Історія Центрального банку. Статус Центрального банку. Форми організації Центрального банку. Функції Центрального банку. Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку. Організаційно-правові особливості Центрального банку. Організація готівкового грошового обігу Центрального банку. Кредитні відносини між Центральним банком та комерційними банками. Центральний банк як фінансовий агент уряду. Організація міжбанківських розрахунках. Валютне регулювання та контроль
Розвиток міжнародних фінансових ринків, зростання зовнішньої торгівлі, розвиток нових фінансових продуктів, а також створення Європейського союзу призвели до того, що все більше кредитних установ виходять за рамки національних кордонів. Тому великого значення набуває не тільки конкуренція між закордонними кредитними установами, а й співпраця з ними.
Банківська система є основною ланкою усієї фінансової системи країни. Її становлення та подальший розвиток залежить від багатьох факторів - історичного, політичного, економічного. Центральний банк - це головна фінансова установа банківської системи кожної країни. Можна сказати, що саме від роботи такого банку залежить ефективне функціонування грошово-кредитної системи усієї держави.
Метою даної роботи є вивчення головних засад функціонування Центрального банку Республіки Білорусь, його грошово-кредитної політики, історії становлення та основних проблем функціонування.
Історія створення Центрального банку
Історія банківської системи Білорусі взагалі та Нацбанку Республіки Білорусь (НБРБ) мала схожі етапи становлення, що і Україна, адже до грудня 1990 р. Республіка Білорусь входила до складу СРСР, а банківська система була одноярусною, тобто комерційні банки та інші фінансові установи просто не існували.
Отже, 21 грудня 1990 р. були прийняті Закони "Про Національний банк Республіки Білорусь" та "Про банки та банківську діяльність в Республіці Білорусь". Усі установи банків СРСР на території Білорусії були оголошені її власністю. На основі Білоруського Республіканського банку держбанку СРСР був створений Національний банк Республіки Білорусь. Спеціалізовані державні банки стали акціонерними комерційними: Белагропромбанк, Белвнешекономбанк, Белбізнесбанк, Белпромстройбанк, а також Ощадний банк. Наприкінці 80-90-х рр. почали створюватися на акціонерній та пайовій основі комерційні банки. Серед них- Беларусбанк, Приорбанк, Бресткомбанк, Комплекс банк та інші.
Беручи до уваги досвід зарубіжних країн, Білорусія створила дворівневу банківську систему: головна ланка -НБРБ та друга ланка - комерційні банки та інші небанківські фінансово-кредитні установи. НБРБ почав провадити власну єдину грошово-кредитну політику разом із Урядом Республіки. Головною метою діяльності НБРБ стало і залишається чинним - робота по організації грошового обігу в країні. [3]
Статус Центрального банку
НБРБ є центральним банком і державним органом Республіки Білорусь, діє виключно на користь Республіки Білорусь.
НБРБ підзвітний Президенту. Підзвітність НБРБ Президенту Республіки Білорусь зокрема означає:
Майно НБРБ знаходиться у власності Республіки Білорусь і закріплено за ним на праві оперативного управління.
НБРБ відповідно до цілей своєї діяльності і в порядку, встановленому законодавством, здійснює повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню своїм майном, включаючи золотовалютні резерви. Вилучення і передання зобов'язань по вказаному майні не допускаються, за винятком випадків, передбачених в законодавчих актах. Статутний фонд НБРБ призначений для забезпечення діяльності і виконання зобов'язань цього банку, який утворюється за рахунок його прибутку, цільових надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством.
Розмір статутного фонду НБРБ - 300 мільярдів білоруських рублів.
Форми організації Центрального банку
НБРБ є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба і написом "Національний банк Республіки Білорусь". Його повне найменування: на білоруській мові - Нацыянальны банк Рэспублiкi Беларусь;
Місце знаходження центрального апарату НБРБ: Мінськ. Найвищим органом управління НБРБ є Правління НБРБ - колегіальний орган, що визначає основні напрями діяльності НБРБ і здійснює керівництво і управління ним. Кількісний склад Правління НБРБ встановлюється Президентом з відома Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь строком на 5 років. Члени Правління не можуть займати інші державні посади, перебувати в політичних партіях, мати і набувати особисто або через посередників акції банків або небанківських кредитно-фінансових організацій.
