Бухгалтерський облік: сутність, значення, стандарти. Правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. Основи фінансової звітності. Основні вимоги до фінансової звітності та принципи її побудови. Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення
Формування економічних відносин у напрямі ринкових перетворень в Україні відбувається в різних сферах діяльності. І цей же час правильно і визначитись не тільки стосовно організаційних і практичних заходів, але і в методологічних питаннях формування обліку.
Аналіз вдосконалення досвіду дозволяють розвивати і обґрунтовувати методологічні заходи побудови системи обліку.
Облік є одним з найважливіших засобів отримання інформації і основою раціонального управління. Курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік - скучна, суха і в уяві більшості людей наука стає престижною; на висококваліфікованих бухгалтерів великий попит. Бухгалтер повинен бути оснащений сучасними знаннями, твердими переконаннями і професійною етикою.
Головною подією в українському бух. обліку стало введення в дію з 2000 року закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а також сімнадцяти національних положень (стандартів) бух обліку (на момент друку матеріалу). Закон "Про бух облік та фінансову звітність в (Україні" за яким сьогодні слід працювати, а також прийняте положення (стандарти) містять багато нових незвичних термінів і понять, їх слід засвоїти власникам та працівникам підприємств, бухгалтерам-практикам та студентам.
Зрозуміло, що з реформуванням бух обліку проблема обліку не буде вичерпана, адже умови і події змінюються бурхливіше, ніж у стабільній економіці.
Бухгалтерський облік: сутність, значення, стандарти
Історія розвитку бухгалтерського обліку свідчить про те, що він представляє собою самостійну галузь наукових знань, яка має певні системоутворюючі ознаки, а ї саме на їх підставі облік вважають складовою частиною системи економічних наук.
Бухгалтерський облік є самостійною економічною наукою і певною областю практичної суспільної діяльності.
Бухгалтерія не існує ізольовано від економіки держави. Бухгалтерський облік - це прикладна система, яка в значній мірі залежить від особливостей ринкового і середовища, від системи законодавства, культурних традицій, що діють в країні.
Бухгалтерський облік є одним з елементів матеріальної культури людства. Вдосконалюючись разом з виробництвом, він розвивається як функція управління ним. Зародившись в досить в давні часи, облік в своєму історичному розвитку пройшов ряд стадій. Вивчення попередніх стадій розвитку і предмету обліку необхідно для його подальшого активного удосконалення.
На запитання, коли все ж таки виникла бухгалтерія, вчені дають наступні відповіді: 6 тис. років тому, тобто тоді, коли почалася цілеспрямована реєстрація і фактів господарського життя; 500 років тому, коли вийшла відома в усьому світі праця Луки Пачолі, і почалося письмове обґрунтування обліку, і, нарешті, 100 років тому, коли з'явилися перші теоретичні розробки.
Ці відповіді - підходи - узагальнення того, що таке бухгалтерія: 6 тис. років тому облік виник як практична діяльність, рахівництво, спосіб розуміння господарського процесу, його мова; 500 років тому - як предмет літературного описання, частина літературної мови; 100 років він існує як самостійна наука - рахунковедення, як спосіб розуміння обліку, мова рахівництва.
Спираючись на практичний досвід застосування бухгалтерського обліку, його теорія на підставі досліджень об'єктів, що обліковуються, покликана встановлювати (найбільш досконалі способи та прийоми, організаційні форми і техніку ведення обліку та складання бухгалтерської звітності.
Обліковою теорією називається така послідовність міркувань, що в своїй сукупності пояснює та принципово обґрунтовує закон подвійності господарських операцій, тобто метод подвійного запису та принципи організації і ведення обліку.
Основна мета теорії бухгалтерського обліку згідно з цим визначенням -систематизувати логічно взаємопов'язані принципи, які б були основою орієнтирів для оцінки й розвитку облікової практики.
Зміст предмету науки бухгалтерського обліку в системі управління може бути розкритий через його функції, до яких можна віднести формування інформаційного потоку про кругооборт засобів та госпрозрахункових відносин як між підприємствами та організаціями, так і всередині них; виявлення результатів господарської діяльності: регламентацію господарських операцій, що відображаються в обліку; контроль за станом майна та джерел його утворення.
Ці функції дозволяють сформулювати наступне визначення: наука про бухгалтерський облік вивчає стійкі, конкретні прояви діючих економічних законів, що повторюються, в умовах різних форм господарювання.
На гербі бухгалтерів, що визнаний в якості інтернаціональної емблеми облікових працівників, зображені сонце, ваги та крива Бернулі і написаний девіз "Наука, довіра, незалежність". Сонце символізує освітлення бухгалтерським обліком фінансової діяльності, ваги - баланс, а крива Бернулі - символ того, що облік, який виник одного разу, буде існувати вічно.
Вивчаючи господарські процеси, бухгалтерський облік формує свої категорії, спираючись на сукупність фундаментальних і прикладних дисциплін, зв'язок яких, в першу чергу, можна визначити через об'єкти і суб'єкти бухгалтерського обліку.
