Реформування бухгалтерського обліку в Україні не проходить повз таку ділянку, як облік запасів. Оскільки запаси є однією з основних складових господарської діяльності будь-якого підприємства, а особливо переробної промисловості, то правильна організація обліку є запорукою збереження їх кількості та якості, зменшення матеріальних затрат і відходів тощо
Організація обліку будь-якої ділянки полягає в цілеспрямованому впорядкуванні та удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку. Значна плинність трансформаційних процесів в економіці країни та бухгалтерському обліку останнім часом змушують знову і знову повертатись до цього питання. Незважаючи на ряд публікацій з питань удосконалення організації обліку запасів (Ю.В.Бакун – в торговельних підприємствах, Н.П.Мельник – на підприємствах автотранспорту) багато питань потребують подальшого дослідження з метою вдосконалення та повної адаптації обліку до сучасних умов господарювання.
Організацію обліку запасів на підприємствах переробної промисловості доцільно розглядати в розрізі таких аспектів:
Кожен з аспектів організації обліку запасів має цілий ряд проблемних питань сьогодення. З метою дотримання чинного законодавства України необхідно перш за все дотримуватись принципів бухгалтерського обліку господарської діяльності, в тому числі операцій з запасами:
Організовуючи фінансовий облік запасів необхідно перш за все керуватися Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [1], національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" [2], який не суперечить міжнародному стандарту бухгалтерського обліку 2 "Запаси" [3].
При організації фінансового обліку запасів значну увагу потрібно приділяти напряму їх використання в подальшому у виробництві – як сировина та матеріали, для продажу – товари, видача спецодягу, виплата натуральної оплати праці готовою продукцією, використання на адміністративні потреби тощо. Зазначені особливості мають відповідний вплив на організацію обліку запасів.
З введенням у дію Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" [4] було введено поняття податкового обліку, що відповідно зумовило особливість обліку запасів для цілей оподаткування. З цією метою суб’єкти господарювання – платники податку на прибуток – змушені вести облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах) та облік бракованих товарів, повернутих покупцями у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, які отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування).
При організації управлінського обліку запасів велике значення має його оперативність, забезпечення інформаційних потреб менеджерів усіх рівнів управління підприємством, зберігання комерційної таємниці тощо.
Організація документального оформлення руху запасів передбачає, перш за все, оформлення первинними документами усіх стадій просування товарно-матеріальних цінностей з усуненням дублювання, забезпечення цілісності та всебічності відображення господарських операцій і використання принципу випереджувального відображення з відходом від фіксації факту здійснення господарської операцій з руху оборотних засобів.
Значна кількість носіїв – первинних документів і реєстрів – типові й уніфіковані. Якщо типових або уніфікованих форм немає, розробляють власні форми. При цьому керуються загальними вимогами і методичними рекомендаціями: додержуються вимог законодавчих актів; розташовують поряд реквізити, які заповнює або обробляє одна особа, графи реквізитів, що перебувають у арифметичній та логічній залежності, графи тексту та коду тощо; довідкові дані розміщуються, як правило, на зворотній стороні документа.
Необхідно також визначити належність документа до топологічної структури обліку, характер призначення, склад потрібних документів, рух у процесі обробки, осіб, які повинні взяти участь в обробці, кількість примірників.
Комплекс робіт з визначення змісту форми носіїв облікової інформації умовно можна розділити на такі етапи:
При розміщенні реквізитів необхідно врахувати такі особливості:
Напрями використання запасів та інформаційні потреби різних видів обліку мають значний вплив на організацію обліку запасів за місцями їх зберігання (склади, комори, кладові тощо) та використання (цехи, дільниці тощо). Значну увагу потрібно звернути на організацію обліку допродажної підготовки товарних запасів, підготовку комплектуючих і запчастин для використання в господарській діяльності, використання матеріалів для ремонту тари, облік спецодягу після видачі його у використання, доробку готової продукції до використання у власному виробництві як сировини для наступного виробничого циклу тощо.
До проблемних питань сьогодення можна віднести вибір методу оцінки списання запасів:
При цьому важливим є правильне визначення складових первинної вартості, в тому числі транспортно-заготівельних витрат та їх розподіл. Важливість вибору найбільш раціонального методу оцінки списання запасів полягає в складності його зміни в подальшому. Вибираючи метод оцінки списання запасів необхідно також врахувати можливість їх повернення. Особливо це стосується такого виду запасів, як товари, оскільки виникає необхідність визначення облікової вартості повернутих товарів; сировини і матеріалів, оскільки існує ймовірність відходів тощо.
Більшість із цих питань, на нашу думку, доцільно віднести до компетенції управлінського обліку з виведенням остаточних узагальнюючих даних до фінансового обліку.
Організація бухгалтерського обліку запасів у бухгалтерії передбачає, перш за все, визначення системи (моделі) обліку запасів: періодичної чи постійної. При організації обліку запасів за періодичною системою важливо визначити звітний період, тобто періодичність проведення інвентаризації запасів з метою визначення залишків на кінець звітного періоду.
Поточний облік запасів пов’язаний з виконанням значної кількості розрахунків – розподіл транспортно-заготівельних витрат; порівняльна відомість результатів інвентаризації; розрахунково-порівняльна відомість оцінки запасів за методом ЛІФО та найменшою з вартості, обчисленої із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації при використанні методу оцінки ЛІФО списання запасів у виробництво; розрахунок приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції тощо.
Розрахункові таблиці (реєстри) мають індивідуальний характер. Значна частина розрахункових таблиць рекомендована на загальнодержавному рівні. Разом з тим, багато їх розробляють безпосередньо на підприємствах, враховуючи специфіку його діяльності (галузь, вид діяльності, основні види продукції, що випускається тощо).
