Транскордонні злиття і поглинання є одним із двох основних способів виходу на іноземні ринки. Саме цей спосіб, враховуючи глобальне економічне середовище, яке постійно змінюється, запеклу глобальну конкуренцію, економить час міжнародних банків на створенні нового бізнесу в певній країні та дозволяє їм демонструвати швидке зростання, впевненіше відстоювати свої позиції
Транскордонні злиття і поглинання (ЗіП) банків стали одним із проявів фінансової глобалізації. Головними передумовами розвитку цього явища вважаються швидкі технологічні зміни, фінансова дерегуляція та глобальна конкуренція. Враховуючи те, що основними покупцями виступають розвинуті країни, до передумов слід віднести також досягнення граничної концентрації в межах їх національних банківських ринків. Потрібно згадати і про відкриття доступу до своїх ринків колишніх соціалістичних країн та початку там процесу приватизації банків.
Як відомо, транскордонні злиття і поглинання є одним із двох основних способів виходу на іноземні ринки. Саме цей спосіб, враховуючи глобальне економічне середовище, яке постійно змінюється, запеклу глобальну конкуренцію, економить час міжнародних банків на створенні нового бізнесу в певній країні та дозволяє їм демонструвати швидке зростання, впевненіше відстоювати свої позиції.
Механізм транскордонних банківських злиттів і поглинань залежить від способу та цілі здійснення угоди, методу фінансування. Загалом розрізняють дружні та ворожі ЗіП. Дружні угоди передбачають офіційну пропозицію про купівлю, яка підтримується керівництвом банку-цілі. При цьому ЗіП відбувається на основі аналізу вигод від об’єднання. В результаті угоди реалізується прибуток від синергії. Коли банк-покупець робить акціонерам банку-цілі тендерну пропозицію про скупку акцій, а його керівництво з цим не погоджується, така угода носить агресивний або ворожий характер. Основними різновидами ворожого поглинання є:
Як показує практика, при транскордонних ЗіП виділяють чотири основні організаційні форми інтеграції банків в залежності від співвідношення між необхідністю організаційної автономії та стратегічною взаємозалежністю бізнесу. Цими формами є:
При злитті банківських установ часто встановлюється змішана форма інтеграції, яка дозволяє виділити зі складу банків, які зливаються, деякі структурно відособлені одиниці, які будуть інтегруватися між собою з одним ступенем автономності, а входити в загальну структуру об’єднаного банку з іншим ступенем автономності. Наприклад, різнорівнева інтеграція може набрати форми абсорбції. В той же час деякі інвестиційні банківські операції можуть бути інтегровані симбіотично, що зумовлює доволі велику ступінь організаційної мобільності і дозволяє здійснити загальний контроль за фінансовими результатами та керівництвом банком [1, C. 11].
Для проведення операції із злиття і поглинання необхідно забезпечити достатню кількість фінансових ресурсів. Основними методами фінансування ЗіП є:
При здійсненні транскордонних банківських злиттів і поглинань використовується найчастіше другий метод. При чому, на транскордонні ЗіП зважуються лише найефективніші банки, які мають достатню кількість вільних грошових ресурсів. Наявність саме готівки необхідна для здійснення ЗіП в транзитивних економіках та країнах, що розвиваються, оскільки через нерозвиненість їхніх фондових ринків, фінансування за допомогою цінних паперів не завжди приваблює місцеві банки.
Угоди між банками розвинених країн відбуваються за допомогою обміну акцій. Найбільш поширеними способами оплати угоди акціями банку покупця є: нова емісія акцій, викуп акцій у своїх акціонерів, використання раніше викуплених акцій та використання недорозміщених акцій останнього випуску [2, C. 88].
Враховуючи організаційні форми та методи фінансування, можна виділити наступні схеми здійснення операцій зі злиття і поглинання банків:
Для того, щоб ЗіП пройшло успішно, ще при його плануванні необхідно врахувати вимоги антимонопольного законодавства. Всі великі злиття і поглинання підлягають контролю вже на початкових етапах. В США, наприклад, і Міністерство юстиції, і Федеральна торгова комісія мають право вимагати постанови суду про призупинення злиття. Хоча таке трапляється рідко, проте загроза такої ситуації існує.
Поглинання банку може як підлягати, так і не підлягати сплаті податків. Якщо акціонери банку-цілі розглядаються податковими органами, як продавці акцій, то вони повинні сплатити податок на приріст капіталу. Якщо ж їх розглядають як осіб, котрі обмінюють старі акції на нові, то ні приріст, ні втрата капіталу не беруться до уваги.
Податковий статус угоди із транскордонного ЗіП здійснює вплив і на величину податків, які сплачуються банком після злиття. При визнанні угоди такою, що підлягає стягненню податків, відбувається переоцінка активів приєднаного банку, і підвищення або зниження їх вартості розглядається як прибуток або збиток, котрий підлягає оподаткуванню. У випадку визнання угоди такою, що не підлягає оподаткуванню, об’єднаний банк розглядається так, ніби банки, які здійснили ЗіП, завжди функціонували разом, тому сама угода вже нічого не змінює при використанні до них податкового механізму.
Таким чином, транскордонні ЗіП є відповіддю банків на високий рівень глобальної конкуренції. Важливим при здійсненні угоди є правильний підхід, оскільки від вибору банку-цілі та механізму здійснення угоди залежатиме її результативність. Загалом вибір організаційної форми ЗіП залежить від ставлення керівництва та акціонерів банку-цілі, а також від схожості структури обох банків. При виборі методу фінансуванні банки керуються наявністю вільного власного капіталу. Також при розробці стратегії ЗіП враховуються антимонопольне регулювання та оподаткування.
Література
Дата публікації: 24.05.2011