Банківська конкуренція володіє цілим рядом специфічних рис, що відрізняють її від конкуренції в промисловості чи в інших галузях національної економіки і заслуговують окремого узагальнення
Ключовою ланкою реформ банківської системи повинно стати створення конкурентного середовища, в якому функціонують комерційні банки. Нині це - одне з найслабкіших ланок, яка дісталась у спадок від галузевої побудови в плановій економіці. Питання про універсалізацію чи спеціалізацію великих, колишніх п’яти державних банків, потребує найретельнішого розгляду.
Не повинно бути адміністративних обмежень на кредитну діяльність цих банків лише в їх колишніх галузях більша диверсифікація портфелів активів допоможе стабілізувати їхні баланси, змінити ситуацію: слабка галузь - слабкий банк. Це вплине і на згладжування процесів у фінансовій системі, що залежить від процесів (сезонних, виробничого циклу) в економіці. Слід відійти від системи: одне підприємство - один банк, дозволивши підприємству мати розрахунковий рахунок у кількох банках. Звичайно, такий захід має дуже вразливе місце і повинен проводитися лише за наявності хорошого нагляду.
Основне питання, що дісталося у спадок від колишнього СРСР, - розмежування готівкових та безготівкових грошей, обумовлених, зокрема, існуванням окремих "кредитного" та "касового" планів. Наслідком цього є існування і зараз Ощадбанку - домінуючого банку, який працює із залученими коштами населення. Такому становищу сприяли як історичні умови (наявність відповідної структури на всій території країни та інші фактори), так і політика держави (наприклад, обмеження на обсяги залучених коштів населення іншими банками, державне страхування вкладів лише в Ощадбанку), а також небажання чи економічна недоцільність інших банків працювати з дрібними вкладниками.
Нині депозити до запитання населення розподілені так: Ощадбанк - 75%, Промінвестбанк - 6%, Агробанк - 12%, інші - 7%; термінові до року: Ощадбанк - 63%, Промінвестбанк - 7%, Укрсоцбанк - 7%, інші - 23%; термінові понад рік: Ощадбанк - 22%, Промінвестбанк та Агробанк - 22%, інші - 56%. Структура депозитів населення у всій банківській системі: до запитання - 47%, термінових до року - 40%, термінових понад рік - 13%1. Із цифр видно домінуюче становище Ощадбанку щодо залучення коштів населення. Тому тут можливі дві моделі розвитку Ощадбанку:
Обидва варіанти мають недоліки, тому реформа Ощадбанку потребує ретельної підготовки.
Ще одна велика проблема (тут також необхідне реформування) - зарегульованість в операціях із готівкою. Є багато обмежувальних інструкцій, які треба переглянути чи відмінити взагалі.
Ті ж проблеми стоять і перед іншими спеціалізованими банками, які практично є монополістами в сільського господарства, в промисловості, комунальної сфери чи в операціях з іншими державами.
Для кожного із цих банків слід брати один із варіантів розвитку, однак усі вони повинні передбачити посилення конкуренції в банківській діяльності. Спеціалізація банків за галузевим принципом неприпустима як і з точки зору конкуренції, так і з точки зору якості портфеля активів.
Банківська конкуренція володіє цілим рядом специфічних рис, що відрізняють її від конкуренції в промисловості чи в інших галузях національної економіки і заслуговують окремого узагальнення. До виявлених особливостей належать:
В якості основних закономірностей банківської конкуренції на сучасному етапі можна назвати наступні:
Звичайно, це лише більш загальні закономірності. Однак основний висновок із сказаного очевидний: банківська конкуренція за кордоном загострюється. Вважається, в не далекому часі це буде проходити і в нашій країні. І нашим банкірам, як зараз західним, пройдеться активно користуватись інструментарієм банківського маркетингу.
Дата публікації: 23.06.2011