Правління НБРБ виконує наступні функції:
Виконавчим колегіальним органом НБРБ є Рада директорів НБРБ, керівником якої є Голова Правління НБРБ. Рада директорів НБРБ здійснює наступні функції:
Функції Центрального банку
Головною метою НБРБ є робота по проведенню грошового обігу в країні. НБРБ виконує наступні основні функції:
Інструменти грошово-кредитної політики
НБРБ поряд з монопольним правом випуску банкнот зобов'язаний забезпечити стабільність білоруського рубля. Для цього він використовував і використовує традиційний набір інструментів грошово-кредитного регулювання:
Пріоритетними напрямами грошово-кредитного регулювання в 2006 р. були:
Для задоволення економічного обороту розрахунково-платіжними засобами, виходячи з намічених на 2007 р. об'єму зростання реального ВВП на 3-4%, обмеження рівня інфляції до 4-5% в середньому за місяць і дефіциту державного бюджету, приріст грошової маси планується в розмірі не більше 4,5-5% в середньому за місяць, а збільшення чистих внутрішніх кредитів НБРБ не більше 35,037 трлн. р. за рік. [7]
Організаційно - правові особливості Центрального банку
НБРБ спільно з Урядом щорічно до 1 жовтня представляє Президенту основні напрями грошово-кредитної політики на черговий рік; щокварталу інформує Президента і Уряд про об'єм емісії грошей та розміри золотовалютних резервів. [2]
НБРБ не відповідає за зобов'язаннями Уряду, а Уряд не відповідає за зобов'язаннями НБРБ. В цілях вдосконалення грошово-кредитної політики і банківської системи при НБРБ створюється Консультативна рада, у функції якої входить надання банку експертних, інформаційних і консультативних послуг. Головою Консультативної ради є Голова Правління НБРБ.
НБРБ і його установи звільнені від сплати всіх видів податків, зборів і мит. Проте, він бере участь у формуванні доходів бюджету, оскільки частина прибутку, у встановленому розмірі, перераховується до республіканського бюджету. Свої доходи НБРБ і його установи одержують виключно від банківської діяльності. Вони не можуть бути акціонерами в інших банках, за винятком Зовнішекономбанку, Беларусбанка і банків за кордоном. [4]
Проблема створення ефективної банківської системи має особливе значення, зважаючи на такі фактори:
У світовій практиці спочатку десятиріччями, століттями формувалася банківська система, а потім уже система регулювання та нагляду. У Білорусії ці процеси відбуваються паралельно, що є, безумовно, ускладнюючим фактором. Водночас країна має й деякі переваги - вона може і повинна скористатися накопиченим світовим досвідом у галузі банківського регулювання та нагляду. [6]
Організація готівкового грошового обігу Центрального банку
Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій та безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, нетоварних платежів та розрахунків. Для аналізу кількісних змін грошового обороту на певну дату і за певний період використовуються показники - грошові агрегати, яких у Республіці Білорусь нараховується чотири. Агрегат М1 включає готівкові гроші в обороті та засоби на поточних рахунках.
До агрегату М2 відносять агрегат М1 і строкові та ощадні депозити в комерційних банках. Агрегат М3 дорівнює агрегату М2 плюс ощадні депозити у спеціалізованих кредитних установах. Агрегат М4 включає агрегат М3 і депозитні сертифікати великих комерційних банків. [5]
Для забезпечення організації готівкового грошового обігу НБРБ здійснює:
Велику роль у регулюванні грошового обігу відіграє антиінфляційна грошова політика НБРБ. До функцій НБРБ належить монопольне право емісії грошей. Щорічно банк вирішує у якій мірі та у якому напрямку змінюється грошова маса у країні. Результати рішень банку зажди висвітлюються у засобах масової інформації. За допомогою відсоткових ставок банк має змогу у тій чи іншій мірі змінити кількість готівки в обігу. [4]
Кредитні відносини між Центральним банком та комерційними банками
Як відомо, комерційні банки є установами, які не можуть функціонувати ізольовано від економічного середовища. Держава, в першу чергу зацікавлена в підтримці бездоганної репутації банків, встановлює їм певні обмеження, нормативи, як обов'язкові для виконання, так і рекомендаційні, які регулюють діяльність банків з метою забезпечення їх надійності, ліквідності, платоспроможності. Це проводиться перш за все за рахунок облікової, або дисконтної, політики, а також встановлення норм обов'язкових банківських резервів. [6]
Основні проблемні завдання банківського регулювання та нагляду:
НБРБ проводить державну реєстрацію банків і кредитних установ у Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, а також ліцензування банківських операцій.
