Основні операції та документи банківської справи: документи платіжного обігу. Реферат

У сучасній практиці розрахунків застосовуються документи різноманітного призначення. Їх можна об’єднати у такі групи: розрахункові, платіжні, комерційні

Розрахунковими називаються складені за встановленою формою документи, які подають у банки юридичні та фізичні особи з поручительством (чи вимогою) перерахувати з їх рахунків (або зарахувати на них) певну суму грошей. Такими документами в Україні є: платіжне поручительство, платіжна вимога-поручительство, чек, акредитивна заява, платіжна вимога.

Платіжними називаються складені за встановленою формою документи, що передаються однією особою іншій із зобов’язанням (або за наказом третій особі) сплатити певну суму грошей пред’явнику документу. Типовим платіжним документом є вексель.

Комерційними прийнято називати документи, в яких надається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг та того, що супроводжує їх переміщення від постачальника до платника. До комерційних належать рахунки-фактури, їх реєстри, товарно-транспортні документи, сертифікати якості, страхові поліси та ін. На основі комерційних документів визначається сума і правомірність платежів, що здійснюються за допомогою розрахункових чи платіжних документів.

Розглянемо розрахункові і платіжні документи як ті, що безпосередньо обумовлюють платіжний обіг.

Платіжне доручення – це письмове розпорядження платника банку, що його обслуговує, про списання з його рахунку певної суми грошей на рахунок одержувача, зазначеного в дорученні.

Платіжна вимога-доручення – документ, що містить дві дії: вимогу постачальника до покупця оплатити вислані йому комерційні документи на відвантажені товари; доручення покупця своєму банку сплатити зазначені документи, перерахувавши гроші постачальнику.

Чек – це письмове розпорядження власника рахунка банку, в якому його відкрито, про виплату певної суми грошей пред’явнику чека. Оплата чека може відбуватися шляхом перерахування грошей з рахунка чекодавця на рахунок пред’явника чи шляхом виплати останньому наявних грошей. У першому випадку чеки називаються розрахунковими, в другому – грошовими. Розрахункові чеки звичайно виписуються на пред’явника, а грошові – на конкретну особу (іменні).

Акредитивна заява – письмове поручительство платника банку забронювати за його рахунок чи за рахунок банку певну суму грошей для оплати документів конкретного постачальника на відвантажені на його адресу певні товари та на певних умовах.

Платіжна вимога – письмове поручительство постачальника (кредитора) своєму банку вишукати (інкасувати) зазначену суму грошей з покупця (боржника) і зарахувати на його рахунок. Застосовується дуже рідко – в основному, при списанні коштів з рахунка без згоди його власника.

Вексель – це, як зазначалося раніше, безумовне письмове зобов’язання однієї особи перед іншою (або його наказ іншій особі) сплатити у встановлений термін зазначену суму грошей власнику векселя, що пред’явив його до оплати.

Розрахункові і платіжні документи суворо уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму, встановлений набір реквізитів. Значна частина реквізитів є загальною та обов’язковою для всіх розрахункових документів.

До обов’язкових реквізитів усіх розрахункових документів належать:

• найменування і номер розрахункового документа;
• число, місяць і рік його виписки;
• повна чи скорочена назва платника та одержувача грошей, номери їх рахунків;
• найменування, номер (код), місцеперебування банків платника і одержувача грошей, розрахунково-касові центри, де відкриті їх кореспондентські рахунки і номери останніх;
• сума платежу;
• мотиви і підстави для перерахування чи отримання грошей;
• підпис платника (або отримувача);
• відбиток печатки платника (або одержувача).

У кожному з розрахункових документів є і свої специфічні реквізити, обумовлені його особливим призначенням.

Оформленню розрахункових документів у банківській практиці приділяється велика увага. Чинним положенням про безготівкові розрахунки визначені основні вимоги до оформлення документів:

• повинні бути заповнені всі реквізити розрахункового документа;
• розрахункові документи повинні бути виписані з використанням технічних засобів у тій кількості примірників, які необхідні всім учасникам розрахункового процесу;
• не припускаються жодні виправлення;
• у даті розрахункового документа число і рік проставляются цифрами, а місяць – прописом (тільки в документі, заповненому за допомогою ЕОМ, місяць може позначатися цифрою);
• найменування платника повинно точно співпадати із зазначеним у його зареєстрованому статуті;
• розрахунковий документ повинні підписати особи, яким надано таке право статутом платника та підписи яких існують у карточці взірців, наданої банку.

Порушення будь-якої з цих вимог може свідчити про недостовірність розрахункового документа та незаконність проведеної грошової операції, що дає підстави банку не приймати його до виконання.

Література

1. Банки на развивающихся рынках: В 2-х т. / Кол. авт. – М.: Финансы и статистика, 1994.
2. Банківська енциклопедія / Під ред. проф. А. М. Мороза – К.: Ельтра, 1993. – 328 с.
3. Ганах Н. І., Мельниченко І. Г. До питання розвитку ринку інформаційного бізнесу в Україні // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – 3-ій вип. – Ч. 2. – Біла Церква, 1997. – С. 125-130.
4. Ганах Н. І., Мельниченко Г. І. Застосування методів експериментально-статистичного моделювання для дотримування маневрених характеристик виробництва // Проблеми праці, економіки та моделювання. – Ч. 1. – Хмельницький, 1998. – С. 52-54.

Дата публікації: 23.05.2011