Характер об'єктів вивчається економічними дисциплінами, участь суб'єктів - юридичними.
Наука бухгалтерії - це міст, який поєднує економіку і право, тому практикуючий бухгалтер виступає як юрист, суддя учасників господарських процесів, і, що може бути більш важливе, як їх економічний радник. Право - невід'ємна частина бухгалтерського обліку, але далеко не весь бухгалтерський облік.
Співвідношення елементів процесу та результатів відображення.
Бухгалтерський облік як відображення | ||||
Процес відображення | Результат відображення | |||
| Зміст інформації | Форма-посій інформації | ||
|
| документальна | на магнітному носії | |
| Первинна реєстрація | Інформація про окремі факти господарської діяльності (інформація 1-го порядку) | 1. Первинний документ. 2. Зведений обліковий документ (в окремих випадках) | - |
| Облікове узагальнення | Узагальнена інформація про одно типові факти господарської діяльності (інформація ІІ-го порядку) | 1. Облікові регістри. 2. Звітні документи. | + |
| Визначення фінансових результатів | Інформація про фінансові результати господарської діяльності | 1. Облікові регістри. 2. Звітні документи | + |
Бухгалтерський облік - це взаємообумовлене. чітко документоване кількісне відображення господарської діяльності підприємства у тісному зв'язку з її якісною стороною. Він здійснюється в узагальнюючому грошовому вимірнику з використанням інших вимірників (натуральних, умовно-натуральних, трудових та ін.).
Бухгалтерський облік, об'єкти якого відображаються у вартісній оцінці, базується на всій інформації про майно, зобов'язання і господарські процеси підприємства, і тому він повинен бути суцільним і безперервним.
Правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні
Регулювання обліку в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів КМУ, міністерства фінансів, Держкомстати стики, головної державної податкової служби, Національного банку та інших державних органів. Нормативні органи регламентують як об'єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків.
З 01.01. 2000 р. основними бухгалтерського обліку в Україні, є:
Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від ЗО. 11. 99р. №291.
Накази та листи Міністерства фінансів є обов'язковими для виконання всіма підприємствами (крім банків).
Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється на підставі:
Основи фінансової звітності. Основні вимоги до фінансової звітності та принципи її побудови
Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.
Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.
Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом Україні "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07. 99 № 996 XIV, а також: прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних, суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Бухгалтерський облік є обов'язковим, видом обліку, який ведеться, підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.
Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності с надання користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам,, вона повинна містити дані про:
Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна відповідати всім вимогам, що ставляться до обліку. Вона має достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності.
Показники звітності повинні бути об'єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності - невід'ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і подаватися відповідним органам в строки, встановлені нормативними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю.
Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам, подавати звітність за незатвердженими формами.
Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Вимоги до фінансової звітності" встановлені такі вимоги до її якості:
Основними принципами, на, яких ґрунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність, є:
Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у примітках до фінансової звітності:
Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Річна звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає:
уточнити розподіл витрат і доходів між: суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом, року прибуток.
Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).
Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку. Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути, погоджені з ними і відрегульовані.
За діючим положенням передбачено повну інвентаризацію проводити в максимально наближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники 1 річного балансу обов'язково підтверджуються результатами інвентаризації, що забезпечує їх достовірність.
Баланс та інші форми звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, - керівником спеціалізованої організації або спеціалістом., які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.
Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:
Фінансова звітність не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні і фондові біржі, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 липня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань:
Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу підприємства і Звіту про фінансові результати.
Квартальна звітність складається зростаючим підсумком з початку року у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.
Звітність підприємств складається станом на кінець останнього дня звітного періоду - кварталу або року. Перший звітний період заново створеного підприємства може бути меншим, ніж 12 місяців, але не більшим 15 місяців. Звітним періодом, підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року До дати прийняття рішення про його ліквідацію.
Підприємства, які мають дочірні підприємства (виділені на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи), крім фінансової звітності про власні господарські операції, складають і подають консолідовану фінансову звітність. При цьому під дочірніми розуміють підприємства, що є юридичними особами, але над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань поточної, інвестиційної та фінансової діяльності з боку материнського підприємства.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній формі власності, і органи, які і здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають і подають зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які входять до сфери їх управління.
Зазначені органи також складають зведену фінансову звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться в державній і комунальній власності. Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які належать до їх складу.
Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються: для підприємств (крім банків і бюджетних установ) - Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України; для банків - Національним банком України; для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів всіх рівнів та кошторисів витрат - Державним казначейством України.
Заповнюються форми звітності в тисячах гривень з одним десятковим знаком, а зведені звіти (до яких включено дані звітів двох і більше юридичних осіб) - в тисячах гривень.
Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи;
Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.
Відповідні органи при перевірці поданої на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних; наявність всіх звітних форм: взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.
Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформляється актом (висновком), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо підвищення ефективності його діяльності.
Виправлення показників, що відносяться до звітного періоду і які зумовлюють зміни окремих облікових записів підприємства, називається реформацією.
Дата публікації: 03.03.2011