Основи оцінки хімічної і радіаційної обстановки та медичні засоби захисту. Реферат

Оцінка хімічної обстановки. Оцінка радіаційної обстановки. Медичні засоби захисту. Медичні засоби протирадіаційного захисту

Оцінка хімічної обстановки

Хімічна обстановка являє собою сукупність умов, що виникають під час застосування хімічної зброї внаслідок зараження отруйними речовинами місцевості, повітря, джерел води, особового складу, техніки та озброєння, інших об'єктів, що суттєво впливають на бойові дії та боєздатність військ.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміється визначення її можливого впливу на бойові дії військ з метою вживання заходів, які спрямовані на зберігання боєздатності військ в умовах можливого або дійсного застосування противником хімічної зброї.

Завдання, які вирішуються під час оцінки хімічної обстановки:

• визначення втрат особового складу при діях у хімічних вогнищах та при їх подоланні;
• визначення кількості особового складу, техніки та озброєння, заражених отруйними речовинами;
• визначення тривалості вражаючої дії отруйних речовин;
• вибір найбільш доцільних дій, які забезпечують найменші втрати особового складу та зараження зброї, техніки, майна;
• визначення заходів щодо захисту особового складу, частин та закладів в умовах зараження отруйними речовинами та ліквідації наслідків застосування хімічної зброї.

Початкові дані для оцінки хімічної обстановки:

• положення, завдання та характер дії військ;
• ступінь захисту особового складу;
• тип застосованих отруйних речовин;
• засоби та способи застосування противником отруйних речовин;
• місце та час застосування хімічної зброї;
• метеорологічні умови;
• топографічні умови.

Хімічна обстановка оцінюється в два етапи:

• I етап - прогнозування - проводиться, коли немає необхідної інформації з місця застосування отруйних речовин. Оцінка хімічної обстановки прогнозуванням дозволяє приблизно визначити можливі наслідки застосування хімічної зброї, їх вплив на виконання завдань та збереження боєздатності військ, найдоцільніші подальші дії, намітити заходи щодо захисту особового складу від ураження отруйними речовинами та ліквідації наслідків застосування хімічної зброї.
• II етап - оцінка фактичної обстановки за даними розвідки, здійснюється на основі точних даних з потерпілих підрозділів та частин про втрати особового складу, а також реальних даних про характер зараження та розміри вогнища.

На підставі оцінки хімічної обстановки оповіщаються війська про хімічне зараження місцевості та повітря, робляться висновки про боєздатність підрозділів, приймаються заходи з захисту особового складу та ліквідації наслідків застосування хімічної зброї, намічаються найдоцільніші дії підрозділів у даній обстановці, визначаються напрямок і маршрути для подолання та обходу районів зараження, визначаються найбезпечніші райони для розміщення підрозділів, встановлюються рубежі надягання та знімання засобів індивідуального захисту при подоланні районів хімічного зараження, визначається порядок проведення спеціальної обробки.

Оцінка хімічної обстановки надає можливість медичній службі вирішувати наступні завдання:

• визначити санітарні втрати особового складу військ у хімічному вогнищі;
• провести розрахунок сил та засобів для організації надання медичної допомоги у вогнищі та на етапах медичної евакуації;
• встановити боєздатність етапів медичної евакуації, які знаходяться у хімічному вогнищі;
• провести необхідні заходи щодо захисту особового складу медичної служби, поранених та хворих на етапах медичної евакуації;
• здійснити заходи з захисту особового складу медичної служби, який направлений для роботи в район застосування хімічної зброї;
• провести заходи щодо захисту етапів медичної евакуації, які знаходяться під загрозою зараження отруйними речовинами або приймають уражених з хімічного вогнища;
• прийняти заходи щодо ліквідації наслідків хімічного нападу в медичних пунктах та лікувальних закладах, які потрапили під хімічний напад;
• визначити найбільш доцільні дії з маневру силами та засобами медичної служби;
• вибрати найбезпечніші райони для розгортання медичних пунктів, лікувальних закладів та маршрути евакуації поранених і хворих;
• визначити порядок надання медичної допомоги у вогнищі та етапах медичної евакуації (встановити оптимальний вид і обсяг допомоги);
• встановити порядок евакуації уражених з вогнища;
• визначити порядок проведення спеціальної обробки;
• поставити завдання з медичної експертизи води, харчових продуктів.

