Контроль та ревізія в бухгалтерському обліку. Реферат

Нормативні джерела інформації при проведенні ревізії кредитних операцій. Способи фінансового контролю

Нормативні джерела інформації при проведенні ревізії кредитних операцій

Задачі ревізії кредитних операцій наступні:

Перевірити обґрунтованість одержання, ефективність використання і своєчасність погашення банківських кредитів.
Перевірити правильність відображення операцій в облікових регістрах.

Перевіряються:

обґрунтованість одержання кредиту (кредитний договір);
ефективність використання кредиту;
своєчасність погашення;
виписки банків по позичкових рахунках;
правильність зведень про наявність сезонних закупівель ТМЦ для отримання кредиту на ці мети;
причини надходження позичок понад нормативні запаси ТМЦ і на тимчасові потреби.

Підприємства можуть одержувати позики в інших осіб і організацій. Ці позики також вважаються кредитною заборгованістю і повинні перевірятися при ревізії.

При перевірці використовується журнал-ордер №4 і обліковий регістр по рахунках 50, 60, 68, 95, а також виписки банків.

Одним з найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище підприємства, є стан розрахунків з дебіторами та кредиторами.

Розрахунки між контрагентами здійснюються через установи банків шляхом безготівкового розрахунку, міни майна (бартер), погашення боргових зобов'язань.

Основним завданням аудиту розрахунків є:

встановлення реальності дебіторської та кредиторської заборгованості;
перевірка наявності простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості;
встановлення дебіторської та кредиторської заборгованості, з якої минув строк позивної давності;
перевірка списання заборгованості, строк позовної давності з якої минув;
перевірка правильності обліку дебіторської та кредиторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації та видів реалізації;
перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості.

Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями та замовниками, дебіторами та кредиторами є:

Регістри синтетичного обліку і звітність (баланс (форма № 1), Головна книга).
Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків (журнали-ордери № 6, 11, 8, 7; відомості № 16, 15 та ін.).

Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, договори та ін.).

Нормативна база.

Положення "Про організацію бухгалтерського обліку звітності в Україні", затверджене Постановою КМУ від 03.04. 1993 р. № 250.

"Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні", затверджені наказом Мінфіну від 07.05. 1993 р. № 25.

Інструкція "Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків", затверджена наказом Мінфіну від 11.08. 94 р. № 69.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 94 р. № 334/94-ВР.

Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05. 97 р. № 283/97-ВР.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10. 99 р. № 237.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від31.01. 2000 р. № 20.

Способи фінансового контролю

Під фінансовим контролем розуміють перевірку спеціальними уповноваженими органами встановлених форм, фінансових відносин, а також вивчення їхньої позитивної і негативної сторін для подальшого удосконалювання.

Фінансовий контроль необхідний керівнику підприємства і його команді щоб відповісти на наступні питання:

чи буде давати прибуток підприємство і який при цьому рівень рентабельності.
чи в змозі підприємство виконати свої зобов'язання перед кредиторами й іншими особами.
чи варто залучати інвестиції або робити якісь фінансові вкладення в інші види діяльності.

Фінансовий контроль забезпечує вірогідність цієї інформації. Фінансовий контроль може бути: внутрішній, зовнішній, відомчий, позавідомчий, обов'язковий (плановий), ініціативний (позаплановий).

Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди і т. п.). При цьому виходять з положення про неможливість виключення прямого або опосередкованого взаємозв'язку формування і використання фінансових ресурсів, фондів коштів з будь-якими видами діяльності або бездіяльності.

Отже, ті самі об'єкти можуть піддаватися не тільки фінансовому контролю, але й іншим видам контролю (при кредитуванні, розрахунках, ціноутворенні і т. д.). Але навіть при збігу конкретного предмета перевірки й аналізу фінансовому контролю властива особлива спрямованість в оцінці стану цих об'єктів, що відповідає його призначенню. Так, здійснюючи перевірку ефективності менеджменту підприємств і особливо банків, аудиторські фірми дають оцінку розмірів утворених резервів, що безпосередньо має відношення до визначення кінцевої величини оподатковуваного об'єкта. Контролю підлягають не тільки погано працюючі підприємства й організації, але і ті підприємства, що мають нормальні результати діяльності.

Конкретні форми і методи організації фінансового контролю це практичне втілення об'єктивно властивих фінансам як економічній категорії властивостей контролю.

Фінансовий контроль включає перевірку:

дотримання вимог економічних законів, оптимальності пропорцій розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і національного доходу;
складання і виконання бюджету (бюджетний контроль);
фінансового стану й ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ, а також податковий контроль;
інші напрямки.

Перед фінансовим контролем стоять наступні задачі:

сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів народного господарства;
забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним бюджетом;
виявлення внутрівиробничих резервів росту фінансових ресурсів, у тому числі по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;
сприяння раціональній витраті матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;
забезпечення дотримання діючого законодавства і нормативних актів, у тому числі в області оподатковування підприємств, що відносяться до різних організаційно-правових форм;
сприяння високій віддачі зовнішньоекономічної діяльності підприємств, у тому числі по валютних операціях і ін.