Значний вплив на форми поточного обліку мають показники звітності. Для того, щоб з даних поточного обліку з найменшими витратами праці, часу та коштів можна було безпосередньо заповнити форми звітності при розробці форм поточного обліку попередньо вибирають показники звітності.
Крім облікових реєстрів і розрахункових таблиць, у процесі поточного обліку складають різні бухгалтерські довідки (про виправлення помилок, відображення в обліку результатів інвентаризації тощо), що мають індивідуальний характер.
Для організації обліку запасів велике значення має визначення одиниці обліку і її відповідність на всіх стадіях "життя" тих чи інших запасів.
На самостійне вирішення підприємства покладено вибір форми ведення обліку взагалі та запасів зокрема. Відповідно до обраної форми повинні бути розроблені для використання реєстри синтетичного та аналітичного обліку, робочий план рахунків з переліком аналітичних субрахунків. Сьогодні найбільше використовується журнально-ордерна форма обліку з оновленими новими реєстрами. За даною формою облік запасів ведеться в журналі 5 та відомості 5.1. Як недолік, необхідно визначити незручність і складність одержання інформації про запаси по дебету окремих рахунків.
Розглядаючи питання організації роботи облікового апарату необхідно пам’ятати, що до них, крім облікових працівників бухгалтерії, відносяться матеріально відповідальні особи, завідуючі цехом, дільницею тощо, які здійснюють облік запасів за місцями їх зберігання та використання. Ще на початковій стадій організації обліку запасів головному бухгалтеру необхідно скласти, узгодити та затвердити керівництвом списки осіб, яким надано право вимагати зі складів запаси, а також взяти зразки їх підписів. Поновлення таких списків повинно здійснюватись щорічно перед затвердженням наказу про облікову політику підприємства та протягом року – при необхідності (при включенні чи виключенні зі списку певних осіб).
Крім того, для ефективної організації праці облікових працівників з обліку запасів повинні бути розроблені посадові інструкції та графік документообігу з відміткою відповідальних осіб за всіма стадіями руху документів з обліку запасів. При цьому потрібно пам’ятати, що в обліковому процесі переміщаються не тільки первинні документи, а й облікові реєстри та окремі форми звітності. Так, журнал № 3 можуть заповнювати два облікові працівники (з обліку запасів та з обліку розрахунків), а перенесення та зведення даних у Головній книзі здійснює третя особа.
Основне завдання організації руху документів з обліку запасів в обліковому процесі – це оптимізація каналів передачі та зв’язку облікових осередків – виконавців. Ці канали по різному можуть агрегувати – від фіксації кожного окремого носія облікової інформації (тобто документа) до узагальненої характеристики потоків інформації (реєстри у вигляді звітів). Річ у тім, що в обліковому процесі документи нерідко передаються з однієї операції на іншу не окремо, а цілими пакунками.
Раціональна організація руху носіїв облікової інформації потребує мінімального розриву у часі між здійсненням господарського факту (операції) та одержанням необхідних відомостей про нього органами управління; застосування найбільш сучасних способів і засобів збирання, просування та обробки первинної облікової інформації; попереднього планування та подальшого регулювання; контролю за додержанням строків виконання.
Найбільш поширеним і застосовуваним є графічний метод організації руху носіїв інформації. Проте в окремих випадках застосують також і описувальний (текстуальний метод). Доцільно також застосовувати графіки табличної форми. В індивідуальних (подокументних) графіках фіксують: за підметом – види робіт, за присудком – служби, структурні підрозділи (посади осіб, які виконують роботу), строки виконання та деякі інші характеристики.
У зведених графіках планують тільки найважливіші шляхи просування документів від оперативних працівників до бухгалтерії, до передачі до архіву. Зведені графіки складають у цілому по господарству, за топологічною ознакою (облік запасів), за темами (надходження запасів, відпуск матеріалів). Зведені графіки з обліку запасів – це таблиці, де у підметі вказано назву всіх первинних документів, з яких визначають операції, а у присудку – служби, структурні підрозділи, осіб, які працюватимуть над документом, строки обробки, види процесів обробки.
Загальні питання методики та техніки організації і ведення обліку сформовані в законах, положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, інструкціях тощо. Проте в них не враховані специфічні особливості конкретного господарства. Наприклад, підприємство може мати у складі підрозділи, які не є типовими для нього, специфічна структура управління, різні види експериментальної діяльності тощо. У робочих інструкціях конкретизують служби, посадові особи, строки, методику формування та деякі інші питання.
Робочі інструкції, крім того, сприяють покращанню та упорядкуванню робіт із складання звітних форм. Посадові інструкції та графіки документообігу, на нашу думку, повинні затверджуватися керівним органом підприємства (а не власником) і є елементами облікової політики підприємства. У сучасних умовах господарювання досить часто власник і керівний орган підприємства – це не одна і та ж особа.
На сьогодні розширення самостійності суб’єктів підприємницької діяльності зумовило розширення прав і можливостей підприємства, а разом з тим – підвищення ризику щодо кінцевих результатів його діяльності і значно більшу відповідальність адміністративного апарату за наслідки господарської діяльності підприємств.
Тому потрібна висока відповідальність конкретної посадової особи за прийняті управлінські рішення. Вибір будь-якого аспекту організації бухгалтерського обліку запасів потрібно робити зважено, із максимальним урахуванням усіх "за "і "проти" на користь того чи іншого варіанта.
Література
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" / httr:// www. rada. Kiev. ua.
3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. : Переклад з анг. / За ред. С.Ф.Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. – 736 с.
4. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України / httr:// www. rada. Kiev. ua.
Дата публікації: 02.03.2011