Методика виявлення і оцінки хімічної обстановки. Виявлення хімічної обстановки полягає в збиранні та обробці початкових даних про регіони, де застосовувалася хімічна зброя (координати та розміри району, тип ОР, кількість застосованих засобів, способи та час застосування), та нанесенні зон зараження на топографічну карту.

Розміри районів застосування хімічної зброї визначають за допомогою таблиць спеціального довідника.

Геометричні фігури, за допомогою яких позначають район застосування хімічної зброї на карті, залежать від типу хімічного боєприпасу.

Після нанесення хімічних вогнищ на карту, користуючись таблицями довідника з оцінки хімічної обстановки, вирішуються завдання, роблять висновки та приймають рішення.

Оцінка радіаційної обстановки

Під радіаційною обстановкою розуміють масштаби і ступінь р/а зараження місцевості, які впливають на бойові дії та боєздатність військ, роботу промислових об’єктів та життєдіяльність населення.

Під оцінкою радіаційної обстановки розуміють вирішення основних задач з різних варіантів дії військ у зонах зараження, аналіз отриманих результатів та вибір найкращих варіантів, при яких забезпечуються найменші радіаційні ураження.

Оцінка радіаційної обстановки здійснюється двома методами: метод прогнозування і проведення радіаційної розвідки.

Вихідними даними для виявлення радіаційної обстановки є:

• координати центру (епіцентру) вибуху;
• потужність, вид та час вибуху;
• напрямок та швидкість середнього вітру;
• положення підрозділів на місцевості, ступінь їх захищеності і дози опромінення, які отримані особовим складом раніше.

Оцінка радіаційної обстановки складається з вирішення наступних основних завдань:

• визначення втрат військ (населення) при діях у зонах радіоактивного зараження;
• визначення втрат при подоланні зон радіоактивного зараження;
• визначення допустимого терміну перебування військ (населення) на зараженій місцевості;
• визначення допустимого часу початку входу на заражену місцевість;
• визначення допустимого часу початку подолання зон зараження;
• визначення ступеню зараження бойової техніки та транспорту.

Використовуються наступні засоби оцінки радіаційної обстановки:

• карта, куди наносяться вихідні дані;
• довідник з уражаючої дії ядерної зброї (Вид. МО СРСР, 1975. Таблиці 1-35);
• дані, отримані радіаційною розвідкою. Після приведення рівнів радіації на 1 годину після вибуху, вони наносяться на карту.

Крім довідника, при оцінці радіаційної обстановки можна застосовувати розрахунковий метод з застосуванням графіків, формул, тощо.

Радіаційна обстановка залежить від потужності і виду вибуху, швидкості вітру, атмосферних опадів, характеру місцевості, часу з моменту вибуху.

За ступенем зараження і можливими наслідками зовнішнього опромінення особового складу військ на зараженій місцевості прийнято виділяти 4 зони:

• зону помірного (зона А),
• сильного (зона Б),
• небезпечного (зона В),
• зону надзвичайно небезпечного (зона Г) зараження.

Зона А – особовий склад військ, які знаходяться у зоні впродовж першої доби після її утворення:

• при відкритому розташуванні можуть отримати дози опромінення, які призводять до втрати боєздатності;
• в бойових транспортних засобах, укриттях, тощо, як правило, не отримують доз опромінення, які призводять до втрати боєздатності.

Зона Б – особовий склад військ, якій знаходиться в зоні при відкритому розташуванні, а також в транспортних засобах впродовж першої доби після її утворення, може отримати дози опромінення, які призводять до втрати боєздатності. Екіпажі танків не втрачають боєздатності.