Встановлює для банківської системи та кредитних установ єдині правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації та коштів. [2]
З метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей НБРБ надає комерційним банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і для кредитування цільових програм, пов'язаних з реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком окремих галузей народного господарства та структурною перебудовою економіки.
Надання комерційним банкам короткострокових кредитів здійснюється через аукціон, що забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. Запроваджено ломбардний кредит. НБРБ як центральний банк держави постійно здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків.
У Білорусі НБРБ зареєстровано близько 40 комерційних банків. Найбільшими банками за розміром статутного капіталу залишаються колишні державні спеціалізовані банки. Так, провідне місце займають АКБ "Белагропромбанк", і АКБ "БелПромстройбанк", АКБ "Білорусь". До найбільш крупних банків також відносяться АКБ "Белбізнесбанк", АТ "Білоруський інвестиційний банк", АКБ "Пріорбанк". Більше десяти банків мають генеральну ліцензію на здійснення операцій в іноземній валюті. [5]
Розмір власних капіталів банків в еквіваленті євро на 01.06. 2006 склав 406,2 млн. євро, на початку року він був дещо вищий і дорівнював 413,5 млн. євро. Враховуючи вірогідні негативні наслідки інфляції, банкам необхідно прийняти комплекс заходів по подальшому нарощуванню власного капіталу, особливо статутного фонду, не допускати зайвого витрачання засобів на власне споживання. [7]
Центральний банк як фінансовий агент уряду
НБРБ здійснює діяльність відповідно до Конституції, Банківського кодексу, законів, нормативних правових актів Президента, справжнього Статуту і незалежний в своїй діяльності. НБРБ не здійснює безпосередньо кредитування суб'єктів господарювання, але йому належить виняткове право надання кредиту Уряду і місцевим органам влади.
При цьому законодавчо встановлено, що сукупна сума кредитів Уряду і місцевим органам не повинна перевищувати 5% від розміру валового національного продукту даного фінансового року. НБРБ консультує Уряд в таких областях, як управління національним боргом, валютна й кредитно-грошова політика. Крім того, він є представником Уряду в фінансових операціях останнього. Основним завданням НБРБ у є розробка й проведення кредитно-грошової політики.
НБРБ тісно співробітничає з МВФ, Світовим банком і ЄБРР, має кореспондентські рахунки у ряді зарубіжних країн. За дорученням Уряду бере на себе як представник Республіки зобов'язання і здійснює операції, зв'язані за участю Білорусі в роботі міжнародних організацій. [6]
Організація міжбанківських розрахунків
У 1990-1994 рр. була проведена реструктуризація мережі банків:
Починаючи з 1991 р., взаємні розрахунки між комерційними банками стали здійснюватися на основі встановлення кореспондентських відносин з відкриттям кореспондентських рахунків один у одного або через рахунки, відкриті в НБРБ. У 1992-1993 рр. в Республіці Білорусь використовувалася модель міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками, відкритими в регіональних управліннях НБРБ. Оброблялося в середньому 1 млн 600 тис. платіжних документів за день.
У 1992 р. було розроблено "Концепцію створення системи електронного грошового обігу". Ця концепція передбачає впровадження в народне господарство нової технології обслуговування банків, організацій та фізичних осіб, заснованої на виконанні різноманітних платіжних операцій за безпаперовою комп'ютерною технологією.