Фінансовий контроль тісно пов'язаний з відповідальністю підприємств, організацій, установ, а також державних і фінансово-банківських структур за виконання фінансової дисципліни. Ця відповідальність може бути виражена як в адміністративних, так і в економічних (матеріальних) заходах впливу на порушника фінансової дисципліни. Економічні заходи впливу конкретно виявляються через фінансові санкції, що є тими важелями фінансового механізму, що сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації, екологічному оздоровленню і т. д.

Проблеми посилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового контролю вимагають, з одного боку, скорочення кількості застосовуваних санкцій, а, з іншої, підвищення їхньої результативності, чому, зокрема, сприяє проведена реформа оподатковування.

Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за різними критеріями:

а) за часом проведення:

попередній;
поточний (оперативний);
наступний.

б) за суб'єктами контролю:

президентський;
контроль представницьких органів влади і місцевого самоврядування;
контроль виконавчих органів влади;
контроль фінансово-кредитних органів;
відомчий;
внутрішньогосподарський;
аудиторський;

в) за сферою фінансової діяльності:

бюджетний;
податковий;
валютний;
кредитний;
страховий;
інвестиційний;
контроль за грошовою масою;

г) за формою проведення:

обов'язковий (зовнішній);
ініціативний (внутрішній);

д) за методами проведення:

перевірки;
обстеження;
нагляд;
аналіз фінансової діяльності;
спостереження (моніторинг);
ревізії.

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Фінансовий контроль покликаний забезпечувати інтереси і права держави і його установ, так і всіх інших економічних суб'єктів.

Розглянемо основні форми і методи проведення фінансового контролю. Попередній фінансовий контроль. Він проводиться до здійснення фінансових операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень. Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів для запобігання неощадливої і неефективної витрати засобів.

Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і твердження бюджетів усіх рівнів і фінансових планів позабюджетних фондів на основі оцінки обґрунтованості розподілу ВВП і розробки макроекономічних показників розвитку економіки країни. На мікрорівні — це процес розробки фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, а також установчих договорів, договорів про спільну діяльність і т. д.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль. Він здійснюється в момент здійснення грошових угод, фінансових операцій, видачі позичок і субсидій і т. д. Він попереджає можливі зловживання при одержанні і витраті засобів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності здійснення фінансово-грошових розрахунків. Велику роль у цьому відіграють бухгалтерські служби.

Наступний фінансовий контроль, проведений шляхом аналізу і ревізії звітної фінансової і бухгалтерської документації, призначений для оцінки результатів фінансової діяльності економічних суб'єктів, зіставлення фінансових планів і прогнозів з результатами оцінки ефективності здійснення запропонованої фінансової стратегії, порівняння фінансових витрат із прогнозованими і т. д.

У процесі проведення перевірок на основі звітної документації і видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності і намічаються міри для усунення виявлених порушень.

Обстеження на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників обстежуваного економічного суб'єкта для визначення його фінансового стану і можливих перспектив розвитку.

Нагляд здійснюється контролюючими органами за економічними суб'єктами, що одержали ліцензію на той або інший вид фінансової діяльності, і припускає дотримання ними встановлених правил і нормативів. Наприклад, здійснюючи нагляд з боку Нацбанку України за діяльністю комерційних банків; з боку Укрстрахнагляду — за страховими фірмами. Недотримання нормативів, що приводить до ризику банкрутства й обмеження інтересів клієнтів, спричиняє відкликання ліцензії.

Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю припускає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності, оцінки фінансового стану і забезпеченості власним капіталом і ефективності його використання.

Спостереження (моніторинг) — постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позички і фінансовим станом підприємства-клієнта; неефективне використання отриманої позички і зниження платоспроможності може привести до жорсткості умов кредитування, вимозі дострокового повернення позички.

Ревізія — найбільш глибокий і всеосяжний метод фінансового контролю. Це повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності, ефективності.

Ревізії можуть бути:

повні і часткові;
комплексні і тематичні;
планові і позапланові;
документальні і фактичні (тобто перевірка не тільки документів, але і наявності грошей і товарно-матеріальних цінностей).

Ревізії проводяться органами управління по відношенню підвідомчих підприємств і установ, а також різними державними і недержавними органами контролю (КРУ Мінфіну, Казначейство, аудиторські служби). Результати ревізії оформляються актом, на підставі якого приймаються заходи для усунення порушень, відшкодуванню матеріального збитку і залученню винних до відповідальності.

Література

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". //В редакції закону N 1829-III від 22.06. 2000, ВВР, 2000, N 46, ст. 391.
Наказ Мінфіну "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" N 291 від 30.11. 99.
Норматив N 3 "Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності". // Затверджено рішенням Аудиторської палати України від 18 грудня 1998 р. N 73.
Білуха М. Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р.
Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А. С. К, 2001 р.
Давидов Г. М. Аудит. Навчальний посібник. К:" Знання", 2001 р.
Каруца С. М.. Фінансова звітність як предмет державного фінансового контролю. // Фінансовий контроль (всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал) № 1 від 09.01. 2002.
Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. К:" Знання", 2000 р.

Дата публікації: 03.03.2011