Зона В – можливі тяжкі радіаційні ураження розташованого на відкритій місцевості особового складу навіть при короткочасному перебуванні в зоні, особливо в першу добу після її утворення. Радіаційних уражень можливо запобігти тільки знаходячись у бліндажах та сховищах, при суворому дотриманні регламенту дій на зараженій місцевості.

Зона Г – отримують тяжкі радіаційні ураження навіть екіпажі танків, які діють у зоні впродовж перших годин після її утворення. Перебування особового складу (6-8 годин) можливо лише через 5-7 діб після вибуху.

За 40-60 хвилин до підходу хмари і початку випадіння опадів подають сигнал оповіщення "Загроза радіоактивного зараження". З моменту випадіння опадів подається сигнал "Радіаційне зараження".

При подачі сигналу оповіщення "загроза радіоактивного зараження" застосовується наступний комплекс попереджувальних заходів:

• використовують укриття та сховища;
• укривають продовольство, медичне майно, тощо;
• особовий склад приймає радіозахисні засоби (цистамін, тощо);
• у випадку, коли війська або населення попадають у зони В і Г, по можливості, передислокують їх в менш заражені зони, або за межі забруднених зон.

Медичні засоби захисту

Серед засобів захисту від зброї масового ураження особливе місце займає застосування засобів медичного призначення. Під терміном "засоби медичного захисту" розуміють засоби попередження, профілактики впливу на людину уражаючих факторів зброї масового ураження та засоби надання допомоги і лікування уражених. Одним з найважливіших завдань медичної служби є своєчасне і повне забезпечення особового складу військ, частин та підрозділів медичної служби цими засобами.

Медичні засоби захисту зручно класифікувати за видами ЗМУ на три групи:

• Медичні засоби протирадіаційного захисту.
• Медичні засоби протихімічного захисту.
• Медичні засоби протибактеріального захисту.

За призначенням розрізняють три групи медичних засобів:

• Засоби виявлення.
• Засоби профілактики.
• Засоби надання невідкладної допомоги та лікування.

За використанням медичні засоби поділяють на:

• Індивідуальні, які видаються кожному військовослужбовцю (ППІ, ІПП, АІ, таблетки аквасепту).
• Групові, які видаються на групу військовослужбовців: екіпаж, відділення і т. д. (АВ, АБ-3, АЕ).
• Засоби, які знаходяться в сумках та комплектах спеціалізованої медичної допомоги і призначені для використання тільки представниками медичної служби, медичними частинами та підрозділами (СС, СМВ, СМД, СЛВ, ПФ, В-3, В-4, ВБ, В-1, В-2, АП-2, ОВ, ЛУЧ, Г-1, Г-2, Г-3, Ш-1, УТ, В-4, В-5, СО).

Аптечка індивідуальна (А1) призначена для запобігання або зменшення уражаючої дії різних видів сучасної зброї, а також для надання першої медичної допомоги при ураженні особового складу. Ліки, що є в аптечці, застосовують при пораненнях, опіках, ураженнях ФОР, радіаційних ураженнях, а також для запобігання інфекційних захворювань при застосуванні противником біологічної зброї. Аптечка носиться військовослужбовцем в нагрудній кишені верхнього одягу.

