і практично немає таких лізингових компаній, які могли б забезпечити належне технічне обслуговування об’єктів лізингу. Основні учасники лізингового бізнесу – банки – також неспроможні справитися з таким завданням. Відсутність можливості надати сервісні послуги за лізингом – одна з найслабших сторін вітчизняного лізингового підприємництва в порівнянні з практикою інших країн. Тому на етапі становлення лізингового бізнесу в нашій країні лізингоодержувачам пропонується в основному, чистий лізинг.

"Мокрий лізинг" – це лізинг з повним набором послуг, угоди за яким передбачають обов’язкове повне технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування та інші операції, які бере на себе лізингодавець. Крім цього, можуть бути запропоновані послуги по підготовці кваліфікованого персоналу, по маркетингу і рекламі готової продукції, доставці сировини, необхідної для роботи обладнання.

"Мокрий лізинг" притаманний в основному для оперативного лізингу. За вартістю це один з найдорожчих видів лізингу. В нашій країні технічна база для застосування "мокрого лізингу" практично повністю відсутня. В той же час у ряді випадків лізингодавці (головним чином іноземні лізингові фірми) беруть на себе виконання окремих послуг. Це так званий лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

В залежності від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють:

• внутрішньо національний лізинг, коли всі учасники угоди знаходяться в одній країні;
• зовнішній (міжнародний) лізинг, коли в лізинговій угоді хоча б одна із сторін одночасно належить різним країнам. Цей вид лізингу включає також угоди, що укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін здійснює свою діяльність і має капітал спільно із зарубіжною фірмою (є спільним підприємством). Міжнародний лізинг можна розділити на такі види:
• експортний лізинг, коли виробник майна або посередницька фірма продає його лізинговій компанії, а та, в свою чергу, укладає угоду з лізигоодержувачем майна, що знаходиться за кордоном;
• імпортний лізинг – це угоди, в яких лізингодавець купує об’єкт лізингу в іноземної фірми, а потім надає його вітчизняному лізингоодержувачеві;
• транзитний лізинг, при якому майно продається лізинговій компанії з іншої країни, а вона, в свою чергу укладає угоду з орендарем, що знаходиться в третій країні;
• спеціальний лізинг, пов’язаний із здійсненням великого промислового будівництва.

За цільовим призначенням лізинг може бути:

• дійсний, якщо при проведенні угоди отримання податкових і амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу називають ще нормативним лізингом;
• фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає в тому, що угода переслідує мету одержати високий прибуток за рахунок отримання необґрунтованих податкових і амортизаційних пільг.

У залежності від способу фінансування розрізняють такі види лізингу.

Лізинг за рахунок власних коштів передбачає використання власного капіталу для фінансування лізингових програм. Слід відмітити, що придбати предмет лізингу на власні кошти можуть дозволити собі тільки банки, великі промислові або спеціалізовані лізингові компанії, що мають солідний капітал за умови економічної стабільності країни. Число таких компаній незначне.

Тому найбільш поширеною схемою фінансування є лізинг за рахунок залучених коштів. Це означає, що лізингові компанії для фінансування великих і дорогих лізингових проектів змушені вдаватися до позичок.

У країнах з розвиненою економікою при здійсненні угод такого лізингу лізингодавець, крім доходу у вигляді процентів і швидкого відшкодування капіталовкладень за рахунок звільнення від оподаткування амортизаційних відрахувань і процентних платежів у перші роки лізингу, отримує також винагороду за організацію фінансування.

Роздільний лізинг, або лізинг з частковим фінансуванням лізингодавцем. Це найскладніший різновид лізингу, оскільки пов’язаний із залученням різних каналів фінансування і використовується, як правило, для реалізації дорогих проектів. Особливістю цього лізингу є те, що лізингодавець, купуючи предмет лізингу, сплачує із своїх коштів не всю суму, а близько 75-80%. Решту суми він бере як позику в одного або кількох кредиторів, або дольову участь може мати постачальник. Виплачується борг по мірі отримання від кількох клієнтів лізингових платежів протягом усього строку лізингу.

На Заході понад 85% всіх лізингових угод побудовані на основі роздільного лізингу. У зв’язку з тим, що в нашій країні лізинг робить лише перші кроки і лізингові компанії ще фінансово слабкі, є всі підстави для застосування роздільного лізингу. Крім того, тут можуть бути вигоди і для банків, оскільки можна скоротити базу оподаткування за рахунок віднесення відсотків за надану позику на витрати своєї діяльності.

За характером лізингових платежів розрізняють:

• лізинг з грошовим платежем, якщо всі платежі здійснюються в грошовій формі;
• лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізингованому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;
• лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються перераховані в перших двох випадках форми сплати.

У нашій країні лізинг із компенсаційними платежами використовується в сільському господарстві.

У залежності від наміру учасників лізинг може бути терміновий (одноразовий, на один строк) і поновлювальний (револьверний) – продовжується по закінченні першого строку контракту.

Потреба в револьверному лізингу може виникнути тоді, коли лізингоодержувачеві за технологією послідовно необхідне різне обладнання. В таких випадках, відповідно до вимог лізингової угоди, лізингоодержувач по закінченні визначеного терміну отримує право обміняти орендоване майно на інший об’єкт лізингу.

У залежності від тривалості розрізняють такі види лізингу:

• короткостроковий – до 1 року;
• середньостроковий – від 1 до 3 років;
• довгостроковий – більше 3 років.

Виділяють також внутрішній та міжнародний лізинг. Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває внутрішньо- або загальнодержавним. Його суб'єктами є українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські суб'єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний та пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб'єктів лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. Останній реалізується суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні кордони. Інакше кажучи, суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження.

Лізинг також класифікується як сервісний і зворотний. Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко-економічного старіння (наприклад, комп'ютерно-обчислювальна та розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо). Суть зворотного лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного законодавства (Закон України "Про лізинг") його було названо формою внутрішнього лізингу. Проте з наукового погляду (за характером лізингових операцій) його коректніше буде вважати одним із видів лізингу.

На перший погляд, система лізингових операцій може здатися досить складною, але вона є відображенням сучасного лізингу, який спромігся за короткий період пройти від примітивних форм оренди обладнання до гігантської галузі світового господарства, без якої уже неможливе існування ринкової економіки.

Дата публікації: 15.05.2011