Така система має назву "система електронного переказу фінансових послуг або електронного грошового обігу" (СЕГО). Вона є розвитком традиційних видів платіжних послуг на основі нової методології. Реальністю були обумовлені такі основні риси розробленої системи електронних міжбанківських розрахунків:
Базовими рішеннями під час створення системи були:
Запроваджена система не має аналогів у країнах колишнього Радянського Союзу і наближається до рівня відповідних систем розвинутих країн Європи і світу. Програмне забезпечення та засоби захисту інформації системи електронних міжбанківських розрахунків НБРБ (або "системи електронних платежів" - "СЕП") були розроблені фахівцями НБРБ. На 1 січня 1994 р. практично всі філії комерційних банків були підключені до системи електронних міжбанківських платежів. Це дало змогу відмовитися від використання поштових і телеграфних авізо та значно підвищити швидкість, якість і надійність проведення платежів, безпеку і конфіденційність банківської інформації.
Упровадження системи електронних платежів дало змогу досягти таких принципових результатів:
Можна без перебільшень зробити висновок, що впровадження СЕП підняло банківську індустрію країни на якісно новий рівень. Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняє сьогоднішні потреби економіки. Одночасно зі створенням СЕП комерційні банки активно розробляли і впроваджували системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності (так звані програмні комплекси "Операційний день банку" (ОДБ)).
Це - програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо). Одним із завдань таких систем є, зокрема, автоматизація обігу платіжних документів усередині банку та обмін електронними платіжними документами з СЕП. Оскільки СЕП дала змогу практично уникнути затримання платежів на міжбанківському рівні, для комерційних банків та їхніх клієнтів стало доцільним використання систем "клієнт-банк" для розрахунків у електронній формі між клієнтом банку та банком.
Деякі банки, що мають розгалужену систему філій, для здійснення розрахунків у електронній формі між своїми філіями створювали власні платіжні системи, так звані внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС). Це - програмно-технічний комплекс з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕП.
Ще одним способом виконання міжбанківських розрахунків є встановлення між комерційними банками прямих кореспондентських відносин, яке здійснюється з метою прискорення розрахунків. Враховуючи, що діє система електронних міжбанківських розрахунків НБРБ, учасниками якої є всі комерційні банки та яка практично задовольняє потреби банків у цій сфері, прямі кореспондентські відносини між банками країни встановлюються як виняток. Цей виняток може бути пов'язаний зі специфікою проведення банківських операцій, що мають постійний характер. Наприклад:
Щоразу дозвіл на встановлення прямих кореспондентських відносин надає НБРБ, за наявності обґрунтування банками доцільності цього.
Платіжна система України складається на поточний момент з таких компонентів:
На стадії розроблення перебувають такі компоненти СЕГО: система масових платежів з використанням карток.
Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися:
Валютне регулювання та контроль
Становлення системи валютного регулювання. Становлення та розвиток валютного регулювання в країні прийнято вважати 1992р., коли Республіка Білорусь набула повного суверенітету. 20.03. 1992 було прийнято постанову "Про тимчасовий порядок валютного регулювання валютних операцій на території Республіки Білорусь" - це був один із перших документів, котрий стосувався валютного контролю.
У постанові було сказано, що НБРБ надаються функції виконавчого органу державного валютного регулювання; регулювання курсу рубля щодо іноземної валюти; ліцензування комерційних банків по операціям з валютними цінностями. Наступним етапом еволюції валютного регулювання став Указ Президента від 22.09. 1994 "Про посилення контролю за проведенням валютних операцій в Республіці Білорусь", згідно з яким відокремлювалися основні напрямки валютного контролю.
У 1995 році 8 лютого був прийнятий Указ Президента "Про встановлення порядку регулювання експортно-імпортних та валютних операцій та про підвищення відповідальності за порушення законодавства в області зовнішньоекономічної діяльності". Цим документом були встановлені основні позиції валютного контролю щодо зовнішньої торгівлі, був уведений інструмент валютного контролю - паспорт угоди. 1.08. 1996 Положення НБРБ "Про порядок проведення валютних операцій на території Республіки Білорусь" стало аналогом відсутнього на той час закону про валютне регулювання.