В аптечці є:

• а) Будаксим - 1-2 шприц-тюбики з червоним ковпачком, по 1 мл препарату в кожному;
• б) Промедол-2% - 1,0 мл в 1-2 шприц-тюбики з білим (безбарвним) ковпачком. Застосовують при сильних болях, викликаних переломами, великими ранами, розтрощенням тканин і опіками, дією алогенних отруйних речовин;
• в) Цистамін - у таблетках по 0,2 г, знаходиться в 2 восьмигранних пеналах рожевого кольору (по 6 табл. у кожному);
• г) Доксицикліну гідрохлорид - у двох чотиригранних пеналах без забарвлення (у кожному пеналі є 2 капсули по 0,2 г препарату). Це антибіотик широкого спектру дії. Застосовують вміст одного пеналу при небезпеці ураження бактеріальними засобами, збудниками інфекційних захворювань, а також при пораненнях і опіках. Вживається за 30 хв. до входу в зону бактеріологічного зараження. Повторний прийом (вміст другого пеналу) - через 12 годин;
• д) Диметкарб - у пеналі із синім циліндричним корпусом 6 таблеток.
• е) Препарат "П-6" - у пеналі жовтого кольору, 6 табл. Це профілактичний антидот ФОР. Вживається по 2 таблетки за 30 хв. до входу в зону хімічного зараження. Повторний прийом через 12 годин.

Медичні засоби протирадіаційного захисту

Радіопротектори (радіозахисні засоби) - це хімічні медикаментозні засоби синтетичного або біологічного походження, введення яких в організм перед його опроміненням, призводить до зменшення впливу іонізуючого випромінювання на радіочутливі тканини та прискоренням їх відновлення, що призводить до зниження ступеню важкості променевого ураження. Використання радіопротекторів після опромінення практичного ефекту не дає.

Підвищення радіорезистентності тканини досягається завдяки впливу препарату на первинні радіохімічні реакції або на механізми захисту організму, або ж на те і інше одночасно. Радіопротектори відносяться до найрізноманітніших класів хімічних сполук.

Прикладне значення має виділення таких двох груп:

1. Радіопротектори короткочасної дії (РКД) - ефективні при імпульсному або деяких видах нетривалого опромінення. Їх захисна активність при прийманні максимально переносимих доз, які викликають зрушення в обміні речовин радіочутливих клітин, виявляється уже через декілька хвилин або в кінці першої години після введення, але обмежується 30 хвилинами - 5 годинами.

РКД в залежності від механізму захисної дії і хімічної структури поділяються на дві групи:

• а) відновлювачі, до яких відносяться сірковміщуючі з'єднання (цистамін, цистеїн, меркаптоетиламін, гаммафос та ін.), антиоксиданти (аскорбінова кислота, вітамін Е, токофероли та ін.);
• б) препарати, які викликають гіпоксію клітин та тканин (радіопротектор Б-190, метгемоглобіноутворювачі, ціаніди, нітрити та ін.)

2. Радіопротектори пролонгованої дії (РПД) - ефективні при пролонгованому та фракційному опроміненні, меншою мірою, при інтенсивному. Їх дія взагалі спрямована на підвищення резистентності організму і продовжується від одного до декількох днів.

До групи РПД включаються:

• а) препарати з анаболічними властивостями (естрогени - РТД-77 - діетилстильбистрол);
• б) полімери поліаніонної природи (гепарін, полісахариди, нуклеїнові кислоти, полінуклеотиди, деякі вакцини (черевнотифозна вакцина з секстанатоксином), синтетичні полімери).

Зараз в Україні вивчаються нові речовини, які є перспективними медичними засобами протирадіаційного захисту. Особливий інтерес являють ті з них, які можуть бути застосованими в умовах нормованого переопромінення, зокрема, при ліквідації наслідків ядерних аварій. До таких сполук відносяться похідні янтарної кислоти - суфан та яктон. Вони не лише виявляють захисну дію у відношенні "малих" доз радіації, але також мають антигіпоксичні властивості та підвищують фізичну працездатність.

Література

1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 165-171, 199-215, 312-329.
2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. – К.: УВМА, 2003. – С. 30-36, 78 – 86.
3. Каракчиев Н. И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. – Ташкент: Медицина, 1978. – С. 318-321, 359-365, 406-418.
4. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В. В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. – С. 135-139, 181-327.
5. Военная токсикология, радиология и медицинская защита: Учебник / Под ред. Н. В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С. М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.

Дата публікації: 25.09.2011