Сучасний стан економічного, суспільно-політичного, соціального та культурного розвитку суспільства зумовлює необхідність трансформаційних змін в моделях і технологіях діяльності всіх традиційних закладів культури, зважаючи на зміну тієї ролі і місця, які вони посідають в оновлених умовах життєдіяльності кожної людини
В контексті цих процесів характерні зрушення спостерігаються і в роботи музеїв, що все виразніше перетворюються із суто скарбниць мистецької, етнографічної, історичної та культурної спадщини людства на центри соціально-культурної, в тому числі і освітньо-виховної діяльності.
Розбудова сучасних форм і технологій організації діяльності музеїв відбувається в загальному просторі музейної педагогіки (термін було введено в обіг К.Фрізеном у 1934 р.) — міждисциплінарної науки, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та полікультурного підходів через педагогічний процес в умовах музейного середовища.
Сутність музейної педагогіки полягає в опануванні музейною реальністю у її педагогічному аспекті, в здатності пробуджувати інтерес до пізнання світового мистецтва і культури народів світу через музей та його колекції, у вихованні дбайливого ставлення до музейних пам’яток як до частини культури, у формуванні розуміння єдності природи і культури, традицій і культурних надбань конкретного етносу, у розвитку духовних, інформаційних, пізнавальних та комунікативних інтересів та потреб конкретної особистості та відновленні, наповненні новим емоційним змістом міжособистісної взаємодії між окремими індивідами.
В контексті антропоцентричної парадигми культурно-просвітницької діяльності, збереження культурологічних здобутків, духовних цінностей, моральних традицій задля формування і вдосконалення кожної особистості, нової питомої ваги набувають музеї просто неба («Open-air museums»).
Саме в них можна найбільш образно й історично достовірно відтворити в комплексі архітектуру та побут колишнього села, продемонструвати господарську діяльність населення, яке жило, працювало і творило у тогочасних умовах.
Думку про створення такого типу музею вперше висунув наприкінці ХУІІІст. швейцарський вчений Чарльз Болстен. Але тільки сто років по тому у 1867р. у Норвегії на спеціально виділену ділянку біля Осло було перевезено декілька селянських осель і церкву. У 1891р. за ініціативою шведського вченого Артура Газеліуса, на горбистій місцевості, так званому Скансені, палкі прихильники старовини законсервували кілька давніх споруд і такім чином поклали початок новій формі музеїв — всесвітньо відомим «скансенам».
Вже через кілька років музеї під відкритим небом відкрилися у Норвегії (18897р.), Данії (1901р.), Естонії (1909р.), Латвії (1924р.). В них були відтворені селянські житла і господарські будівлі, майстерні ремісників і споруди загального використання.
З того часу створенню музеїв просто неба приділяється велика увага у багатьох країнах світу. Так сьогодні на різних континентах діє вже понад 600 музеїв під відкритим небом. В Україні їх налічується шість: у Києві, Львові, Ужгороді, Переяславі-Хмельницькому, Чернівцях, у с.Крилос Галицького району Івано-Франківської області.
Основна мета і завдання при створенні та функціонуванні музеїв під відкритим небом полягає в:
Функціонуючі в Україні музеї просто неба включають як великі архітектурно-художні комплекси, так і окремі локальні експозиції під відкритим небом. Тематична спрямованість їх диференціюється залежно від цілей і завдань кожного з них, особливостей етнічної специфіки представленої території.
Зокрема, Львівський музей просто неба демонструє традиційну народну архітектуру та культурно-побутову своєрідність бойків, долинян, лемків, гуцулів, подолян, волинян, поліщуків; Переяслав-Хмельницький музей народної архітектури і побуту — відтворює народне будівництво дорадянської Наддніпрянщини; Закарпатський — показує особливості народного зодчества, культури і побуту українців та інших етнічних груп населення Закарпаття; Музей народної архітектури і побуту України «Пирогове» комплексно експонує твори народної архітектури та декоративно-ужиткового мистецтва, предмети побуту і знаряддя праці всіх регіонів України.
Піднесення інтересу до народної творчості — цілком закономірне явище, яке зумовлене новими соціальними умовами побуту — існуванням традиційного мистецтва в системі сучасної культури, а також інтенсивним розвитком художньої самодіяльності.
Звернення нині до фольклорних форм творчості — це процес розвитку сучасної культури, який неможливий без освоєння того великого культурного досвіду, що містить у собі фольклор. Сьогодні активний інтерес до останнього отримує дістає практичне втілення у формах художньої самодіяльності: оглядах, конкурсах, фестивалях, у повсякденній сфері впровадження і розвитку сімейної обрядовості, у діяльності художніх професійних колективів, у творчості композиторів і письменників.
Важливою властивістю музеїв просто неба є наявність видовищного елементу. Перенасиченість опосередкованими формами спілкування, як відзначають дослідники, породжує в наш час повернення до традиційних форм спілкування.
Специфіка музеїв під відкритим небом полягає в тому, що в них існують широкі можливості безпосереднього неформального спілкування під час організації в них змагань, обрядів, виступів фольклорних колективів, що, водночас, складає одну з причин популярності цих музеїв серед різноманітних верств населення.
В організації сімейного дозвілля музеї під відкритим небом користуються неабиякою популярністю, хоча, зважимо на те, що повністю потенціал цих культурно-просвітніх установ ще ні в яким мірі не можна вважати реалізованим — внаслідок багатьох причин: економічних, організаційних, матеріальних, методичних тощо.
Музей просто неба дає можливості реалізації таким функціям сімейного дозвілля:
Сучасний досвід функціонування музеїв просто неба переконує, що за своїм структурно-змістовим наповненням вони є інноваційними за своєю суттю. Це — унікальні соціально-культурні педагогічні комплекси, що спроможні інтегрувати зусилля сім’ї, школи, громадських організацій, культурно-мистецьких об’єднань і спрямовувати їх на реалізацію рекреативного, розвиваючого, морального, естетичного потенціалу дозвілля, на формування духовної спільності родини, зміцнення сімейних цінностей і традицій.
Дата публікації: 22.10.2010