Після цього документу було ще багато постанов та указів, котрі обмежували валютний обіг і на даний момент є чинним Закон від 22.07. 2003 "Про валютне регулювання на території Республіки Білорусь", який підтверджує досить жорстку валютну політику країни, що у деякій мірі призупиняє економічний розвиток країни. [6]
Класифікація та характеристика методів валютного регулювання. Основними методами валютного регулювання, якими користується, НБРБ є: - валютні інтервенції; - девальвація та ревальвація валют; - дисконтна (облікова) політика; - управління валютними резервами (диверсифікація); - валютні обмеження. Валютна інтервенція - це пряме втручання НБРБ у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Банк скуповує іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо низькому рівні, та продає її, коли пропозиція іноземної валюти недостатня і валютний курс високий.
Девальвація - офіційне зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. Ревальвація - офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць. Ревальвація вигідна для імпортерів та кредиторів, проте не вигідна для експортерів. Дисконтна політика є традиційним інструментом НБРБ для регулювання валютного курсу та для збереження валютних резервів.
Регулювання рівня ставки рефінансування (облікової ставки) центрального банку належить до ринкових інструментів і здійснюється з метою впливу на міжнародний рух капіталу, динаміку внутрішніх кредитів, структуру грошової маси, рівень цін. Змінюючи розмір облікової ставки, НБРБ здійснює певний вплив на приплив чи відплив капіталів, а відтак і на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.
Важливим методом валютного регулювання є управління офіційними валютними резервами. Валютні резерви - це запаси резервних активів, які перебувають на рахунках у НБРБ та в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов'язань, а також, у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.
Валютні обмеження являють собою сукупність заходів та нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці та досягнення інших цілей. Валютні обмеження застосовуються, за умов хронічних і досить великих дефіцитів торговельних балансів, що характерне на даний час для Республіки Білорусь. За таких умов країна змушена вводити певні валютні обмеження з метою досягнення збалансованості зовнішніх платежів та надходжень. [6]
Курсова політика Центрального банку. Проведення зваженої та обґрунтованої курсової політики є головною метою валютного регулювання НБРБ.
Валютний курс - ціна одиниці іноземної валюти, виражена у національній грошовій одиниці.
Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій. За його допомогою долається національна обмеженість грошової одиниці певної країни. Відповідно до цього валютний курс виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової системи грошей. Зниження курсу національної грошової одиниці (девальвація) сприяє подорожчанню імпорту та зростанню експорту, і навпаки - зростання курсу (ревальвація) призводить до здешевлення імпорту та падіння експорту. НБРБ у своїй курсовій політиці використовує загальновизнані методи валютного регулювання, а саме:
На даний час для всіх резидентів та нерезидентів на території Республіки Білорусь діє єдиний порядок установлення і використання курсу національної грошової одиниці до іноземних валют, який визначається НБРБ.
В Республіці Білорусь механізм валютного регулювання, зокрема встановлення курсу національної валюти до іноземних валют, у своєму розвитку пройшов кілька стадій, а саме: від застосування вільно плаваючого курсу національної валюти до фіксованого з подальшим переходом до регульованого плаваючого курсу, що сприятиме стабілізації валютного ринку країни.
Грошовою одиницею Республіки Білорусь є білоруський рубль. Обов'язковий продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку проводиться юридичними особами-резидентами та фізичними особами-резидентами. Розмір та випадки обов'язкових продаж іноземної валюти, а також випадки повного або часткового звільнення юридичних та фізичних осіб від обов'язкового продажу іноземної валюти встановлюються Президентом. [1]
У 1997 р. був установлений режим регульованого "плаваючого" курсу, зокрема визначений "валютний коридор". Таку саму курсову політику НБРБ продовжував і в 1998 році. Валютний коридор - можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют.
В Республіці Білорусь встановлюється валютний коридор як максимальне та мінімальне відхилення білоруського рубля до російського рубля, яке визначається урядом та НБРБ. НБРБ з 2008 року відмовиться від "прив'язки" прогнозу курсу білоруського рубля до російського. Це передбачено проектом основних напрямків грошово-кредитної політики на 2008 рік. Як єдиний проміжний монетарний орієнтир грошово-кредитної політики в 2008 році НБРБ буде використовувати обмінний курс білоруського рубля до долара США.
Офіційні обмінні курси до інших іноземних валют (35 валют) НБРБ встановлює в передостанній робочий день місяця з терміном дії з першого числа і до кінця наступного календарного місяця. [6]
Формування та управління золотовалютним резервом країни. Одним із головних завдань державного валютного регулювання є управління золотовалютними резервами.
Термін "золотовалютні резерви" означає запаси резервних активів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних фінансових організацій. Валютний резерв НБРБ формується за рахунок таких джерел:
Основними функціями та завданнями Державної скарбниці є:
Регулювання поточних валютних операцій. Поточні валютні операції поділяються на торговельні і неторговельні. До поточних торговельних валютних операцій належать, зокрема:
Загальний порядок проведення поточних торговельних валютних операцій резидентами та нерезидентами визначається відповідними законодавчими актами.
Поточні неторговельні валютні операції - це операції, що не пов'язані з комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу.
Ці операції здійснюються уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами як для фізичних осіб - громадян Республіки Білорусь та іноземців, так і для юридичних осіб-резидентів та представництв юридичних осіб-нерезидентів.
До поточних неторговельних валютних операцій, що здійснюються через уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи, належать:
Протягом останніх п'яти років в Республіці Білорусь відбулися значні зміни у порядку проведення неторговельних операцій уповноваженими банками. Значно розширені можливості фізичних осіб-резидентів та нерезидентів щодо переказування належних їм коштів в іноземній валюті за межі країни за неторговельними операціями. Фізичні особи можуть користуватися пластиковими картками міжнародних платіжних систем для забезпечення розрахунків за придбані товари та надані послуги. Продаж іноземної валюти фізичним особам-резидентам здійснюється без обмежень через мережу пунктів обміну і в уповноважених банках. [6]
Регулювання валютних операцій пов'язаних із рухом капіталу. У Республіці Білорусь досі відсутнє спеціальне законодавство, що регулює здійснення резидентами капітальних операцій за кордоном. Також у законодавчих актах не дається визначення самого поняття "операції, пов'язані з рухом капіталу". За відсутності законодавчих актів прямої дії, НБРБ своїми нормативними документами встановив, що до валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, належать:
Одним із пріоритетних напрямів загальнодержавної політики є сприяння залученню до Республіки Білорусь іноземних інвестицій. Для поліпшення ситуації здійснюється комплекс заходів, спрямованих на створення іноземним інвесторам сприятливого інвестиційного клімату. Зокрема, створення при Президентові Республіки Білорусь Консультативної Ради з питань іноземних інвестицій, до складу якої входять представники всесвітньо відомих міжнародних банків та корпорацій. [7]
Повноваження Центрального банку у сфері валютного контролю. Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Метою валютного контролю є забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства. НБРБ проводить валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.
Основними напрямками валютного контролю є:
Органами валютного контролю в Республіці Білорусь є Рада Міністрів Республіки Білорусь, НБРБ, Комітет державного контролю Республіки Білорусь, Державний митний комітет. НБРБ проводить валютний контроль за діяльністю комерційних банків та небанківських фінансово-кредитних установ, які здійснюють валютні операції. [4]
Висновок. Отже, Національний банк Республіки Білорусь здійснює керівництво всією кредитною системою країни, він покликаний регулювати кредит і грошовий обіг, контролювати й стабілізувати рух обмінного курсу національної валюти, згладжувати своїм впливом перепади в рівні ділової активності, цін і зайнятості, стимулювати зростання національної економіки на здоровому фінансовому ґрунті. Національний банк виступає в якості агента уряду.
Він консультує Уряд в таких областях, як управління національним боргом, валютна й кредитно-грошова політика. НБРБ випускає гроші й розподіляє їх між комерційними банками, вилучає з обігу застарілі банкноти й монети. Нові гроші видаються комерційним банкам по заявах, що відбивають їхні потреби в готівці, шляхом дебетного запису на рахунках комерційних банків в Нацбанку. НБРБ проводить валютне регулювання та контроль, курсову політику.
Таким чином, можна сказати, що центральний банк - є епіцентром усієї грошової та кредитної політики. Уряд тісно співпрацює з Національним банком, втілюючи в життя економічні програми та плани розвитку країни. Проблеми у роботі НБРБ та усієї банківської системи звичайно ж існують, як у інших пострадянських державах, але багато чого робиться, щоб згладити недоліки та виправити помилки.
Дата публікації: 24.05.2011